Рішення № 106406969, 22.09.2022, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/635/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представника позивача - адвоката Чернова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія" в якому просить скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Р.Ю., індексний номер рішення: 40784154 від 24.04.2018, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 16098774, з одночасним припиненням права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033 площею 4,15 га та зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія" повернути йому земельну ділянку площею 4,15 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 4,15 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ЯБ №065828 від 29.07.2008.

Зазначає, що 29.07.2008 між ним та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі за яким останнє набуло права оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років і умовами зазначеного договору не було передбачено можливості передачі земельної ділянки в суборенду.

Державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки було здійснено 23.08.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж.Я. №31117437.

В лютому 2022 року йому стало відомо, що на належну йому земельну ділянку за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалося.

Вказує, що між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право оренди на земельну ділянку, належну йому, оскільки додаткової угоди від 01.12.2017 до договору оренди щодо передачі земельної ділянки, за яким встановлено строк дії договору 7 років з моменту укладення додаткової угоди, він не підписував, його умов не погоджував.

Зазначаючи про те, що 24.04.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченко Р.Ю. проведено державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033 площею 4,15 га та, посилаючись на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельною ділянкою без відповідної правової підстави, просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, належної йому та усунути перешкоди в користування зазначеною земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути її для нього.

Ухвалою суду від 15.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано від ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал додаткової угоди від 01.12.2017 до договору оренди землі від 29.07.2008, укладеної щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га із цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Рівненська область Рівненський район (територія колишньої Тесівської сільської ради) та витребувано від ТОВ «Захід Агро» оригінал договору оренди землі б/н від 29.07.2008 щодо права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га із цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Рівненська область Рівненський район (територія колишньої Тесівської сільської ради).

Ухвалою суду від 15.06.2022 заяву про забезпечення позову було задоволено та заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,15 га (кадастровий номер 5624287600:09:003:0033) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Ухвалою суду від 01.08.2022 в задоволенні клопотання представника відповідача - ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про перехід до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Захід Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Також судом відмовлено в задоволені клопотання представника ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про долучення до справи копії додаткової угоди від 01.12.2017, як такої, що витребовувалась судом в оригіналі, а також в долученні до матеріалів справи копії платіжного доручення та копії відомості про оплату орендної плати, як таких, що подані в порушення ч.3 ст.83 ЦПК України, зважаючи на те, що копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 17.06.2022, а зазначене клопотання було подано 13.07.2022 та при цьому відповідач, в порушення ч.8 ст.83 ЦПК України, не обґрунтував неможливість подання доказів у встановлений судом строк.

Відповідачі правом подати відзив на позовну заяву не скористалися та у визначений судом строк оригінал договору оренди землі б/н від 29.07.2008 щодо земельної ділянки кадастровим номером 5624287600:09:003:0033 та оригінал додаткової угоди від 01.12.2017 до договору оренди землі від 29.07.2008 суду не надали.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав та доводів, наведених в позовній заяві та додатково пояснив, що неподання відповідачами додаткової угоди унеможливлює призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи з метою доведення того, що підпис на додатковій угоді є підробленим.

Зазначив, що подана відповідачем копія додаткової угоди позивачем не укладалась і є підробленою, що вбачається і з її змісту, де зазначено, що вона є додатковою угодою до договору оренди землі від 29.07.2016, хоча насправді договір оренди землі було укладено 29.07.2008, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Додатково пояснив, що позивач жодних коштів в якості орендної плати до подання позову до суду від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не отримував, окрім коштів, які надійшли йому 14.07.2022, тобто після подання до суду позову.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

На час розгляду справи клопотань від представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про відкладення розгляду справи не надходило.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №065828 вбачається, що для ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,15 га, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району (на даний час Острозька ОТГ Рівненської області).

Позивач стверджує, що зазначену земельну ділянку за договором від 29.07.2008 передав ТОВ «Захід Агро» і зазначеним договором не було передбачено можливості її передачі в суборенду, і додаткову угоду з відповідачами щодо передачі в оренду зазначеної земельної ділянки не укладав та не підписував.

Водночас, в лютому 2022 року позивачу стало відомо, що право оренди на належну йому земельну ділянку отримало ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою для державної реєстрації державним реєстратором вказано додаткова угода до договору оренди землі від 01.12.2017 між ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 . Строк дії оренди за даною угодою встановлено 7 років.

У частині 1 cт.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.90 ЗК України передбачено право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У відповідності до ч.1, 2 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га, яка знаходиться на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області (на даний час Острозька ОТГ Рівненської області).

В судовому засіданні встановлено, що на звернення представника позивача до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо отримання копії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 4,15 га, кадастровий номер 5624287600:09:003:0033, відповідач зазначеного договору не надав.

Відповідно до положень ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Водночас, ОСОБА_1 заперечує факт підписання ним додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, отримання ним будь-яких пропозицій щодо її укладення від ТОВ «Західна агровиробнича компанія», погодження між сторонами істотних умов вказаного договору.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутній примірник додаткової угоди до договору оренди землі, за яким строком на сім років орендарем належної йому земельної ділянки стало ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а вжиті ним заходи щодо отримання оригіналу додаткової угоди до договору оренди землі були безуспішними. На неодноразові вимоги суду відповідачі оригіналу додаткової угоди від 01.12.2017 до договору оренди землі суду не надали.

Оскільки позивач стверджує про неукладення зазначеного договору та на відсутність у нього його примірника, то суд вважає, що саме на відповідачів покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення додаткової угоди до договору оренди.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням того, що відповідачі не скористались правом подати відзив на позов, а отже не заперечують перед судом тверджень позивача про неукладення ним додаткової угоди до договору оренди землі, зважаючи на те, що вказана додаткова угода до договору оренди земельної ділянки має безпосереднє значення для вирішення цієї справи, суд визнає, що зазначена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки не підписувались позивачем у справі.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Водночас, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Вимогами ст.216 ЦК України, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, такий договір оренди землі є неукладеним, однак ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користування землею, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

Беручи до уваги викладене, доводи позивача, викладені в позовній заяві, та відсутність відзиву відповідачів щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 із зазначенням доказів, які б спростовували його твердження та були б подані відповідно до ст.84 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач не отримував пропозицій щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі, не погоджував умови такого договору та не підписував його, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявления вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Згідно з ч.1 cт.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оскільки відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, оскільки договір оренди землі позивачем з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладався, то земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем для позивача.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право оренди земельної ділянки за відповідачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія», який не ґрунтується на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею, витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст.387 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 як власника, у зв`язку із наявністю договору оренди земельної ділянки, предметом якого є належна йому земельна ділянка, без його згоди, позбавляє можливості позивача вільно розпоряджатися та користуватися його земельною ділянкою, зокрема передавати в оренду для обраних ним орендарів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , з відповідачів, як сторін, які зазначені в додатковій угоді до договору оренди землі, яка реєструвалась в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, на його користь підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в рівних частинах.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Руслана Юрійовича №40784154 від 24.04.2018, номер запису про інше речове право №16098774, про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 992 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» на користь ОСОБА_1 992 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: с.Тесів Рівненського району (Острозька ОТГ) Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро" (місцезнаходження: с.Тесів Острозького району Рівненської області, код ЄДРПОУ 32843893)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія" (місцезнаходження: м.Дубно, провул.Центральний, 1 Рівненської області, код ЄДРПОУ 41099127).

Повний текст рішення складено 23.09.2022.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.