Рішення № 106410605, 23.09.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5899/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2022 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

25 липня 2022 року до суду надійшла заява позивача щодо усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву (уточнену) /а.с. 78-85/, в якій в якості відповідача зазначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) та позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 07.04.2022 №056750008056 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: з 22.09.2011 по 04.20.2020 на підприємстві ТОВ «Артіль старателів "Шахтар" Російської Федерації; з 01.09.1984 по 12.04.1985 та з 06.05.1987 по 29.04.1989 - період навчання у Слов`янському сільськогосподарському технікумі Слов`янського радгоспу-технікуму Донецької області; період строкової військової служби з 13.04.1985 по 05.05.1987, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, на пільгових умовах, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 16.02.2022 отримав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 07.04.2022 №056750008056 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу період роботи з 22.09.2011 по 04.10.2020 на підприємстві ТОВ "Артіль старателів "Шахтар" Російської Федерації; з 01.09.1984 по 12.04.1985 та з 06.05.1987 по 29.04.1989 - період навчання у Слов`янському сільськогосподарському технікумі Слов`янського радгоспу-технікуму Донецької області, а також період строкової військової служби з 13.04.1985 по 05.05.1987, внаслідок чого протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного страхового стажу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5899/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04 серпня 2022 року до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року продовжено процесуальний строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відзиву на позовну заяву у справі №440/5899/22 до 22 серпня 2022 року.

09 серпня 2022 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області /а.с. 105-107/, у якому представник відповідача ГУ ПФУ в Одеській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 23.03.2022 про призначення дострокової пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) як тракторист-машиніст. Відповідно до пункту 4.2 Порядку Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 проводився за принципом екстериторіальності. Розглянувши надані позивачем заяву та документи, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №056750008056 від 07.04.2022, яким позивачу надано інформацію щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ст. 114 Закону №1058 право на дострокову пенсію на пільгових умовах мають чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. Вік позивача на дату звернення: 55 років. Страховий стаж позивача на дату звернення: 25 років 2 місяці. Пільговий стаж позивача становить 21 рік. До стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зарахований період навчання з 01.01.1984 по 29.04.1989, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Також до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 2011-2020 роки на території Російської Федерації, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ; з 2015-2020 роки роботи на посаді горно-робочого очисного забою, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

23.03.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах /а.с. 184/.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

07.04.2022 за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №056750008056 /а.с. 14, 176/, яким відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства становить 55 років. Вік заявника 55 років. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років. Страховий стаж особи становить 25 років 2 місяці. Необхідний пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України, становить 20 років. Пільговий стаж особи становить 21 рік 10 місяців. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.01.1984 по 29.04.1989, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби; до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 2011-2021 року на території Російської Федерації, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ; з 2015-2021 роки роботи на посаді горно-робочого очисного забою, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць.

Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 07.04.2022 №056750008056 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ПФУ в Одеській області від 07.04.2022 №056750008056, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до положень пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як встановлено судом, 23.03.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах /а.с. 184/ та пакетом документів.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста; безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства; досягнення відповідного віку, а також наявність необхідного стажу.

Судом встановлено, що станом на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг 55 річного віку.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.

Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 на посаді тракториста -машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, цей пільговий стаж позивача становить 21 років 10 місяців /а.с. 174/, про що зазначено у спірному рішенні. Спору про це між сторонами немає.

Спір між сторонами виник у зв`язку з обрахунком відповідачем страхового стажу позивача, який за розрахунком пенсійного органу становить 25 років 2 місяці.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

За приписами частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Позивач вступив на навчання до Слов`янського сільськогосподарського технікуму з 01.09.1984, що підтверджується відповідним записом у його трудовій книжці /а.с. 119/. Та закінчив навчання у вказаному технікумі 29.04.1989, що підтверджується записом у трудовій книжці та копією диплома з відзнакою серії НОМЕР_1 , виданого 29.04.1989 /а.с. 115/ .

При цьому, військовим квитком ОСОБА_1 підтверджується, що позивач проходив дійсну військову службу з 13.04.1985 по 05.05.1987 /а.с. 112-113/. Відповідний запис також міститься у трудовій книжці позивача /а.с. 119/.

Враховуючи період проходження позивачем військової служби, слід застосувати Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.

Підпунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних Сил СРСР.

Таким чином, позивач має право на врахування до страхового стажу його роботи періодів навчання та проходження військової служби в армії.

При цьому, позиція відповідача щодо неможливості врахування до загального страхового стажу позивача вказаного періоду через те, що час навчання перетинається з часом проходження військової служби, не містить жодного нормативно-правового обґрунтування та прямо суперечить наведеним вище нормам законодавства.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 /а.с. 122-123/ 22.09.2011 позивач прийнятий трактористом К-700 відкриті гірничі роботи ТОВ "Артель старателей "Шахтер", підстава наказ №153-К від 22.09.2011 (запис №10), 01.01.2015 позивач переведений учнем горноробочого очисного забою із сумісництвом роботи машиніста ПДМ з повним робочим днем під землею, підстава наказ № 1-К від 01.01.2015 (запис №11), 01.04.2015 ОСОБА_1 переведений горноробочого очисного забою із сумісництвом роботи машиніста ПДМ з повним робочим днем під землею, підстава наказ №134-К від 02.04.2015 (запис №12), 01.07.2016 позивач переведений машиністом навантажувально-доставочної машини з повним робочим днем під землею, підстава наказ №257/1-К від 01.07.2016 (запис №15), 04.10.2020 трудовий договір з позивачем розірваний у зв`язку із закінченням строку дії патента - у відношенні тимчасово перебуваючих у РФ іноземного громадянина або особи без громадянства, підставі наказ №573-К від 04.10.2020 (запис №16).

Вказані періоди роботи позивача у ТОВ "Артель старателей "Шахтер" не було зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 з посиланням на те, що відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації /а.с. 14/.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 6 Угоди від 14 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (чинної на час виникнення спірних правовідносин) працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші).

Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідно до статті 7 Угоди від 14 січня 1993 року питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, у даному випадку підлягає застосуванню положення відповідного міжнародного договору України, який має вищу юридичну силу та яким передбачено, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідачем не доведено, що законодавство Російської Федерації на час роботи позивача у РФ як обов`язкову умову для зарахування періоду роботи до страхового стажу особи вимагало сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.

Оцінюючи доводи відповідача, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Матеріалами справи підтверджено, що відносно періоду роботи позивача з 22.09.2011 по 04.10.2020 на посадах в ТОВ "Артель старателей "Шахтер" здійснені записи у трудовій книжці, які оформлені у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, жодних виправлень, закреслень, тощо не містять.

Наявність чи відсутність наказів про атестацію робочого місця не впливає на право позивача на врахування відповідного періоду роботи до загального страхового стажу.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 235/7373/16.

Крім того, слід зазначити, що у довідках ТОВ "Артель старателей "Шахтер" вих. №320 від 05.11.2020 та вих. 321 від 05.11.2020, виданій ОСОБА_1 , які надавалися позивачем до пенсійного органу, зазначено, що за період з 01.01.2012 відрахування внесків в ПФР проводиться на фінансування страхової частини згідно п. 1 ст. 22 федерального закону №167-Ф3 /а.с. 147-148/.

Підсумовуючи викладене вище, суд критично оцінює доводи відповідача про правомірність не зарахування періодів роботи позивача у ТОВ "Артель старателей "Шахтер" з 22.09.2011 по 04.10.2020 через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ.

З урахуванням не врахованих відповідачем до страхового стажу позивача зазначених вище періодів: навчання у Слов`янському сільськогосподарському технікумі (у подальшому Слов`янському радгоспі-технікумі) з 01 вересня 1984 року по 12 квітня 1985 року та з 06 травня 1987 року по 29 квітня 1989 року, дійсної військової служби з 13 квітня 1985 року по 05 травня 1989 року, а також періодів роботи на посадах у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Артель старателей "Шахтер" з 22 вересня 2011 року по 04 жовтня 2020 року, станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач мав стаж роботи не менше 30 років, досяг 55 років та мав пільговий стаж тракториста - машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства 21 рік 10 місяців, а тому мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що прийнявши оскаржуване рішення від 07 квітня 2022 року №056750008056, ГУ ПФУ в Одеській області діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому це рішення є протиправним.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07 квітня 2022 року №056750008056 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.

Підсумовуючи викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23 березня 2022 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Слов`янському сільськогосподарському технікумі (у подальшому Слов`янському радгоспі-технікумі) з 01 вересня 1984 року по 12 квітня 1985 року та з 06 травня 1987 року по 29 квітня 1989 року, період дійсної військової служби з 13 квітня 1985 року по 05 травня 1989 року, а також період роботи на посадах у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Артель старателей "Шахтер" з 22 вересня 2011 року по 04 жовтня 2020 року.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується платіжним документом № 1020806379 від 07.07.2022 /а.с. 10/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 71/.

Отже, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07 квітня 2022 року №056750008056 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23 березня 2022 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Слов`янському сільськогосподарському технікумі (у подальшому Слов`янському радгоспі-технікумі) з 01 вересня 1984 року по 12 квітня 1985 року та з 06 травня 1987 року по 29 квітня 1989 року, період дійсної військової служби з 13 квітня 1985 року по 05 травня 1989 року, а також період роботи на посадах у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Артель старателей "Шахтер" з 22 вересня 2011 року по 04 жовтня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич