Рішення № 106427524, 12.09.2022, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2389/19

Номер провадження 2/950/32/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

12 вересня 2022 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,

за участю: представника позивача - Гакаля Р.В., представника відповідачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 11.03.2016 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5918,43 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та зобов`язалася повернути борг на умовах, визначених договором. Але свої зобов`язання належним чином не виконала, що створило заборгованість, яка станом на 19.09.2019 року склала 15957,10 грн. В добровільному порядку питання щодо повернення боргу між сторонами не вирішено, а тому АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з відповідачки вказану суму боргу та усі понесені банком судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві. Звертає увагу, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості за кредитними договорами SULORM23770017 від 13.05.2011 та № SAMDN50OТС004315276 від 13.05.2011. При укладання генеральної угоди повторно кредитні кошти не видавалися, оскільки метою укладання такої угоди була реструктуризація заборгованості за кредитом та створення більш сприятливих умов для виконання кредитних зобов`язань. Генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме з 11.03.2016 по 31.03.2019, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі загальної суми заборгованості. Після підписання генеральної угоди кредитні договори SULORM23770017 від 13.05.2011 та № SAMDN50OТС004315276 від 13.05.2011 втратили свою силу.

Представник відповідачки просив у задоволенні вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідачці невідомо звідки вона має заборгованість, так як кредитних договорів з позивачем не оформлювала, ніякої кредитної картки не отримувала, так само як і не отримувала кредитних коштів. Крім цього, звертає увагу на те, що позивач не надав жодного доказу, що ОСОБА_1 належним чином була проінформована та ознайомлена з Умовами та правилами надання продукту кредитних карток, на які посилається сторона позивача у своєму позові.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 11.03.2016 року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н (т. 1 а.с. 12-13).

Дану угоду сторони уклали з метою створення ОСОБА_1 більш сприятливих умов для виконання кредитних зобов`язань за кредитними договорами SULORM23770017 від 13.05.2011 та № SAMDN50OТС004315276 від 13.05.2011.

Для цих цілей банк надав відповідачці кредит в сумі 5918,45 грн. на строк 36 місяців з 11.03.2016 по 31.03.2019 шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (п. 2.1).

Однак, відповідачка свої зобов`язання не виконала, що створило заборгованість за кредитом, яка згідно розрахунку АТ КБ «Приватбанк» (т. 1 а.с. 7-8), станом на 19.09.2019 року, склала 15957, 10 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4751,04 грн.; заборгованість за процентами - 2174,39 грн.; нарахована комісія - 5891,24 грн.; штраф - 3140,43 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, сторона відповідачки посилається на те, що наявними у справі доказами не підтверджується той факт, що ОСОБА_1 дійсно отримувала кошти за вказаним договором та те, що вона належним чином була проінформована та ознайомлена з конкретними Умовами та правилами надання банківських послуг.

Суд частково погоджується з зазначеними доводами сторони, зважаючи на таке.

Не погоджуючись з запереченнями ОСОБА_1 та її представника, АТ КБ «Приватбанк» надало, окрім копії генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 11.03.2016 року, довідку про видачу відповідачці кредитної картки НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 217) та виписку по вказаному кредитному рахунку (т. 1 а.с. 215-216).

Також на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитної картки АТ КБ «Приватбанк» надало фото, на якому зафіксована відповідачка, яка тримає біля свого обличчя банківську картку із відповідним картковим номером (т. 1 а.с. 204) і даний факт сторона відповідачки не оспорила.

Таким чином, заперечення сторони щодо неотримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 5918,45 грн. згідно генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 11.03.2016 року у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

Разом з цим, задовольняючи вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд не погоджується з доводами банку про те, що боржник, підписавши угоду, підтвердив свою згоду на те, що ця угода разом з Умовами та Правилами, Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису позичальника, а угода, яка підписана відповідачкою, не містить умов щодо сплати пені та комісії.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) викладена правова позиція, яка зводиться до такого висновку.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обізнаність останнього з цими умовами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Наявність неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться не підписані відповідачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, вимоги банку про стягнення коштів у розмірі 5891,24 грн., як заборгованість за пенею та комісією, задоволені бути не можуть.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги АТ КБ «Приватбанк» та вважає необхідним з ОСОБА_1 стягнути: заборгованість за кредитом у розмірі 4751,04 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 2174,39 грн.; штраф у розмірі 3140,43 грн., а всього 10065,86 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Вимоги банку задоволені на 63 %, отже витрати на судовий збір мають бути стягнуті у відповідному розмірі від суми сплаченого судового збору 1921 грн., що становить 1210,23 грн.

Керуючись: ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 10065,86 грн., а також кошти в розмірі 1210,23 грн., на відшкодування сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.09.2022.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО