Рішення № 106398686, 23.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2022Справа № 910/4218/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 25976423)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунсенд" (Україна, 01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, буд. 4, оф. 24; ідентифікаційний код: 41769323)

про стягнення 42 504,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунсенд" (далі - відповідач) про стягнення 42 504,00 грн, з яких 20 064,00 грн пені, 9 240,00 грн штрафу та 13 200,00 грн штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 376/11-21 від 01.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, буд. 4, оф. 24.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.06.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

08.07.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.06.2022, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу під час доставки та повернуто через відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 про відкриття провадження у справі № 910/4218/22 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 14.06.2022.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоунсенд" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (покупець) було укладено Договір поставки № 376/11-21 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві основні неорганічні хімічні речовини (далі - товар), зазначені в Специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки, який є Додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

У Специфікації № 1 від 01.11.2021, яка є Додатком № 1 до Договору, сторони узгодили постачання товару "Натр їдкий технічний (гідроксид натрію) гранульований" у кількості 5 тон загальною вартістю 132 000,00 грн з ПДВ, виробництва XINJIANG TIANYE GROUP CO., LTD (Синьцзян Тіане Груп, Ко ЛТД, Китай).

Відповідно до графіка поставки від 01.11.2021, який є Додатком № 3 до Договору, товар має бути поставлений протягом 30 календарних днів з дати укладення договору, але не пізніше 31.12.2021.

Згідно з п. 5.2 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що в рамках кожної поставки постачальник одночасно із здійсненням поставки товару зобов`язаний надати покупцю, зокрема, сертифікат якості та/або паспорт виробника на кожну товарну позицію.

У пункті 7.9 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасного поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від Договору та/або виконання своїх зобов`язань по Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від ціни Договору із врахуванням ПДВ.

За умовами пунктів 8.1, 8.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021.

01.11.2021 відповідач поставив позивачеві товар загальною вартістю 132 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 189 від 01.11.2021, однак 12.11.2021 Філією Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" приймання товару було зупинене, оскільки у ході перевірки було встановлено наступні невідповідності виробника та гарантійного терміну зберігання поставленого товару умовам, вказаним у Договорі, про що відповідача було сповіщено листом № 008.1.36-008.1.1-3-1945 від 12.11.2021.

Листом № 008.1.36-008.1.1-3-2113 від 08.12.2021 позивач повідомив відповідача про відмову в отриманні товару, поставленого згідно видаткової накладної № 189 від 01.11.2021, у зв`язку з чим просив останнього забрати цей товар та здійснити його заміну на товар, який відповідатиме умовам Договору.

На вказаний лист відповідачем надано відповідь листом № 1/10 від 10.12.2021, у якому він просив забезпечити допуск автотранспорту, провести завантаження товару та підготувати належні документи для оформлення повернення товару.

Як зазначає позивач, у встановлений Договором строк відповідачем товар так і не було поставлено, у зв`язку з чим він направив відповідачеві претензію № 008.1.36-008.1.1-3-106 від 26.01.2022, у якій просив сплатити 14 916,00 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 7.9 Договору.

Листом № 1805/1 від 18.05.2022 відповідач повідомив позивача про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, які зашкодили виконанню зобов`язань за Договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано обумовленого строку поставки товару, що відповідно до п. 7.9 Договору є підставою для застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а також штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення понад тридцять днів. Крім цього, відмова відповідача від виконання договірних зобов`язань є підставою для сплати штрафу, передбаченого п. 7.5 Договору.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 20 064,00 грн пені, 9 240,00 грн штрафу за прострочення термінів поставки товару та 13200,00 грн штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язання з поставки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на графік поставки від 01.11.2021, який є Додатком № 3 до Договору, відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 31.12.2021.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, визначеного у Специфікації № 1 від 01.11.2021, яка є Додатком № 1 до Договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

З огляду на порушення відповідачем строку виконання зобов`язання з поставки товару за Договором, позивач обґрунтовано нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та штраф, на підставі п. 7.9 Договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

У листі відповідача № 1805/1 від 18.05.2022, адресованого позивачу, повідомлено про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, які зашкодили виконанню зобов`язань за Договором.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

Втім відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин непереборної сили, які зашкодили йому виконати зобов`язання за Договором у визначений строк.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 064,00 грн пені та 9 240,00 грн штрафу, нарахованих на підставі п. 7.9 Договору за прострочення термінів поставки товару, визнаються судом обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 13 200,00 грн штрафу на підставі п. 7.5 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язання з поставки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.5 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від Договору та/або виконання своїх зобов`язань по Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від ціни Договору.

За змістом наведеного пункту сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від ціни Договору саме за односторонню необґрунтовану відмову від Договору та/або від виконання своїх зобов`язань, що випливають з Договору.

Частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Матеріали справи не містять жодних даних, і судом не встановлено будь-яких обставин, що відповідач вчиняв дії, які могли б мати наслідком зміну чи припинення його зобов`язання.

Варто зауважити, що відповідно до п. 6.2.5 Договору позивач був наділений правом відмовитися від товару, який не поставлений в строк, вказаний у Специфікації. Проте позивач таким правом не скористався, що свідчить про те, що він очікував виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару навіть після спливу строку дії Договору.

Саме по собі невиконання відповідачем зобов`язання у встановлений строк не припиняє зобов`язання, не змінює узгоджений строк та спосіб його виконання.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо застосування до відповідача передбаченого п. 7.5 Договору штрафу ґрунтуються на помилковому ототожненні порушення відповідачем строку виконання зобов`язання (порушення зобов`язання) з односторонньою відмовою від виконання зобов`язання, що має наслідком відмову у задоволенні позову в цій частині.

Наведе узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, які викладені у постановах від 21.11.2019 у справі № 903/198/19 та від 16.04.2018 у справі № 904/6273/17.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 20 064,00 грн та штраф в розмірі 9 240,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 710,50 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 770,50 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунсенд" (Україна, 01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, буд. 4, оф. 24; ідентифікаційний код: 41769323) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 25976423) пеню в розмірі 20 064 (двадцять тисяч шістдесят чотири) грн 00 коп., штраф в розмірі 9 240 (дев`ять тисяч двісті сорок) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 770,50 грн покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.09.2022

Суддя О.В. Нечай