Вирок № 106400851, 23.09.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9789/22

Провадження № 1-кп/344/1080/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

суддів Деркач Н.І., Тринчука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Василик І.М.,

прокурора Лизака Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Олейняш М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області, українця, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив державну зраду в умовах воєнного стану, а саме: діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України - перехід на бік ворога в період збройного конфлікту; а також взяв участь у терористичній організації та в діяльності не передбаченого законом збройного формування, за наступних обставин.

Так, у березні квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 27 квітня 2014 року оголошено «Декларацію про суверенітет Луганської народної республіки» та 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка».

Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а «ЛНР» і «Донецька народна республіка» («ДНР») терористичними організаціями.

Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.

Визнання Верховною Радою України так званої самопроголошеної організації «ЛНР» терористичною, а численні злочини її представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.

Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ЛНР» до терористичної організації, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.

Так звана організація «ЛНР» містить всі необхідні ознаки терористичної організації, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Терористична організація «ЛНР» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.

З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ЛНР», 07 жовтня 2014 року її самопроголошеним головою видано указ, відповідно до якого, для захисту інтересів «ЛНР» та її громадян, створено воєнну структуру «Народна міліція «ЛНР» («НМ «ЛНР»), яка дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та має загальну координацію та кураторів російської федерації.

До складу «НМ «ЛНР» входить структурний підрозділ «208» полк, який складається з батальйонів та окремих підрозділів забезпечення. Згідно організаційно-штатного розпису до складу 2 батальйону входить «3 відділення 2 взводу 3 роти».

Політичне та військове керівництво Російської Федерації, діючи всупереч вимогам пунктів 1 та 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку

з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї

від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки

та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам частини 4 статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил Російської Федерації на територію України.

19 лютого 2022 року головою «ЛНР» підписано указ № УТ-98/22 «Про проведення загальної мобілізації» та оголошено повну мобілізацію, а 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

Того ж дня - 24 лютого 2022 року на виконання зазначеного вище наказу військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

В той же час 24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24 лютого 2022 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду в умовах воєнного стану, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України - перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.

Крім цього, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив дії спрямовані на вступ до терористичної організації «ЛНР».

Також, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив дії спрямовані на вступ до не передбаченого законом збройного формування «ЛНР».

Так, 22 лютого 2022 року о 12 год., громадянин України ОСОБА_1 добровільно прибув до пункту збору мобілізованих «ЛНР», чим надав згоду на проходження так званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованою та фінансованою Російською Федерацією «НМ «ЛНР».

22 лютого 2022 року невстановленою особою за невстановлених обставин ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу 3 відділення 2 взводу 3 роти 2 батальйону 208 полку «НМ «ЛНР» на посаду «стрілець», та отримав військове звання «рядовий».

Громадянин України ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі 3 відділення 2 взводу 3 роти 2 батальйону НОМЕР_1 полку «НМ «ЛНР», у період з 22 лютого 2022 року до 14 квітня 2022 року, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил Російської Федерації, із закріпленою зброю (автоматом Калашникова) та боєкомплектом, керуючись статутами збройних сил Російської Федерації та «НМ «ЛНР», виконував обов`язки «солдата» в різних видах бою та формах його забезпечення, а також забезпечував безпеку контрольних пропускних пунктів, перевірку документів мешканців населених пунктів, які захоплені збройними силами Російської Федерації під час повномасштабного вторгнення, на предмет виявлення військовослужбовців Збройних Сил України.

Злочинна діяльність ОСОБА_1 була припинена 14 квітня 2022 року військовослужбовцями Збройних Сил України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю та беззастережно, підтвердив, що в обвинувальному акті всі без винятку обставини викладені вірно, суду пояснив, що в період з 22 лютого 2022 року до 14 квітня 2022 року він добровільно по мобілізації керуючись статутами збройних сил Російської Федерації та «НМ «ЛНР» виконував обов`язки «солдата» в складі 3 відділення 2 взводу 3 роти 2 батальйону НОМЕР_1 полку «НМ «ЛНР» зі зброєю АК-47 та боєкомплектом в різних видах бою та формах його забезпечення, а також забезпечував безпеку контрольних пропускних пунктів, перевірку документів мешканців населених пунктів, які захоплені збройними силами Російської Федерації під час повномасштабного вторгнення, на предмет виявлення військовослужбовців Збройних Сил України. Мета була зайняття позицій. Дислокація постійно змінювалася. У військовослужбовців ЗСУ та цивільне населення він не стріляв. Однак після мінометного обстрілу він здався в полон і надалі брати участь у військових діях не бажає. Вважає, що це все неправильно, гинуть люди. До вчиненого ставиться критично, каявся та просив прийняти рішення відповідно до обставин справи.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану, а саме: діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України - перехід на бік ворога в період збройного конфлікту; за ч. 1 ст. 258-3 КК України, як участь у терористичній організації; за ч. 2 ст. 260 КК України, як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжкими злочинами; дані про особу винного; його вік; стан здоров`я та його майновий стан; він не працює; неодружений; даних про перебування останнього на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває судом не здобуто; раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, каяття у вчиненому.

Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, обвинуваченого та захисника, які просили мінімального покарання, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_1 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі та додаткове покарання у виді конфіскації майна в межах санкцій ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, з урахуванням вимог ст. 70 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні судом не обирався.

Керуючись ст.ст. 31, 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна;

за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією майна;

за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий-суддя Роман ХОРОСТІЛЬ

Суддя Наталія ДЕРКАЧ

Суддя Василь ТРИНЧУК