Рішення № 106450017, 15.09.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1043/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз",

Кловський узвіз, буд. 9/1,м. Київ,01021;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш",

вул. Марковецька, буд. 11, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ,

Івано-Франківська область,76494;

про стягнення 4 331 228,69 грн, з яких: 1 370 597,81 грн - пеня, 2 960 630,88 грн - штраф,

за участю:

від позивача: Баранецька М.Р.

від відповідача: Дуда П.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення 4 331 228,69 грн, з яких: 1 370 597,81 грн - пеня, 2 960 630,88 грн - штраф за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судових засіданнях 23.12.2021, 13.01.2022, 28.07.2022 оголошувались перерви до 13.01.2022, до 27.01.2022, до 18.08.2022.

В підготовчому засіданні 17.02.2022 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача вх№21754/21 від 15.12.2021 про зупинення провадження у справі до набранням законної сили судового рішення у справі №910/12450/21 за позовом ТОВ "Техмаш" до відповідача АТ "Укртрансгаз" про стягнення банківської гарантії, перерахованої для забезпечення виконання умов договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, з огляду на недоведеність перед судом об"єктивної неможливості розгляду цієї справи без вирішення справи №910/12450/21.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх укладенням між сторонами договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020 та порушенням відповідачем строку поставки товару визначеного специфікацією (додатком №1 до договору), що на думку позивача, є підставою для покладення на відповідача відповідальності обумовленої пунктом 7.2 договору у вигляді пені в розмірі 1 370 597,81 грн, штрафу в розмірі 2 960 630,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 526, 530, 549, 610, 612 Цивільного кодексу України, статей 193, 216-218, 230-232 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Вказує, що товар, обумовлений договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, на суму 39 096 000,00грн поставлено позивачу в повному обсязі. Невиконання зобов"язання з поставки товару у строк встановлений специфікацією (до 09.04.2021) обґрунтовує існуванням в спірний період обставини непереборної сили, які не залежали від відповідача, що підтверджує сертифікатом №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати. Зазначає, що на виконання пункту 8.2. договору відповідач листом від 08.04.2021 своєчасно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, що спричинені пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 в Україні та Чеській Республіці (виробник товару - запасних частин до ГТ-750-6) з наданням підтверджуючих документів. Просить суд відмовити в позові (відзив на позов вх№18979/21 від 29.11.2021).

Одночасно, в судовому засіданні представник відповідача, просить суд взяти до уваги преюдиційність фактів встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі №910/12450/21.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (постачальник/відповідач) укладено договір про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020. Згідно умов цього договору постачальник передає у власність покупця товари - "турбіни та мотори (запасні частини до ГТ-750-6)" код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42110000-3, зазначені у специфікації - додатку 1 до договору, на загальну суму 39 096 000, 00 грн (пункти 1.1., 3.1. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов договору, специфікації (додаток 1), технічних вимог та якісних характеристик товарів (додаток 2).

Специфікацією - додатком 1 до договору сторони погодили найменування товарів, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю, строк поставки товарів - 4-ма партіями протягом 220 календарних днів з дати укладення договору (до 09.04.2021), місце поставки - центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс", 08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49.

У відповідності до технічних вимог та якісних характеристик товарів - додатку 2 до договору виробником товарів є EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка).

Згідно з пунктом 5.6. договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію товарів.

Пунктом 7.2. договору сторони обумовили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до пункту 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (зокрема, епідемія), які виникли після підписання договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов`язань, тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів (пункт 8.2. договору).

У відповідності до пункту 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20 - ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4. договору).

Листом вих№1-02/04/21 від 02.04.2021 (а.с.41) відповідач інформував позивача про неможливість здійснення поставки товару в термін встановлений договором - до 09.04.2021, з огляду на повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 (а.с.44-53) надзвичайного стану пов"язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи.

У відповіді №3201вих-21-707 від 08.04.2021 (а.с.54) позивач вказує відповідачу на необхідність надання підтверджуючих документів про неможливість виконання зобов"язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили.

В свою чергу, листом вих№1-08/04/21 від 08.04.2021 (отримано позивачем 16.04.2021 а.с.176), відповідач направив позивачу сертифікат №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини.

Так, сертифікатом №2600-21-0366 від 07.04.2021 (а.с.57-60) Івано-Франківська Торгово-промислова палата засвідчила, що епідемія (пандемія) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, карантин, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та який встановлено на підставі постанов Кабінету Міністрів України, запровадження обмежувальних заходів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, надзвичайний стан введений на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки у зв`язку з пандемією SARS Cov-2 - у комплексі спричинили неможливість своєчасного виготовлення, подальшої поставки та передачі у власність товарів, у строк, визначений договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання -22.01.2021; дата закінчення - тривають станом на 07.04.2021.

Поряд з цим, наявні в матеріалах справи товарно - транспортна накладна № 1 від 29.04.2021, видаткова накладна № 49 від 29.04.2021 на суму 7 374 129, 60 грн; товарно-транспортна накладна № 1 від 24.05.2021, видаткова накладна № 58 від 24.05.2021 на суму 24 132 892, 80 грн; товарно-транспортна накладна № 1 від 31.05.2021, видаткова накладна № 65 від 31.05.2021 на суму 5 473 416, 00 грн; товарно-транспортна накладна № 2 від 31.05.2021, видаткова накладна № 66 від 31.05.2021 на суму 2 115 561, 60 грн - свідчать про поставку відповідачем позивачу товару, обумовленого договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, на загальну суму 39 096 000,00грн.

При цьому, товар поставлено відповідачем партіями 29.04.2021, 24.05.2021, 31.05.2021, тобто не у строк визначений договором (до 09.04.2021), проте прийнято позивачем без жодних зауважень чи заперечень.

У відповідності до виписок АБ "Укргазбанк" по особовому рахунку за 01.06.2021, за 16.06.2021, за 23.06.2021 (а.с.68-71) вартість поставленого товару сплачено позивачем в повному обсязі - 39 096 000, 00 грн.

Позивач звернувся до відповідача зокрема, з вимогами від 04.06.2021 (а.с.83-85), від 08.06.2021 (а.с.93-95), повторно 13.07.2021 (а.с.112-115) про сплату штрафних санкцій нарахованих на підставі пункту 7.2. договору, за порушення строків поставки 1-ї та 4-ї партії товару в загальній сумі 4 331 228,69 грн.

Згідно розрахунку (а.с.4) позивачем нараховано відповідачу за період з 09.04.2021 по 31.05.2021 (1 - ша партія товару) пеню в сумі 284 617,63 грн, штраф в розмірі 831 959,23 грн; за період з 09.04.2021 по 24.05.2021 (4-та партія товару) пеню в сумі 1 085 980,18 грн, штраф в розмірі 3 499 269,46 грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача відповідальності за порушення строку поставки товару, обумовленої пунктом 7.2. договору у вигляді 1 370 597,81 грн - пені, 2 960 630,88 грн - штрафу.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 Цивільного кодексу України).

Як вказують приписи статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Нормою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (стаття 689 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Умовами договору (пункт 7.2.) сторони погодили відповідальність постачальника у вигляді пені та штрафу, зокрема за порушення строків поставки товарів.

Слід сказати, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 06.04.2021 у справі № 910/821/20.

Документальними доказами, які містяться в матеріалах справи перед судом доведено поставку відповідачем позивачу товару партіями 29.04.2021, 24.05.2021, 31.05.2021, тобто не у строк визначений специфікацією - додатку 1 до договору (до 09.04.2021).

За порушення строків поставки товару позивачем нараховано відповідачу за період з 09.04.2021 по 31.05.2021 (1 - ша партія товару) пеню в сумі 284 617,63 грн, штраф в розмірі 831 959,23 грн; за період з 09.04.2021 по 24.05.2021 (4-та партія товару) пеню в сумі 1 085 980,18 грн, штраф в розмірі 3 499 269,46 грн (розрахунок а.с.4).

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі №910/12450/21 позов ТОВ "Техмаш" до відповідача АТ "Укртрансгаз" про стягнення 1 966 743, 02 грн - задоволено частково. Стягнено АТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Техмаш" 1 954 800 ,00 грн - банківської гарантії, перерахованої для забезпечення виконання умов договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020 та 8 033, 42грн - 3 % річних. В частині стягнення 3 909, 60грн інфляційних втрат - відмовлено.

Судами встановлено, що: - причиною поставки постачальником - ТОВ "Техмаш" покупцю - АТ "Укртрансгаз" товару не у строк, визначений договором про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, стали обставини непереборної сили, що своєчасно доведені до відома покупця шляхом направлення 08.04.2021 сертифікату №2600-21-0366 від 07.04.2021; - Івано-Франківська Торгово-промислова палата є уповноваженим органом для засвідчення обставин непереборної сили в розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статті 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); - враховуючи положення пункту 8.4. договору, строк виконання зобов`язань з поставки товару, продовжився на строк дії обставин непереборної сили з 22.01.2021 по 07.04.2021 (76 календарних днів), та складав не 220 календарних днів, а 296 (220 +76 = 296), тобто до 24.06.2021; - ТОВ "Техмаш" здійснив поставку АТ "Укртрансгаз" товару без порушення строку поставки, обумовленого договором, відповідно з боку постачальника мало місце належне виконання умов договору.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі регламентовано статтею 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з цією правовою нормою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" заява №28342/95).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді іншої справи. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 № 910/5315/19.

Так, Господарським судом міста Києва в мотивувальній частині рішення від 11.01.2022 у справі №910/12450/21, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та добровільно виконано АТ"Укртрансгаз" (платіжні доручення № №2322, 2323 від 04.08.2022), досліджено та встановлено факт відсутності порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, і ці обставини, за переконанням суду є преюдиційними, а правові підстави піддавати сумніву істинність та стабільність судового акта - відсутні.

За таких обставин, беручи до уваги вище зазначене, безпідставним визнається судом покладення на відповідача відповідальності обумовленої пунктом 7.2. договору у вигляді пені в сумі 1 370 597,81 грн, штрафу в розмірі 2 960 630,88 грн, а наслідком є відмова у позові.

Слід сказати, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як сутності права вцілому. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу полягає в наданні суду більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення штрафних санкцій в сумі 4 331 228,69 грн - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 26.09.2022

Суддя С.Кобецька