Рішення № 106435244, 26.09.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року Справа № 480/4856/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури, і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо не виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути на користь ОСОБА_1 не виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 10.02.2022 по 22.07.2022;

- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі мінімальної заробітної плати за кожний місяць незаконного звільнення з 25.10.2021 по 22.07.2022.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням суду від 09.02.2022 по справі №480/12137/21 скасовано наказ відповідача про звільнення його з посади, поновлено на посаді прокурора на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області з 22 жовтня 2021 року, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. Разом із тим, позивач не був негайно поновлений на посаді, заробітна плата йому не виплачена по день видачі наказу про його поновлення на виконання судового рішення, тому він змушений звернутися до суду для захисту своїх прав про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що 22.07.2022 було виконано рішення суду, при цьому позивач перебував на обліку в центрі зайнятості, де з 25.10.2021 по 21.07.2022 отримував допомогу по безробіттю, а тому позивачем не враховано суму виплати допомоги під час підрахунку середнього заробітку. Позивач із заявою про поновлення його на посаді не звертався, не ініціював таке питання перед роботодавцем.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи та рішенням від 09.02.2022 Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/12137/21 підтверджується, що позивач, ОСОБА_1 з 1999 року працював в органах прокуратури, з 15.12.2015 займав посаду прокурора Сумської місцевої прокуратури. Наказом Сумської обласної прокуратури № 410к від 19.10.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації відповідно до пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" з 22 жовтня 2021 р. Не погодившись з вказаним наказом, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №480/5693/20, задоволено частково позовні вимоги позивача та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 року №194 про неуспішне проходження атестації прокурором Сумської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 . Скасовано наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 410к від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області з 25 жовтня 2021 року. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 30171 грн.

Рішення суду від 09.02.2022 по справі 480/12137/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області та стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8649,02 грн. підлягало негайному виконанню.

Разом з тим, з 09.02.2022 до 22.07.2022 позивача на посаді не поновлено, заробітна плата йому не виплачувалася, тобто фактично рішення суду від 09.02.2022 по справі 480/12137/21 відповідачем до 22.07.2022 не було виконано, що також не заперечувалося відповідачем у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З дня, наступного за днем ухвалення рішення від 09.02.2022 по справі 480/12137/21 у відповідача виник обов`язок негайно виконати рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць. Втім, до 22.07.2022 відповідачем не було надано суду доказів виконання рішення суду від 09.02.2022 по справі 480/12137/21 у частині поновлення позивача на посаді.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи те, що рішення суду від 09.02.2022 по справі 480/12137/21 щодо поновлення позивача на посаді не було виконано у встановлений строк, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 10.02.2022 - наступний день після прийняття судового рішення від 09.02.2022 по справі 480/12137/21 по 21.07.2022 (включно) до дня винесення наказу від 22.07.2022 про поновлення позивача на посаді.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у його бездіяльності вини у невиконанні рішення суду про поновлення. Положення статті 236 КАС України не пов`язують право працівника на отримання середнього заробітку у зв`язку з не поновленням його на посаді із наявністю або відсутністю вини у діях роботодавця. При цьому у відповідача виникає обов`язок вчинення дій на виконання судового рішення без будь-якої ініціативи звільненого працівника, у т.ч. і відсутність обов`язку подання будь-яких заяв звільненого працівника, який поновлений згідно рішення суду на посаді.

Стосовно розміру виплат, суд зазначає, що згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За приписами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За приписами пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду 09.02.2022 по справі 480/12137/21 встановлений розмір середньоденної заробітної плати позивача у сумі 402,28 грн., середньомісячний розмір заробітної плати позивача становить 8649,02 грн.

Зазначені суми зазначені і в довідці Сумської обласної прокуратури №21-229вих-22 від 05.08.2022 про середньоденну заробітну плату позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі суд виходить із середньоденної заробітної плати у розмірі 402,28 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, у відповідача виник обов`язок щодо виплатити середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 10.02.2022 по 21.07.2022 (включно), оскільки наказом керівника обласної Сумської обласної прокуратури від 22.07.2022 №178к позивача поновлено на посаді прокурора Сумської обласної прокуратури.

Із врахуванням зазначеного кількість робочих днів позивача за спірний період становить 116 день.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.02.2022 по 21.07.2022 (включно), яка має бути виплачена позивачу відповідачем становить: 46664,48 грн. (402,28 середньоденний заробіток позивача * робочих днів).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності невиплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Стосовно посилання відповідача на виплачену суму допомоги по безробіттю суд зазначає, що такі виплати не враховуються під час вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиконання рішення суду про поновлення особи по посаді за рішенням суду.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі № 480/69/19.

Так, згідно зі ст. 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року у справі № 243/2748/16-ц, від 27.06.2019 року у справі № 821/1678/16.

При цьому, суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, слід враховувати факт отримання позивачем певного доходу, зокрема, допомоги по безробіттю, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу/затримки виконання рішення про поновлення на роботі та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 року у справі № 826/808/16, від 24.09.2019 року у справі № 826/16191/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 10.02.2022 по 21.07.2022 (включно) у сумі 46664,48 грн.

Зазначені висновки узгоджується із позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 04.02.2022 по справі № 480/4463/21.

Щодо вимог позивача про стягнення з Сумської обласної прокуратури моральної шкоди у розмірі мінімальної заробітної плати за кожний місяць незаконного звільнення з 25.10.2021 по 22.07.2022, суд зазначає наступне.

Стосовно посилання відповідача на несплату позивачем судового збору за позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає, що нормами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не сплачується за вимоги позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

В даному випадку, вимоги про відшкодування моральної шкоди пов`язані із позовними щодо визнання протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо не виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2022 по 22.07.2022, тобто про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, а тому не підлягають оплаті судовим збором.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Всупереч наведеному будь-яких допустимих та належних доказів того, що протиправна бездіяльність відповідача вплинула на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. А самого лише посилання на наявність моральних страждань та причинний зв`язок із оскаржуваною бездіяльністю відповідача недостатньо для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди. Доказів на підтвердження розміру моральної шкоди також не надано.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача і отриманням моральної шкоди, а також розміру заявленої моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення відшкодування за завдану моральну шкоду.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 363/3520/16-а, від 21 лютого 2020 року у справі №628/3028/16-а та від 15 квітня 2020 року у справі №815/63/18.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо не виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2022 по 21.07.2022 (включно).

Стягнути з Сумської обласної прокуратури (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, починаючи з 10.02.2022 по 21.07.2022 (включно) у розмірі 46664,48 грн. з відрахування від суми середнього заробітку суми обов`язкових податків, зборів, платежів.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета