Рішення № 106430916, 22.09.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5821/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Крікорової Е. К.

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суд із позовом до відповідача у якому просить припинити стягнення аліментів на користь відповідача на утримання дитини у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, присуджені судовим наказом Подільського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року у справі № 758/13744/18.

В обґрунтовування позовних вимог покликається на те, що сторони є батьками дитини ОСОБА_1 . Судовим рішенням у справі № 758/13744/18 присуджено стягувати аліменти на утримання дитини. Дитина проживає разом із позивачем, що підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання дитини. Разом із тим, позивач є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи. На утриманні позивача перебуває його матір, яка є пенсіонером та має проблеми із здоров`ям. Також позивач зазначив, що потребує медичної операції. Відтак, усі ці обставини є підставами для припинення стягнення аліментів на утримання дитини з 03 січня 2019 року. Просить позов задовольнити та постановити рішення про припинення стягнення з нього аліментів.

Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення проти позову.

01 серпня 2022 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Заперечує проти позову.

У судовому засіданні позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити повністю.

У судове засіданні відповідач та представник третьої особи не з`явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце цього засідання. заслухавши думку позивача щодо можливості розгляду справи у відсутності осіб, що не з`явились, суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Сторони є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження.

03 січня 2019 року судовим наказом Подільського районного суду м. Києва № 758/13744/18 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку) батька, але не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ пред`явлено до примусового виконання та державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 60039339.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів становить у сумі 12298,62 грн. Дата початку відрахування із пенсії 01 березня 2022 року. Відсоток на час погашення боргу 50, що підтверджено довідкою Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві, пенсійна справа № 262740004864.

У зв`язку із виникненням підстав для звільнення від сплати аліментів на утримання дитини, позивач звернувся в суд із позовом за захистом свого права.

Згідно з ч. 1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Щодо доводів позивача про те, що дитина проживає разом із ним та перебуває на його утриманні, а відтак змінився сімейний стан, як особи, яка сплачує аліменти, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 141СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відтак, правовою підставою для стягнення аліментів на утримання дитини з одного із батьків є проживання дитини разом з іншим із батьків.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Суд відмічає, що позивачем не подано жодних доказів які б підтверджували досягнення між батьками згоди щодо проживання дитини із батьком та така згода відповідала найкращим інтересам дитини.

У разі наявності спору між сторонами із цього питання, суду не подано доказів щодо його вирішення органом опіки і піклування або судом.

Повертаючись до матеріалів справи суд установив, що позивач наводить аргументи про те, що дитини фактично проживає із ним за зареєстрованим місцем проживанням за адресою - АДРЕСА_1 , реєстрація з 13 лютого 2018 року, що підтверджено довідками про реєстрацію місця проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 05 травня 2022 року № 80434042 та № 80434033 відповідно.

Разом із тим, суд установив, що ОСОБА_2 з 15 лютого 2018 року також зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 01 серпня 2022 року № 82702078.

Відтак, суд критично оцінює доводи позивача про те, що зареєстроване місце проживання обох батьків та дитини підтверджують саме спільне проживання дитини із батьком, а відтак перебування сина на утриманні позивача.

Щодо аргументів позивача про зміну його матеріального стану, адже на його утримані перебуває матір, яка є непрацюючим пенсіонером, суд прийшов наступного.

Суд установив, матір позивача ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

Матір хворіє, діагноз: цереброваскулярна хвороба, артроз колінних суглобів, оперізуючий герсес, який лікує на протязі 15 років. Дані обставини установлено із виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 , проживаючої у місті Кам`янець-Подільському Хмельницької області від 04 серпня 2022 року.

Попри те, позивачем у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України не подано належних доказів, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги від позивача та така допомога може бути надана лише позивачем.

Відтак, суд критично оцінює вище подані докази, адже такі не підтверджують перебування на його утриманні матері.

Позивач наводить доводи про те, що він є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи, а тому його матеріальне становище погіршилось через що не може сплачувати присуджені аліменти, а відтак наявні підставами для припинення стягнення аліментів на утримання дитини.

Суд установив, ОСОБА_1 , інвалід ІІІ групи з 17 травня 2021 року, загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату. Дані обставини підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 444968.

Позивач отримує пенсію, що підтверджено довідками Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві, пенсійна справа № 262740004864 та № 2782633645775719.

Окрім цього, позивачу поставлено діагноз: деформуючий артроз лівого кульшового суглобу, постійно виражений больовий синдром, що підтверджено консультативним висновком Київської міської клінічної лікарні від 03 грудня 2021 року № 4.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. ст. 150, 180 цього Кодексу батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час.

Із судового наказу від 03 січня 2019 року установлено, що ОСОБА_1 сплачує аліменти у розмірі ј заробітку (доходу), що є мінімальним законодавчо встановленим розміром аліментів на утримання однієї дитини, що відповідає вимогам сімейного законодавства.

Окрім цього, суд прийшов до переконання про те, що встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності загального захворювання не погіршує його майновий, а його навяність не перешкоджає позивачу працевлаштуватись, а відтак жодним чином не впливає на його обов`язк по утриманню дитини, як і не звільняє від такого обов`язку.

Згідно зі ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Відповідно до ст. 8 цього Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини суттєво погіршився його матеріальний стан та стан здоров`я, що не звільняє позивача від батьківського обов`язку утримувати дитину та виплачувати аліменти у мінімально визначеному судом розмірі частки на підставі вимог закону; не подано належним доказів фактичного проживання дитини із батьком, внаслідок чого виникла необхідність у звільненні від сплати аліментів на утримання дитини.

Враховуючи вищевикладене та те, що доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України в обґрунтування позову не надано, суд прийшов до переконання про те, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про припинення стягнення аліментів на утримання дитини, а тому суд прийшов до висновку про те, що у позові необхідно відмовити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 покласти на останнього.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження - місто Київ, проспект Г. Гонгадзе, будинок № 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2022 року.

Суддя О. І. Якимець