Рішення № 106430488, 26.09.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 388/450/21

Провадження № 2/752/2924/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 вересня 2022 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.

за участю секретаря судових засідань Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумкової Ольги Іванівни, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та скасування арешту коштів боржника,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з указаним позовом, у якому просила визнати виконавчий напис №2186. виданий 31.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумковою О.І. таким, що не підлягає виконанню; скасувати Постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 від 26.12.2019 року; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з усіх грошових коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 26.12.2019 року, була винесена постанова приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною про арешт коштів боржника, про існування якої позивачу стало відомо в жовтні 2020 року. В постанові зазначено, що приватним виконавцем Павелків Тетяною Лонідівною здійснюється примусове виконання виконавчого напису № 2186, виданого 31.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумковою Ольгою Іванівною. Зазначений виконавчий напис нотаріуса позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі нотаріуса, позивач категорично не визнає, оскільки загалом будь-яких кредитних договорів із відповідачем не укладала, зокрема і нотаріально посвідчених. Окрім цього, за твердженням позивача, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, та, як наслідок, є безумовною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальні дії в цивільній справі

Ухвалою судді від 14 вересня 2021 року за згаданою позовною заявою відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У подальшому, у зв`язку із перебуванням судді Слободянюк А.В. у відрядженні, на підставі Розпорядження керівника апарату суду № 170 від 18.02.2022 року означену цивільну справу розподіллено повторно та головуючим суддею визначено Ольшевську І.О.

Надалі, ухвалою суду від 01 вересня 2022 року провадження в даній справі в частині позовних вимог про скасування постанови про арешт коштів боржника, ОСОБА_2 від 26.12.2019 року та про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з усіх грошових коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 , закрито.

Аргументи учасників справи

Відповідач про судовий розгляд справи повідомлявся у спосіб, передбачений ЦПК України, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, яку відповідач отримав 13 грудня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

Судом установлено, що 31 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумковою О.І. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2186, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 яка є боржником за Кредитним договором № 91651093 від 08.09.2011 року, укладеним нею із ПАТ «Банк Руский Стандрт», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД».

Норми права, які застосовував суд, мотиви суду

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18).

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з пунктом 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

У відповідності до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд без надання позивачем, відповідачем або третьою особою нотаріальної справи, зокрема, оригіналу кредитного договору, первинної бухгалтерської документації щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо) позбавлений можливості перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Однак, у позові позивач не погоджується з розміром заборгованості, яка указана у спірному виконавчому написі.

Банк не надав до суду належних письмових доказів розміру заборгованості позивача та її складових, що має ґрунтуватись на поданих суду розрахунках суми кожної складової боргу (період нарахування, ставка відсотків та розмір комісії), відомостях про суми коштів внесених позичальником у рахунок виконання кредитних зобов`язань, що має підтверджуватись випискою про рух коштів по рахунку боржника.

Отже, указана у виконавчому написі загальна сума кредитної заборгованості є спірною.

Окремо від зазначеного слід врахувати і твердження позивача, що остання не отримував письмову вимогу про усунення порушень виниклих за кредитним договором укладеним із відповідачем.

На спростування зазначеного представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання нею вимоги про усунення порушень договору, а відтак і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення позичальника.

За таких обставин, підстави стверджувати факт отримання позивачем вимоги про усунення порушень договору у суду відсутні, однак ймовірно, що за наявності таких би відомостей у позивача, існувала практична можливість подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно включало б можливість вчинення виконавчого напису, що є в інтересах позивача.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, останній має бути визнаний таким що не підлягає виконанню.

Слід зазначити, звертаючись із позовною заявою позивач у якості відповідача зазначає приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумкову О.І., про що необхідно зазначити наступне.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №519/77/18.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рузумкової О.І. слід відмовити.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн. за подання позовної заяви не майнового характеру до суду.

Крім того, позивачем під час звернення із позовною заявою, заявлялась вимога про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу, що відповідно до наданого до суду розрахунку складає 10000 грн., про що необхідно зазначити наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц зазначила, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.). Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та Касаційного Адміністративного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19. Щодо цього питання свою позицію висловив КАС і у постанові від 16.04.2020 у справі №727/4597/19., зазначивши, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа.

Поряд із цим, судом встановлено, що на підтвердження обсягу виконаних робіт позивачем долучено до матеріалів копію акту приймання-передачі послуг на загальну вартість послуг у розмірі 10000 грн. та документальне підтвердження витрат позивача на правову допомогу у вказаному розмірі, відповідно до копії квитанції. Враховуючи, що ухвалою суду в частині позовних вимог було закрито провадження та вирішувалась вимога виключно про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тому суд вважає, що співмірним розміром витрат на правову допомогу до частини задоволених позовних вимог буде стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумкової Ольги Іванівни, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту коштів боржника задовольнити частково.

2. Визнати виконавчий напис №2186 виданий 31.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумової О.І. таким, що не підлягає виконанню.

3. У задоволенні вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумкової Ольги Іванівни відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3908 (три тисячі дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) грн.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Акціонерне товариство «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розумова Ольга Іванівна, адреса: м. Київ, 01031, вул. Саксаганського, буд. 53/80, к.3-1.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, адреса: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 55, оф. 61,62.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 26.09.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська