Рішення № 106419883, 26.09.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27115/21

Провадження № 2/752/4437/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та просить стягнути з відповідача на свою користь 18 832,13 грн. страхового відшкодування, а також судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, в розмірі 5 000,00

В обгрунтування позову зазначає, що 05.11.2019р. у с. Софіївська-Борщагівка на вул. Соборній відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та транспортний засіб Kia Optima, д.н.з. НОМЕР_2 , який керував ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Kia Optima, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3575286. Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 27.01.2020р. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випаду звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18 832,13 грн. Оскільки водій транспортного засобу, який спричинив ДТП, покинув місце ДТП, то на підставі ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу 18 832,13 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Позовну заяву та ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 02.09.2022р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

05.07.2019р. між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансбудкомплект», як страхувальником, був укладений Договір страхування у формі полісу №АО/3575286 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За умовами цього Договору страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особами під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Умовами договору передбачено наступне: страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю - 200 000,00 грн.; за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн; розмір франшизи - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб - Kia Optima, д.н.з. НОМЕР_2 .

Строк дії договору з 13.07.2019р. по 12.07.2020р. включно.

ОСОБА_1 05.11.2019р. о 23 год. 10 хв., керуючи автомобілем КІА, д.н.з. НОМЕР_2 , Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська-Борщагівка, вул. Соборна (навпроти буд. 69 по вул. Ак. Шалімова), не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , вказані автомобілі отримати механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1. ПДР. Крім того, ОСОБА_1 05.11.2019р. о 23 год. 10 хв., керуючи автомобілем КІА, д.н.з. НОМЕР_2 , Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська-Борщагівка, вул. Соборна (навпроти буд. 69 по вул. Ак. Шалімова), будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце ДТП.

Зазначені обставини, а також обставина того, що ОСОБА_1 працює директором ТОВ «Трансбудкомплект», встановлені постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.01.2020р. у справі №752/25824/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За матеріалами справи, власником автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , який, як потерпіла в ДТП особа, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем був здійснений розрахунок страхового відшкодування №141264 та складено страховий акт №141264 від 19.06.2020р., яким визначено до сплати ОСОБА_3 18 832,13 грн.

За платіжним дорученням №10275 від 22.06.2020р. перераховану ОСОБА_3 18 832,13 грн., як суму страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування) .

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем, та обставин, викладених у позові.

З огляду на викладене, вбачається, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 18 832,13 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020р., Реєстр справ (Додаток №1 до Договору), Реєстр справ (Додаток №2 до Договору), рахунок-фактуру №17 від 01.09.2021р., платіжне доручення №15503 від 02.09.2021р., Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30.09.2021р.

Суд, з урахуванням положень ЦПК України, практики Верховного Суду з питань стягнення витрат на правову допомогу, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Також з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» 18 832,13 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять дві грн. 13 коп.) грн. суми відшкодування.

3. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) грн. судового збору, 5 000,00 (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 26.09.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська