Рішення № 106433011, 26.09.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2022 р. справа № 300/812/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.53-54).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-VII. Однак у призначенні пільгової пенсії йому відмовлено, що підтверджується рішенням відповідача від 15.12.2021 №220950002852. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та просить суд скасувати рішення від 15.12.2021 №220950002852 "Про відмову в призначенні пенсії", зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи на шахті з 17.03.1997 по 18.05.1997, з 01.02.1999 по 04.11.2014, зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період проходження строкової служби з 02.06.1997 по 22.12.1998, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період несення військової служби за призовом під час мобілізації з 02.02.2015 по 12.04.2016, а також за контрактом з 19.12.2016 по 03.01.2018, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 28.03.2015 по 25.05.2015, з 10.06.2015 по 23.06.2015, з 29.06.2015 по 04.07.2015, з 02.11.2015 по 04.12.2015, з 16.12.2015 по 07.04.2016, з 28.10.2017 по 29.12.2017 у потрійному розмірі, а також зобов`язати зарахувати до спеціального стажу позивача час проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 17.11.2019 по 09.06.2020, період з 10.06.2020 по 12.07.2020, з 27.02.2021 по 04.11.2021 у потрійному розмірі та призначити, нарахувати та виплатити йому з 09 грудня 2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти заявлених у позовній заяві вимог заперечила, зокрема зазначила, що до пільгового стажу не враховано період роботи згідно пільгових довідок №4025, 4026, 4027, 4028 від 26.09.2019 виданих ЗАТ "Внешторгсервис" оскільки такі видані організацією, що знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не підтверджуються компетентними органами України. Зазначила, що період проходження строкової служби до пільгового стажу не зараховано, тому що на момент призову на строкову військову службу позивач не працював за професією та не займав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Щодо вимог про зарахування до страхового стажу час проходження служби, протягом участі в антитерористичній операції в період з 28.03.2015 по 25.05.2015, з 10.06.2015 по 23.06.2015, з 29.06.2015 по 04.07.2015, з 02.11.2015 по 04.12.2015, з 16.12.2015 по 07.04.2016, з 28.10.2017 по 29.12.2017 у потрійному розмірі, а також зобов`язати зарахувати до спеціального стажу позивача час проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 17.11.2019 по 09.06.2020, період з 10.06.2020 по 12.07.2020, з 27.02.2021 по 04.11.2021 в потрійному розмірі, то в даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач просить призначити йому пенсію на підставі ст. 14 Закону №1788-XII, а не пенсію за вислугу років як особі, звільненій з військової служби, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування правових норм вказаного положення для розрахунку пільгового стажу позивача. Згідно наданих документів позивач з 01.11.2019 перебуває на військовій службі за контрактом, тобто не є особою, звільненою з військової служби, а також, на момент призову на військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, не працював за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.58-62).

Від позивача на адресу суду подано відповідь на відзив (а.с.66-74).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , 09.12.2021 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області своїм рішенням від 15.12.2021 №220950002852 у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено.

У даній відмові зокрема зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 23 роки 11 місяців 15 днів, в тому числі, стаж роботи за Списком №1 07 місяців 26 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи, згідно пільгових довідок №№4025, 4026, 4027, 4028 від 26.09.2019 виданих ЗАТ "Внешторгсервис" оскільки такі видані організацією, що знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не підтверджуються компетентними органами України. До пільгового стажу зараховано період роботи згідно з пільговою довідкою №804 від 30.11.2010 ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" з 06.03.2019 по 31.10.2019. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди (а.с. 20).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормамиКонституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058),Законом України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Законом № 1058-ІVпередбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.

Статтею 13 Закону № 1788-XII встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років, і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпеченнявизначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженимПостановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (пункт 2 Порядку №18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Так, із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 17.03.1997 прийнятий підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем під землею у "Шахті ім. Ф.Е. Дзержинського" ДП "Ровенькиантрацит" (наказ №278-к від 11.03.1997), а 18.05.1997 звільнений з роботи по ст. 36 КЗпП України у зв`язку з призовом в армію (наказ №519-к від 21.05.1997), також 01.02.1999 прийнятий підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем під землею у "Шахті ім. Ф.Е. Дзержинського" ДП "Ровенькиантрацит" (наказ №45-к від 29.01.1999), а 04.11.2014 звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №5823/к-Д від 06.11.2014) (а.с.25-27).

Як наслідок, трудовою книжкою позивача підтверджено періоди роботи позивача на посаді електрослюсаря 3 розряду у "Шахті ім. Ф.Е. Дзержинського" ДП "Ровенькиантрацит" з 17.03.1997 по 18.05.1997 та з 01.02.1999 по 04.11.2014.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті для призначення пенсії за віком.

За таких обставин відсутність у позивача довідок підприємства для підтвердження спеціального трудового стажу не позбавляє його права на зарахування спірних періодів до пільгового стажу.

Щодо решти спірних періодів, про які зазначає позивач, разом з заявою від 09.12.2021 позивачем було надано довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, від 26.09.2019 №№ 4025, 4026, 4027, 4028 (а.с. 29-32), які засвідчені печатками ЗАТ "Внешторгсервис", ЛНР, м. Луганськ.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що спірні періоди роботи не зараховано відповідачем до пільгового стажу, оскільки уточнюючі довідки видані підприємствами неіснуючого територіального управління, з посиланням на те, що згідно із пунктом 20 Порядку № 637 документи, в тому числі уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і, відповідно, не можуть бути враховані при призначенні пенсії.

Змісту довідок, наданих позивачем, відповідач оцінку не надавав.

Щодо доводів відповідача про неможливість підтвердження уточнюючими довідками, засвідченими печатками ЗАТ "Внешторгсервис", ЛНР, м. Луганськ, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на призначення пенсії з підстави знаходження підприємств та установ, які видали документи на підтвердження пільгового стажу роботи, на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був надати належну оцінку всім наданим позивачем для підтвердження пільгового стажу роботи документам, які видані та засвідчені печатками ЗАТ "Внешторгсервис", ЛНР, м. Луганськ, відомості в яких, як встановлено судом, не суперечать відомостям, що містяться в трудовій книжці позивача.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження військової служби з 02.06.1997 по 22.12.1998, суд зазначає таке.

У відповідності до записів трудової книжки позивача, запис №4 з 02.06.1997 по 22.12.1998 служба в рядах Української Армії.

Період строкової військової служби позивача також підтверджується також копією військового квитка.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, суд зазначає, що Верховною Радою України 02.06.2005 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової служби", що набрав чинності з 01.01.2006.

Таким чином, позовна вимога в частині зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження військової служби з 02.06.1997 по 22.12.1998 підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період несення військової служби за призовом під час мобілізації з 02.02.2015 по 12.04.2016, а також за контрактом з 19.12.2016 по 03.01.2018, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 28.03.2015 по 25.05.2015, з 10.06.2015 по 23.06.2015, з 29.06.2015 по 04.07.2015, з 02.11.2015 по 04.12.2015, з 16.12.2015 по 07.04.2016, з 28.10.2017 по 29.12.2017 у потрійному розмірі, а також зобов`язати зарахувати до спеціального стажу позивача час проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 17.11.2019 по 09.06.2020, період з 10.06.2020 по 12.07.2020, з 27.02.2021 по 04.11.2021 у потрійному розмірі, суд зазначає таке.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.05.1997, позивач в період з 02.02.2015 по 12.04.2016 перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, а в період з 19.12.2016 по 03.01.2018 на військовій службі за контрактом (а.с. 33-36).

Згідно довідки №444 від 20.12.2021, виданої В/Ч НОМЕР_3 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, у період з 25.03.2015 по 12.04.2016, з 19.12.2016 по 03.01.2018 у період служби позивачу нараховано суми грошового забезпечення та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії (а.с.38).

Відповідно до довідки №45 від 14.03.2018, позивач у період з 28.03.2015 по 25.05.2015, з 10.06.2015 по 23.06.2015, з 29.06.2015 по 04.07.2015, з 02.11.2015 по 04.12.2015, з 16.12.2015 по 07.04.2016, з 28.10.2017 по 29.12.2017 брав участь в антитерористичній операції (а.с.39).

У відповідності до запису №23 від 04.03.2019 у трудовій книжці позивача, його прийнято електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у Виробничий структурний підрозділ "Шахтоуправління Дніпровське" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з повним робочим днем на шахті. Згодом ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби та відповідно до довідки №1269 від 03.10.2021, у період з 17.11.2019 по 09.06.2020 брав участь в операції об`єднаних сил (а.с.40).

Згідно довідки №1268 від 03.10.2021, позивач у період з 10.06.2020 по 12.07.2020 приймав участь в операції об`єднаних сил (а.с.42).

Відповідно до довідки №1684 від 03.12.2021, позивач у період з 27.02.2021 по 04.11.2021 приймав участь в операції об`єднаних сил (а.с.41).

Період участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 28.03.2015 по 25.05.2015, з 10.06.2015 по 23.06.2015, з 29.06.2015 по 04.07.2015, з 02.11.2015 по 04.12.2015, з 16.12.2015 по 07.04.2016, з 28.10.2017 по 29.12.2017 зараховано позивачу до загального та пільгового стажу роботи в одинарному розмірі.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку №413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Абзацом 2 п.1 ст.8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII визначає пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Згідно з абз.7 пп.1 п.2.3 розд. II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

З системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції в особливий період, зараховується до страхового стажу на пільгових умовах одного місяця служби за три.

Також, постановою КМУ від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", встановлено, що нарахування страхового пенсійного стажу для військовослужбовців учасників антитерористичних операцій за час їх безпосередньої участі в антитерористичній операції має здійснюватися у потрійному розмірі.

Вказана правова позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 року у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 року у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 року у справі №185/7049/16-а.

Згідно з військовою довідкою №45 від 14.03.2018, виданою командиром Військової частини НОМЕР_3 , позивач у період з 28.03.2015 по 25.05.2015, з 10.06.2015 по 23.06.2015, з 29.06.2015 по 04.07.2015, з 02.11.2015 по 04.12.2015, з 16.12.2015 по 07.04.2016, з 28.10.2017 по 29.12.2017 брав участь в антитерористичній операції.

Вказані довідки не визнано підробленими або фіктивно складеними, а тому є обов`язковими при врахуванні періоду участі позивача в антитерористичній операції. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Вказані періоди не зараховані до стажу позивача із розрахунку місяць служби за три, що свідчить про порушення відповідачем вимог наведених норм законодавства, у зв`язку з чим суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області №220950002852 від 15.12.2021 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" прийняте за результатами розгляду поданих до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області заяви про призначення пенсії, а пенсія позивача має бути призначення з моменту звернення, оскільки при зверненні за призначенням пенсії позивачем надавались відповідачу документи про підтвердження стажу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття якість закону, Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України 9№2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючивід закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національнийзакон передбачає можливість обмеження прав особи, такийзаконмає бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини законмає відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності, передбачуваності та зрозумілості; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України, заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України, заява №33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України, заява №77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), №18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№1) (SundayTimes v. The United Kingdom (№1) 6538/74 пункти 48-49); Мелоун протии Об`єднаного Королівства (Malone v. The United Kingdom), № 8691/79, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції (Margareta and Roger Andersson v. Sweden), заява №12963/87, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), №11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у даному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності винесення рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 26.01.2022.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №220950002852 від 15.12.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області 05.07.1995, АДРЕСА_1 ) період роботи на шахті з 17.03.1997 по 18.05.1997, з 01.02.1999 по 04.11.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області 05.07.1995, АДРЕСА_1 ) період проходження строкової служби з 02.06.1997 по 22.12.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області 05.07.1995, АДРЕСА_1 ) період несення військової служби за призовом під час мобілізації з 02.02.2015 по 12.04.2016, а також за контрактом з 19.12.2016 по 03.01.2018,

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області 05.07.1995, АДРЕСА_1 ) час проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 28.03.2015 по 25.05.2015, з 10.06.2015 по 23.06.2015, з 29.06.2015 по 04.07.2015, з 02.11.2015 по 04.12.2015, з 16.12.2015 по 07.04.2016, з 28.10.2017 по 29.12.2017 у потрійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області 05.07.1995, АДРЕСА_1 ) час проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 17.11.2019 по 09.06.2020, період з 10.06.2020 по 12.07.2020, з 27.02.2021 по 04.11.2021 у потрійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області 05.07.1995, АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посчад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, згідно статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 09.12.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області 05.07.1995, АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.