Ухвала суду № 106435440, 26.09.2022, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1278/22

Провадження №2/173/634/2022

У Х В А Л А

26 вересня 2022 р. м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Новіченко Н.В., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до Верхньодніпровської міської ради

про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Верхньодніпровської міської ради (далі відповідач) про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , без реєстрації шлюбу у період з 2017 по 2021 рік, та визнання за ним права на спадкування житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та розташованого на присадибній земельній ділянці 890 кв.м. внаслідок смерті ОСОБА_2 , та дозволити оформити спадщину у нотаріальному порядку.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції Українине може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10Цивільного процесуальногокодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950року іпротоколи донеї,згоду наобов`язковістьяких наданоВерховною РадоюУкраїни,та практикуЄвропейського судуз правлюдини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальнимкодексом України (далі ЦПК України).

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 ЦПКУкраїни.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 ЦПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення ст. 185 ЦПКУкраїни, враховуючи наступне.

Частиною 4статті 177 ЦПК Українивстановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаєЗакон України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу приписів п. п. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Проте, позивачем подано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 992, 40 грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством.

Згідно з частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків, шляхом подання до суду:

- доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 992, 40 грн.

4. Роз`яснити позивачу що у разі, якщо він не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Новіченко