Ухвала суду № 106407145, 23.09.2022, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/4712/17

Провадження № 2/702/194/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2022 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Нейло І.М. за участю секретаря судового засідання Прилуцької О.І.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження заявуОСОБА_1 про відвід судді Нейло І.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Уманьводоканал» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ

22.09.2022 року позивач ОСОБА_1 подала письмову заяву про відвід судді Нейло І.М. від розгляду даної справи з підстав недовіри, яка виникла у заявниці у зв`язку з тим, що суддя Нейло І.М. розглядаючи справу не усвідомлює норми міжнародного права та процесуального закону а також не дотримується принципу верховенства права.

Наведені обставини викликають у заявника сумніви в об`єктивності та неупередженості судді в розгляді даної справи, тому вважає що суддя Нейло І.М.. підлягає відводу.

Дослідивши матеріали справи та заяву про відвід, суд приходить до такого.

Відповідно до статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36, 37 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (HauschildtCase, заява №11/1987/134/188, §48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у "Справі Гаусшильдта" (HauschildtCase), заява №11/1987/134/188, §46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).

У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі "Мікаллеф проти Мальти ЄСПЛ вказав, що "будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimatereason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись" (Micallef v. Malta, заява №17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж "Межнаріч проти Хорватії" ЄСПЛ звернув увагу на те, що "слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimatereason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною" (Meznaric v. Croatia, заява №71615/01, §31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Звертаючись до суду з заявою про відвід, позивач вказує на те, що за суб`єктивним критерієм суддя Нейло І.М. не може розглядатись як безсторонній.

У п. 32 рішення від 15 липня 2010 року у справі "Газета "Україна-центр" проти України" (заява №16695/04) Європейський суд з прав людини вказав на те, що навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Кубберпроти Бельгії" (DeCubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п.26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "КастіллоАльгар проти Іспанії" (CastilloAlgar v. Spain) від 28 жовтня 1998 року, п.45, ReportsofJudgmentsandDecisions, 1998-VIII).

Вказані вище доводи позивача, викладені у заяві про відвід ґрунтуються на його особистій думці, і не свідчать про наявність об`єктивних критеріїв та передбачених законом підстав, які б давали підгрунтя для сумніву в неупередженості та об`єктивності судді.

З огляду на викладене та враховуючи зазначені підстави відводу, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 від 22.09.2022 про відвід судді Нейло І.М. є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 36 - 40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 22.09.2022 р. про відвід судді Нейло І.М., відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 23.09.2022 р.

Суддя І.М. Нейло