Рішення № 106399279, 15.09.2022, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/451/22

За позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю РОМТІС БУД;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2012

про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Cуддя Гончарук О.В.

Секретар судового засідання - Свереда Д.Г.

Представники сторін:

від позивача Григорчук С.А., (довіреність №220/53/Д від 27.01.2022);

від відповідачів Палій О.С., адвокат, ордер №1044464 від 14.05.2022;

від третьої особи (КЕВ м. Чернівці) Сідлецький Д.Ю., начальник юридичної служби;

від третьої особи не з`явився.

У судовому засіданні брав участь прокурор Самокіщук М.Ю.

Обставини справи: Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Чернівецької області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 451), у якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю РОМТІС БУД та товариству з обмеженою відповідальністю Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив Житлобуд-2012 вчиняти дії, а саме будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 року, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Гончаруку О.В.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022 заяву Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Ухвалено заборонити органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га на вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022), - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю РОМТІС БУД (58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 108-А, код ЄДРПОУ 37597068) та Товариству з обмеженою відповідальністю Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив Житлобуд-2012 (58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 108-А, код ЄДРПОУ 38224090) вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,7995 га на вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України, - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

11 лютого 2022 року Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою у якій просить: визнати недійсним укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» договір № 06-2020 Генерального підряду на виконання робіт з реконструкції існуючих будівель з новим будівництвом від 02.06.2020; визнати недійсним укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» договір підряду № 25/03-1 від 25.03.2021 та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України та привести її у придатний до використання стан шляхом демонтажу самовільно збудованих на земельній ділянці будівель і споруд.

Свій позов прокурор обґрунтовує тим, що оспорювані Договори укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, без проведення відповідного конкурсу, що суперечить статтям 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715 та є підставою для визнання вказаних договорів недійсними, а також для усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.02.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 15.03.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у Господарського суду Чернівецької області витребувано матеріали справи №926/451/22 у зв`язку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобуд 2012 апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.03.2022 зупинено провадження у справі №926/451/22 до часу повернення матеріалів справи з Західного апеляційного господарського суду.

15 березня 2022 року від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається про безпідставність позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд - 2012 від 09.02.2022 (вх. суду від 14.02.2022 №0-105/508/22) залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022 у справі №926/451/22 без змін.

Ухвалою суду від 04.07.2022 поновлено провадження у справі №926/451/22 та призначено підготовче засідання на 20.07.2022.

У підготовчому засіданні 20.07.2022 оголошено перерву до 03.08.2022.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2022 у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх.№2863 від 03.08.2022) відмовлено; у задоволенні заяви Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про залучення співвідповідача (вх. №783 від 17.02.2022) відмовлено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці; відкладено підготовче засідання на 16.08.2022.

Ухвалою від 16.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "06" вересня 2022 року.

Присутній у судовому засіданні військовий прокурор наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представником позивача зазначено про те, що позовні вимоги у цій справі щодо визнання договорів недійсними жодним чином не стосуються прав та обов`язків Міністерства оборони України, тому позивач не вважає за можливе висловити остаточну правову позицію щодо позову в цій частині. Щодо третьої позовної вимоги у цій справі усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, то, за умови доведення прокурором факту зайняття спірної земельної ділянки, на думку позивача, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини на вимоги законодавства, зазначені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 06.09.2022 оголошено перерву до 15.09.2022, після якої продовжено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 06.09.2022 представники учасників справи доповнили свої позиції щодо позову, зокрема представник позивача підтримує позов.

Представник третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці також вважає позов прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник іншої третьої особи Подільського УКБ Міністерства оборони України жодного разу у судові засідання не з`являвся, у зв`язку з чим розгляд справи відбувається без участі цієї третьої особи.

Передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для повторного відкладення розгляду справи (на чому наполягає представник позивача), судом не встановлено.

Заслухавши у судових засіданнях 06.09.2022, 15.09.2022 представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22 грудня 2018 року між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Обслуговуючим будівельним житловим кооперативом Житлобуд-2012 укладено договір №12 від 22.12.2018 про реконструкцію будівлі №96 під багатоповерховий житловий будинок по вул. Кутузова, 2, у м. Чернівці.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. договору №12 від 22.12.2018, з урахуванням додаткового договору від 26.12.2019, предметом цього договору є співпраця і участь сторін у реконструкції існуючих будівель з новим будівництвом багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців та членів їх сімей з приміщеннями громадського призначення, м. Чернівці, на розі вулиць Щербанюка Олександра - Кутузова Михайла фельдмаршала (кадастровий номер 731011363000:03:004:0009), передача Стороною 1 Стороні 2 передбачених цим договором прав щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності.

Для цього Стороні 2 надається право укладати Договори купівлі-продажу нерухомого майна (квартири та ін.), яке буде створено в майбутньому, із юридичними та фізичними особами, приймати від них оплату, виконувати будівельно-монтажні роботи та інші зобов`язання, оформлення права власності згідно умов укладених Договорів.

У відповідності до п.п. 1.3., 1.4 та 4.1.1 договору №12 від 22.12.2018 відповідно до умов цього договору Сторона 2 зобов`язується вчинити від свого імені дії, визначені у підпункті 1.5 цього договору. Відповідно до цього договору Сторона 1 передає, а Сторона 2 бере на себе зобов`язання щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкт будівництва та його частини, визначені виключно цим договором. Сторона 2 має право самостійно укладати договори підряду, субпідряду та інші договори з контрагентами.

Підпунктом 6.1 договору №12 від 22.12.2018 обумовлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження фактів розірвання або визнання недійсним у судовому порядку договору №12 від 22.12.2018.

Водночас, у межах справи оспорюється договір №06-2020 від 02.06.2020, укладений між Обслуговуючим будівельним житловим кооперативом Житлобуд-2012, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Ромтіс Буд, як генпідрядником, предметом якого є зобов`язання генпідрядника на свій ризик своїми та/або залученими силами та засобами забезпечити відповідно до затвердженої проектної документації та умов Договору виконати комплекс будівельно-монтажних робіт із будівництва об`єкту «Реконструкція існуючих будівель з будівництвом багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців та членів їхніх сімей з приміщеннями громадського призначення на розі вулиць Щербанюка Олександра - Кутузова Михайла фельдмаршала в м. Чернівці» та передати Об`єкт будівництва замовнику, а замовник зобов`язується прийняти закінчений будівництвом Об`єкт та оплатити виконану роботу в межах договірної ціни, в порядку та на умовах даного договору.

Підпунктом 1.1.1 договору №06-2020 від 02.06.2020 між сторонами обумовлено, що замовник уповноважений на забезпечення організації та управління будівництвом Об`єкта умовами Договору №12 від 22.12.2018 з Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України «Про реконструкцію будівлі №96 під багатоповерховий житловий будинок по вул. Кутузова. 2. у м. Чернівці».

Також, у відповідності до умов п.п. 1.1.2 та 1.1.3 договору №06-2020 від 02.06.2020 власником нежитлових будівель та споруд, які підлягають реконструкції з новим будівництвом, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. М. Кутузова. буд. 2 є Держава Україна, в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.11.2011 та рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.10.2011 за № 669/18. Основним замовником будівництва є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці.

Під забудову передається земельна ділянка площею 0,7995 га, кадастровий номер 7310136300:03:004:0009, що розташована у м. Чернівці, власником якої є Держава Україна в особі Міністерства оборони України.

Крім предмету договору, сторони обумовили у договорі №06-2020 від 02.06.2020 інші умови, зокрема, щодо ціни, строків виконання робіт, прав та обов`язків сторін, контролю, залучення субпідрядників, порядку розрахунків, порядку приймання-передачі закінчення робіт, гарантійних строків, відповідальності сторін, терміну дії договору та інші умови.

За іншим оспорюваним у цій справі договором договором підряду № 25/03-1 від 25.03.2021 (укладеним між тими ж сторонами, що й у договорі №06-2020 від 02.06.2020), підрядник зобов`язується виконати роботи по демонтажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Чапаєва, 73, роботи по очистці території та вивозу будівельного сміття згідно проектно-кошторисній документації, а замовник зобов`язаний прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та на умовах визначених даним договором.

Зазначений договір №06-2020 від 02.06.2020 також містить умови щодо предмету договору, вартості робіт, строків і порядку виконання робіт, порядку приймання-передачі робіт, прав та обов`язків сторін, відповідальності сторін, чинності договору та інші умови.

Земельна ділянка, відносно якої укладено спірні Договір належить до категорії земель оборони.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до положень частини 1 статті 215 Цивільною кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу, частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини четвертої статті 233 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц зазначено, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Це означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Згідно з частинами 1-2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частиною 5 статті 318 Господарського кодексу України також визначені істотні умови договору підряду, а саме: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Судовому процесі розгляду справи встановлено, що оспорювані договори підписані уповноваженими на це особами відповідачів їх керівниками, набрали чинності з моменту їх укладення та містять всі встановлені законом для таких договорів істотні умови.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що на підставі договору №12 від 22.12 2018 в ОБЖК Житлобуд- 2012 виникли права щодо реконструкції будівлі №96 під багатоповерховий будинок на вулиці Кутузова 2 у місті Чернівці, у тому числі, виникло право самостійно укладати договори підряду, субпідряду та інші договори з контрагентами.

Крім цього, слід зазначити, що у вищезгаданий статті 629 Цивільного кодексу України закріплено одне з фундаментальних положень цивільного права обов`язковість договору.

Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

За таких умов, укладення між відповідачами оспорюваного договору генерального підряду на виконання робіт з реконструкції існуючих будівель з новим будівництвом за №06-2020 від 02.06.2020, є реалізація ТОВ «Житлобуд-2012» прав та виконання договірних обов`язків за договором №12 від 22.12.2018, який не відноситься до предмету спору у справі №926/451/22.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Згідно з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Отже, у контексті застосування презумпції правомірності правочину, договір №12 від 22.12.2018 у межах справи №926/451/22 не може братися судом до уваги не інакше як правомірний правочин.

Оспорювані договори, у такому випадку, мають похідний характер від договору №12 від 22.12.2018, як такі, що вчинені на виконання цього договору.

Одночасно слід зазначити, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

З огляду на викладене визнання недійсними договорів №06-2020 від 02.06.2020 та № 25/03-1 від 25.03.2021 не є ефективним способом захисту порушених прав позивача: задоволення такого позову не призведе до реального відновлення можливих порушених прав позивача, оскільки за умов чинності договору №12 від 22.12.2018, Подільське УКБ Міністерства оборони України не позбавлено права укладати з цими ж або іншими контрагентами аналогічні оспорюваному у справі №926/451/22 договору №06-2020 від 02.06.2020, договори.

При цьому основні доводи прокурора не спростовують висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів.

Так, відповідно до статті 4 Закону України Про використання земель оборони землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715 затверджено Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, який визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони.

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах. Замовником будівництва житла і організатором конкурсу є Міністерство оборони України, інший центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ або Служба зовнішньої розвідки.

Відповідачі у справі, виконуючи свої договірні зобов`язання щодо реконструкції будівель, що виникли з чинного договору №12 від 22.12.2018, не є суб`єктами правовідносин, пов`язаних з організацією процедури будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони.

Тобто, дія Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715 не може поширюватись на укладені між відповідачами договори генпідряду та підряду №06-2020 від 02.06.2020 та № 25/03-1 від 25.03.2021.

За таких обставин, відсутні передбачені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсними договорів №06-2020 від 02.06.2020 та № 25/03-1 від 25.03.2021.

Питання порушенням вимог цього Порядку повинно вирішуватись в межах справи про визнання недійсним договору про передачу прав на спірне майно державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України, якою є Подільське УКБ, іншим особам.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як зазначено, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 917/733/14, наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Однак, беручи до уваги, що факт чинності договорів №06-2020 від 02.06.2020 та № 25/03-1 від 25.03.2021 спростовує твердження про самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки, вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою, є передчасною.

Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги вищезазначеного законодавства, слід констатувати, що за відсутності спростування, з посиланням на закон або судове рішення, презумпції правомірності договору №12 від 22.12.2018 як підстави укладення оспорюваних договорів та здійснення будівництва на спірній земельній ділянці, позовні вимоги прокурора у цій справі є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Протилежні доводи учасників справи такий висновок суду жодним чином не спростовують.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України Товариства з обмеженою відповідальністю РОМТІС БУД та Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2012 про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 23.09.2022.

Суддя О.В. Гончарук