Рішення № 106428475, 19.09.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2889/21

Категорія 44

2/295/1082/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Морозової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 228 762,00 грн.

Обґрунтовано позов тим, що слідчим Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020065310000023 від 14.08.2020 за заявою члена КСП «Україна - Черняхів-1» ОСОБА_1 про вчинення злочинів держаним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_2 від 14.08.2020. Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомир у справі №295/2382/21 від 03.03.2021 позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12020065310000023 від 14.08.2020.

Відповідно до ст. 128 КПК України ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з даним цивільним позовом в кримінальному провадженні.

У позові вказано, що рішенням зборів ймовірних членів КСП «Україна-Черняхів-1», які були проведені 23.06.2020 особами, які називались членами КСП на території КСП «Україна-Черняхів-1» за адресою: смт Черняхів, вул. Мельнична, 6, де з порушенням вимог статуту, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», шляхом підтасовки голосів, де в голосуванні приймали особи, які не являються членами КСП та члени, які станом на 23.06.2020 померли, в кількості 52 чоловіки, було безпідставно виключено із списку членів КСП «Україна-Черняхів-1» ОСОБА_1 та ще 18 членів, змінено статут КСП, обрано правління КСП, нового голову правління КСП «Україна-Черняхів-1» та прийнято в члени КСП «Україна-Черняхів-1» невідомих осіб, та безпідставно обмежено представництво ОСОБА_1 .

Державним реєстратором відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_2 була вчинена реєстраційна дія щодо зміни статуту, виключення членів КСП, зміни керівника КСП "Україна-Черняхів-1", обмеження представництва члена КСП ОСОБА_1 .

На час проведення державним реєстратором реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі було не взято до уваги ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.12.2019 у справі №906/1316/19, якою заборонено державним/приватним реєстраторам, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей, що стосуються КСП "Україна-Черняхів-1" стосовно змін його керівника, підписантів, членів.

Позивач стверджує, що державний реєстратор ОСОБА_2 не міг не бачити при здійсненні реєстраційної дії вказаного обмеження та всупереч тому провів вищевказану реєстраційну дію.

ОСОБА_1 посилається на те, що реєстраційними діями державного реєстратора ОСОБА_2 позивача було позбавлено прав члена КСП "Україна - Черняхів-1", а саме права управління майном, яке належить йому як члену КСП згідно з свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ЖИ-6 №362108, яке видане Великогорбашівською сільською радою 07.02.2019, де частка майнового паю становить 114381,00 гривень або 0,66 відсотків, та нанесено позивачу матеріальні та моральні збитки.

У позові вказано, що внаслідок порушення проведення реєстрації, що підтверджено наказом Міністра юстиції України №3155/5 від 14.06.2020, позивачу було завдано як матеріальну так і моральну шкоду, що привело до втрати стабільного заробітку, права на отримання відсотків від майнового паю, прийняття участі в управлінні КСП та статусом в суспільстві. В результаті вчинення злочину, відповідачем заподіяно позивачеві майнової шкоди на суму 114381,00 грн, також було порушено право (упущена вигода), яка розцінюється позивачем як моральна шкода, еквівалентна майновому паю в сумі 114381 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача у повному обсязі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.04.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Заяв по суті справи до суду не надійшло.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач у судові засідання не з`являлася, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду не врученою з відмітками пошти у довідці про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Відповідача по справі додатково повідомлено шляхом оголошення на офіційному сайті «Судова влада».

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду №354/757/17 від 22.10.2021, у разі повернення поштової кореспонденції неврученою з відміткою у поштовому повідомленні про причини невручення «адресат відсутній», особа вважається такою, що повідомлена належним чином про судовий розгляд справи.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Великогорбашівською сільською радою 07.02.2019 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 362108, яким посвідчено право ОСОБА_1 на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Україна-Черняхів-1". Частка майнового паю ОСОБА_1 визначена в розмірі 114381 грн, або 0,66 відсотків (а.с. 3).

Наказом Міністерства юстиції України №3155/5 від 14.09.2020 скаргу ОСОБА_1 від 06.08.2020 задоволено у повному обсязі. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 26.06.2020 №13011050004000925 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та №13011070005000925 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 10.07.2020 №13011070006000925 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_2 щодо Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" (ідентифікаційний код юридичної особи 00487155). Анульовано державному реєстратору Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_2 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 4).

Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань встановлено статтею 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1, ч. 7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тягне за собою відмову в позові.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Одним із найважливіших положень про судові докази є правила про їх належність та допустимість.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Допустимість доказів означає, що суд обмежений нормами права у виборі засобів доказування, перелік яких визначено частиною другою статті 76 ЦПК України. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із загальних принципів оцінки доказів, сформульованих у статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок порушення проведення реєстрації, що підтверджено наказом Міністра юстиції України №3155/5 від 14.06.2020, відповідачем заподіяно позивачеві майнової шкоди на суму 114381,00 грн, також було порушено право (упущена вигода), яка розцінюється позивачем як моральна шкода, еквівалентна майновому паю в сумі 114381 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

ОСОБА_1 пред`явив позов до відповідача ОСОБА_2 як державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області - посадової особи органу місцевого самоврядування, в той час як належним відповідачем у цій справі має бути орган місцевого самоврядування, а не посадова або службова особа, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої, на думку позивача, завдано шкоди.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.07.2022 у справі №215/5508/20.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, подав позов до посадової особи місцевого самоврядування, а не до відповідного органу місцевого самоврядування, а зважаючи на те, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, суд позбавлений можливості запропонувати останньому подати до суду відповідне клопотання заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд зауважує також, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Позивач в позові посилається на те, що слідчим Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020065310000023 від 14.08.2020 за заявою члена КСП «Україна - Черняхів-1» ОСОБА_1 про вчинення злочинів держаним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_2 від 14.08.2020. Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомир у справі №295/2382/21 від 03.03.2021 позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12020065310000023 від 14.08.2020.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки особи, яка завдавала шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є безумовним та безпосереднім наслідком такої протиправної поведінки.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 308/10255/17 (провадження № 61-1989св21).

Разом з тим, у позові не вказано, та до позову не долучено доказів того, що кримінальне провадження №12020065310000023 від 14.08.2020 було передано до суду з обвинувальним актом та що судом відносно ОСОБА_2 постановлено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.

Доводи позивача про те, що дії ОСОБА_2 містять склад злочину та що він винен у його вчиненні, є припущеннями позивача та жодними належними доказами, яким у даному випадку є обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, не підтверджені, отже не можуть бути підставою обґрунтування майнової шкоди.

Матеріали цивільної справи взагалі не містять будь-яких письмових доказів щодо наявності матеріальної шкоди та вини відповідача у її заподіянні.

На підставі вищевикладеного, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, вимоги позову жодними належними доказами не підтверджені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати відносяться на рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2-6, 10, 12, 13, 19, 43, 48, 51, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 280, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.А. Воробйова