Ухвала суду № 106440772, 26.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 вересня 2022 рокуСправа №160/10348/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви у справі №160/10348/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Личківської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.07.22 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личківської сільської ради (вул. Центральна, буд. 103, с. Личкове, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51140, код ЄДРПОУ 04340112), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за № 470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229 до переліку земельних ділянок, переданих Личківській сільській раді з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням Личківської сільської ради;

- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1229 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим № 1222384000:01:002:1229 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду для оскарження рішень, в обґрунтування якої зазначено, що про існування оскаржуваних рішень Личківської сільської ради від 05.09.2019 за № 470-13/VII та від 02.06.2021 за №319-5/VIII позивачу фактично стало відомо лише у грудні 2021 року на стадії судового розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом адміністративної справи №160/4375/21, коли представником відповідача до суду була подана Заява про надання додаткових пояснень, з долученими до неї копій додаткових документів (письмових доказів) в підтвердження обставин і фактів, викладених у цій заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду для оскарження рішень задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цією позовною заявою; відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

29.07.2022 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, до якого було долучено клопотання про залишення позовної заяви без руху.

В обґрунтування клопотання представником відповідача, зокрема, зазначено, що оскаржувані рішення були опубліковані на офіційному сайті відповідача 10.09.2019 та 05.06.2021 відповідно. Відповідачем вказано, що позивач, як він це демонструє своєю процесуальною поведінкою (справа №160/10348/22, інша адміністративна справа №160/4375/21), має зацікавленість у отстоюванні прав на земельну ділянку (кадастровий №1222384000:01:002:1229). Крім того, як зазначалося, позивач користується професійною правовою допомогою адвоката ОСОБА_2 . За таких обставин день опублікування спірних рішень на офіційному веб-сайті відповідача (де вони, а також і їх проекти, можуть бути знайдені в тому числі за пошуковим запитом у вигляді кадастрового номеру земельної ділянки «1222384000:01:002:1229») слід вважати днем, коли позивач повинен був дізнатися про спірні рішення №470-13/VII та рішення №1025-20/VII.

Крім того відповідач зазначає, що про існування рішення № 470-13/VII від 05.09.2019 позивач повинен був дізнатися зі змісту преамбули рішення №1025-20/VII (https://lvchksil.otg.dp.gov.ua/rishennva-gromadi/pro-vidmovu-v-zatverdzhenni-proektu-zemleustrovu-shchodo-vidvedennya-zemelnovi-dilvanki-ta- peredachi-v-privatnu-vlasnist-13), яким позивачеві було відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229. У преамбулі Рішення №1025-20/VII як підстава його прийняття згадуються спірне рішення №470-13/VII від 05.09.2019, а також рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ». В свою чергу, з рішенням №1025-20/VII позивач був ознайомлений не пізніше 24.03.2021 (тобто набагато раніше, аніж 6 місяців до подання позовної заяви у цій справі), оскільки саме в цей день адвокат позивача подав позовну заяву про скасування рішення № 1025-20/VII (справа № 160/4375/21), як це зазначено в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 160/4375/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95869833). Отже, позивач повинен був дізнатися про оскаржувані рішення, а саме: рішення №470-13/VІІ - 10.09.2019; рішення № 319-5/VІІІ - 05.06.2021.

Також зазначає, що позивач фактично ознайомлений з рішенням №470-13/VІІ не пізніше 24.03.2021. За таких обставин позовна заява у цій справі №160/10348/22, яка датована 10.07.2022 і надійшла до суду 15.07.2022 року, подана із значним порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду

Перевіривши матеріали справи та клопотання, суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у цій справі є:

- рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за № 470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229 до переліку земельних ділянок, переданих Личківській сільській раді з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням Личківської сільської ради;

- рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1229 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим № 1222384000:01:002:1229 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.

У даному випадку для звернення до суду з цим позовом встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що відповідачем у клопотанні про залишення позовної заяви без руху наведені доводи, які судом не досліджувались при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду ухвалою від 21.07.2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, суду після відкриття провадження у справі, надано право перегляду питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, якщо судом буде встановлено передчасність висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

З`ясовуючи, чи подано цей позов у строк, встановлений законом, суд виходить з наступного.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Частина 11 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні говорить, що Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації.

Отже, на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок оприлюднювати всі (за незначним винятком) рішення їхніх органів та посадових осіб.

Як встановлено судом, на офіційному веб-сайті Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області:

- рішення №470-13/VII від 05.09.2019 опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача (https://lvchksil.otg.dp.gov.ua/ua/rishennva-gromadi/pro-nadannva-dozvolu-na-skladannva-proektu-vidvedennya-zemelnovi-dilvanki-dlya-sinokosinnya-i-vipasannya-hudobi) 10.09.2019, тобто набагато раніше, аніж 6 місяців до подання позовної заяви у цій справі;

- рішення №319-5/VIII від 02.06.2021 року опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача (https://lvchksil.otg.dp.gov.ua/ua/rishennva-gromadi/pro-zatverdzhennya-proektu-zemleustrovu-na-skladannva-proektu-vidvedennva-zemelnovi-dilvanki-dlva-sinokosinnva-i-vipasannya-hudobi) 05.06.2021, тобто набагато раніше, аніж 6 місяців до подання позовної заяви у цій справі.

Зі змісту позовної заяви не видно мотивів, які б могли вказувати на наявність об`єктивних обставин, що перешкоджали позивачу дізнатись про існування оскаржуваних ним рішень 10.09.2019 та 05.06.2021, або унеможливлювали це упродовж шестимісячного строку з моменту їх офіційного оприлюднення.

Отже враховуючи вимоги ч. 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України з матеріалів справи встановлено, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Суд звертає увагу, що в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що позивачу фактично стало відомо лише у грудні 2021 року на стадії судового розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом адміністративної справи №160/4375/21, коли представником відповідача до суду була подана Заява про надання додаткових пояснень, з долученими до неї копій додаткових документів (письмових доказів) в підтвердження обставин і фактів, викладених у цій заяві.

З огляду на викладені доводи, суд зважає на позицію відповідача про те, що позивач користується професійною правовою допомогою адвоката - Кохана В.М. За таких обставин день опублікування спірних рішень на офіційному веб-сайті відповідача (де вони, а також і їх проекти, можуть бути знайдені в тому числі за пошуковим запитом у вигляді кадастрового номеру земельної ділянки «1222384000:01:002:1229») слід вважати днем, коли позивач повинен був дізнатися про спірні рішення №470-13/VII та рішення №1025-20/VII.

Крім того, про існування рішення №470-13/VII від 05.09.2019 позивач повинен був дізнатися зі змісту преамбули рішення №1025-20/VII (https://lvchksil.otg.dp.gov.ua/rishennva- gromadi/pro-vidmovu-v-zatverdzhenni-proektu-zemleustrovu-shchodo-vidvedennya-zemelnovi-dilvanki-ta- peredachi-v-privatnu-vlasnist-13), яким позивачеві було відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229.

У преамбулі Рішення №1025-20/VII, як підстава його прийняття згадуються спірне рішення №470-13/VII від 05.09.2019, а також рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ».

В свою чергу, з рішенням №1025-20/VII позивач був ознайомлений не пізніше 24.03.2021, оскільки саме в цей день адвокат позивача подав позовну заяву про скасування рішення №1025-20/VII (справа № 160/4375/21), як це зазначено в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 160/4375/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95869833).

Згідно із ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До позову позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак викладені у ній доводи суперечать встановленим судом обставинам можливості ознайомлення позивача з оскаржуваними рішеннями.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 зазначив, що поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною для скасування правильного за змістом рішення.

Отже, суд вважає, що метою опублікування спірних рішень органу місцевого самоврядування є доведення до відома прийнятих рішень до осіб, які проживають та провадять діяльність, на відповідній місцевості, в тому числі і позивача, як особи, на права та інтереси якої впливають оскаржувані рішення.

Правову позицію стосовно опублікування рішень органу місцевого самоврядування викладено Верховним Судом у постанові від 10.12.2021 у справі №940/2301/18.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З огляду на викладене суд робить висновок про те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з ч. 14 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 05.09.2019 за №470-13/VII та від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ без руху після відкриття провадження у справі, та надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 121-123, 160, 161, 171, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня вручення позивачу копії цієї ухвали, шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами на підтвердження власних доводів, з врахуванням правової позиції суду, викладеної в цій ухвалі.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський