Рішення № 106444362, 26.09.2022, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/402/22

№ провадження 2/624/132/22

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 26 вересня 2022 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Махової В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/402/22,

найменування (ім`я) сторін, їх місце проживання:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

суть вимог: про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторони позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кегичівського районного управління у Харківській області, актовий запис №21. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що 17 квітня 2015 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З літа 2021 року подружні стосунки повністю припинені, спільне господарство не ведеться, позивач сама утримує та піклується про сина, проживає разом з сином окремо, відповідач належної допомоги по утриманню дитини не надає. Позивач самостійно утримує сина за рахунок власної заробітної плати, а також за допомогою її батьків.

Понад 1 рік сторони проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують та відновлювати не збираються, спільне господарство не ведуть, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Спільний син, ОСОБА_3 , після припинення шлюбу буде проживати з позивачем, так як і фактично проживає на цей час, що відповідає домовленості з відповідачем.

Відповідач є здоровим, працездатним, будь-яких інших осіб на утриманні не має, стягнення з нього за виконавчими листами не проводилось. Працює водієм великовантажного автомобіля у м. Харків, тому вважає за доцільне стягнути аліменти на утримання сина з відповідача.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

29 липня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 05 серпня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16 серпня 2022 року.

Сторони у судове засідання не з`явились, натомість надали заяви про: позивач - позов про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підтримує, відповідач його визнає, обоє просять розглянути справу без їх участі, проти надання строку на примирення категорично заперечили, повідомили, що після розірвання шлюбу син буде проживати з матір`ю, позивачка змінювати прізвище на дошлюбне не бажає, судові витрати просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 квітня 2015 року, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №21, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2015 року (а.с.25).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30 липня 2015 року, сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).

Відповідно до довідки Кегичівської селищної ради №10-10/164/6 від 14 вересня 2022 року виданої ОСОБА_1 , 1987 року народження, остання зареєстрована в АДРЕСА_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з позивачем без реєстрації та знаходиться на її утриманні (а.с. 38).

Згідно з ч. 3,5 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).

Як встановлено ч. 2 ст. 36 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України.

Ч. 1 ст. 1 ст. 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.

Ч. 1 ст. 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Зберегти сім`ю сторін не уявляється можливим, тому що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини припинені.

Як роз`яснено в п. 10 № Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд вважає, що за таких обставин, сім`я розпалася повністю та відновлена бути не може, оскільки сторони проживають окремо, проти надання строку на примирення категорично заперечили, ці стосунки суперечать інтересам позивача, який не бажає подальшого перебування у шлюбі, тому шлюб необхідно розірвати.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, таким чином прохання позивача про те, щоб після розірвання шлюбу іменуватися прізвищем набутим у зв`язку з реєстрацією шлюбу є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Крім того, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Пунктом 1 частини другої статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вимоги закону, визнання відповідачем позову, обов`язок відповідача утримувати неповнолітню дитину, суд вважає за необхідне стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений при подачі позову до суду, що підтверджується квитанцією №0.0.2622236973.1 від 26 липня 2022 року (а.с.1).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору (позовна вимога щодо стягнення аліментів) відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

Крім того, на підставі статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, а відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований 17 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №21.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп. отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Кегичівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до або через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка смт Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.М. Куст