Ухвала суду № 106409793, 23.09.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 вересня 2022 року Справа №200/4371/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

Військова академія (м. Одеса) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Військової академії (м. Одеса) (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, 65009, ЄДРПОУ код 24983020) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 19735 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 75 коп.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з урахуванням наступного.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У позовній заяві представником позивача викладено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що звернувся в порядку цивільного судочинства до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 19735 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 75 коп. Проте, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року, Військовій академії (м. Одеса) відмовлено у відкритті провадження, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Саме вказана обставина, за доводами позивача, слугувала причиною пропуску строку звернення до Донецького окружного адміністративного суду із вказаним позовом. Таким чином, на переконання позивача, зміна судової практики щодо юрисдикції справ не повинна бути перешкодою для доступу до адміністративного суду. В зв`язку із наведеним, позивач просить поновити строк на звернення до суду.

Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та дослідивши документи додані до неї, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В зв`язку із наведеним, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до положень частини 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено приписами частини 5 статті 74 коментованого Закону у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12 квітня 2017 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі по тексту також - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі по тексту також - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (надалі по тексту також - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (надалі по тексту також - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (надалі по тексту також - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася (пункт 2 Порядку №261).

Положеннями пункту 3 Порядку №261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

В силу правового регулювання пунктів 4, 5 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

З приписів пункту 8 Порядку №261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №520/11540/19 (адміністративне провадження № К/9901/14782/20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Як слідує із матеріалів даної справи, позивачем 11.09.2019 складено довідку-розрахунок № 1/55/3330, загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 19735 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 75 коп. Відповідач ознайомлений з зазначеною довідкою-розрахунком 11.09.2019, про що свідчить його підпис.

Таким чином, з урахуванням вище коментованих висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №520/11540/19 та беручи до уваги встановлені обставин, суд дійшов висновку, що 11.09.2019 позивачу було відомо про порушення своїх прав, а саме невідшкодування відповідачем у добровільному порядку витрати на навчання.

Однак, з даним позовом про стягнення відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, позивач звернувся до суду лише 21.09.2022, тобто поза межами місячного терміну, обрахованого з 11.09.2019.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач, посилається на зміну правової позиції в даній категорії справ щодо їх підсудності та звернення у серпні 2022 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із вказаним позовом.

Однак, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі 804/285/16 (провадження №11-669апп18) сформувала правовий висновок, відповідно до якого спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 16.10.2019 у справі №1.380.2019.001198 (провадження 11-878апп19), від 30.10.2019 у справі №810/2610/16 (провадження 11-1004апп18), від 13.03.2019 у справі 723/18/17 (провадження 14-563цс18), від 10.04.2019 у справі №705/1664/17 (провадження №14-31цс19).

З наведеного слідує, що зміна правової позиції щодо порядку розгляду спорів про відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, відбулася ще у 2018 році (рішення від 12 грудня 2018 року у справі 804/285/16 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.01.2019).

Так, в силу вимог правового регулювання положень частин 1 і 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року №3262-IV для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (надалі по тексту також - Реєстр) автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Частинами 1, 2, 3 статті 4 коментованого Закону визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, починаючи з 03.01.2019 позивачу із публічного доступу до Реєстру мало б бути відомо про вказане правове регулювання підсудності у спірних правовідносинах.

Суд констатує, що позивач 11.09.2019 склав довідку-розрахунок про розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса).

Відтак, спірні правовідносини виникли вже після зміни правової позиції, при цьому інформація про зміну судової практики вже значний час була доступна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (з 03.01.2019).

З наведених підстав суд не може розцінювати зміну правової позиції в даній категорії справ як поважні причини, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду із вказаним позовом.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до Донецького окружного адміністративного суду із вказаним позовом, так і не пояснив суду причини пропуску місячного строку звернення із аналогічним позовом до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, а не до Донецького окружного адміністративного суду.

Таким чином, позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

Отже, викладені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного судупідстави не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об`єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.

Відтак, заява представником позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на інші обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.

Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об`єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір», а позивач, який звернувся з нею до суду, не належить до суб`єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо його сплати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат або звільнити від їх оплати повністю або частково.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити особу від сплати судового збору або відстрочити його сплату, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору ні Закон України «Про судовий збір», ні Кодекс адміністративного судочинства України не передбачають.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Позивач є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, Законом України «Про судовий збір» не встановлено пільг щодо сплати судового збору для позивача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 гривень.

Позивачем заявлена позовна вимога майнового характеру щодо стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 19735,75 гривень.

Позивачем до позовної заяви не надано платіжне доручення про сплату судового збору відповідно до норм Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2481,00 гривень за подачу позову до Донецького окружного адміністративного суду.

Інформацію про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Донецького окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (https://adm.dn.court.gov.ua) в розділі "Судовий збір".

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Військової академії (м. Одеса) строку звернення до адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, з підстав, визначених у заяві про поновлення строку.

В задоволенні клопотання Військової академії (м. Одеса) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі відмовити.

Позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування втрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на інші обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів;

- оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову в розмірі 2481,00 гривень.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Т.В.Загацька