Рішення № 106398592, 07.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2022Справа № 910/1255/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2"

вул. Радунська, 36, м Київ, 02097

про визнання недійсними рішень позачергових зборів та засідання членів правління

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" (далі-відповідач) про визнання недійсними рішень позачергових зборів та рішень засідання членів правління.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 вирішено здійснювати розгляд справи №910/1255/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.03.2022.

Водночас 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в країні введено воєнний стан.

14.03.2022 прийнято Указ Президента України №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Судове засідання призначене на 16.03.2022 не відбулось.

Ухвалою суду від 20.04.2022 підготовче судове засідання призначено на 18.05.2022.

Ухвалою суду від 18.05.2022 відкладено розгляд справи та викликано учасників справи у підготовче судове засідання призначене на 08.06.2022.

02.06.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує повністю.

Протокольною ухвалою суду від 08.06.2022 судом, відповідно до статті 185 ГПК України оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.06.2022.

У судовому засіданні 22.06.2022 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 20.07.2022.

08.07.2022 позивачем подано відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2022 судом відкладено розгляд справи на 07.09.2022.

07.09.2022 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.09.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.12.2021, керівником Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» далі по тексту (Кооператив) з 30.11.2021, згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000661070006008336 визначено громадянина України ОСОБА_2 .

До проведення реєстрації зміни керівника Кооперативу, керівництво Кооперативом здійснювалось ОСОБА_1 (Позивач) що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 19.09.2011

Позивачем було встановлено, що реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, було здійснено на підставі: Протоколу позачергових Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» від 27.03.2021 (далі Протокол від 27.03.2021 )

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що рішення прийняті позачерговими загальни ми зборами членів Кооперативу від 27.03.2021 та засідання членів Пра вління ЖБК «Зварювальник-2» від 06.05.2021 підлягають визнанню недійсними, оскільки були прийняті із грубими порушеннями вимог законодавства.

Як вказує позивач, рішення позачергових Загальних зборів членів ЖБК «Зварювальник-2» від 27.03.2021 оформлені протоколом безсистемно та без врахування логіч ної послідовності прийняття рішень.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги позивач вказує, що у вказаному протоколі відсутні додатки або посилання на посаду, кількість осіб, прізвища осіб, які була Ініціаторами скликання позачер гових зборів, а також відсутня інформація щодо реальних підстав прове дення таких зборів в період дії карантинних обмежень згідно п.6, ч.3 поста нови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020р.

Окрім того, позивач стверджує, що протоколом зафіксовано пропо зицію «голосувати шляхом опитування», що не передбачено Статутом Від повідача та не передбачено профільним Законом. Вказана форма голосування не є належним підтвердженням фіксації волевиявлення оскільки, на переконання позивача, створює ос нову для фальсифікацій, що підтверджується заявами деяких членів Коопера тиву про їх фактичну відсутність та оспорювання факту проставляння підпи су в будь-яких документах, що пов`язані з загальними зборами від 27.03.2021,

Судом встановлено, що згідно Протоколу від 27.03.2021 на порядок денний було винесено наступні питання:

1 .«Висловлення недовіри діючому Голові правління, правлінню, ревізійній комісії»;

2. «Розгляд заяв на вступ до членів кооперативу»;

3. «Обрання членів правління кооперативу ЖБК «Зварювальник-2»;

4. «Обрання членів ревізійної комісії ЖБК «Зварювальник-2»;

5. Звільнення діючого Голови правління, правління та ревізійної комісії ЖБК «Зварювальних -2».

Позивач вказує, що в Протоколі від 27.03.2021 було невірно викладено зміст п. 11.4 Статуту: «загальні збори визнаються правомочними, якщо на них присутні більше 1/2 частини всіх членів кооперативу» в той час як вка заний пункт Статуту викладено в наступній редакції : Загальні збори чле нів ЖБК є чинними, якщо на них присутні не менше половини членів ЖБК.

Також по другому питанню порядку денного, Протоколом від 27.03.2021, не зафіксовано та не виконано вимогу п. 6.4, п.11.5.9 Статуту та абз. 4. ст15 Закону № 1087-ІУ щодо наявності рішення Правління ЖБК про вступ нових членів кооперативу. Загальні збори лише за тверджують таке рішення виходячи з Статуту та вимог профільного закону.

На переконання позивача, третє та четверте питання порядку денного є нелогічними та системно непослідовними, оскільки голосування за нових членів правління коопе ративу та ревізійної комісії без звільнення попередніх членів цих утворень є нелогічним та незрозумілим з точки зору вимог структурованості та пос лідовності таких документів.

Крім зазначеного, на думку позивача, на сторінці 3 Протоколу від 27.03.2021 міститься ін формація, яка вказує на порушення п.6.1 Статуту ЖБК «Зварювальних», який пов`язує членство в Кооперативі з наявністю права власності на ква ртири в будинку Кооперативу. Запропонований та обраний на посаду члена Правління Кооперативу громадянин України ОСОБА_2 , не є власником або співвласником квартири АДРЕСА_2 , виходячи з інформаційної довідки № 296754357 від 27.01,2022 вказана квартира належить ОСОБА_3 ні з 14.09.2015, тобто не може бути членом кооперативу та бути обра ним до складу його правління.

За твердженням позивача, Протокол від 27.03.2021 р. не відображає реального волевиявлення членів кооперативу, позачергове засідання проведено за фактичної відсутності членів кооперативу та відсутності кворуму для прийняття рішень. Вказаний прокол, в порушення п. 11.10.5 не за тверджено і не підписано Головою правління кооперативу.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що Протокол №1 від 06.05.2021 засідання членів правління ЖБК «Зварювальник-2» (далі Протокол) від 06.05.2021 не підтверджує факту проведення зборів членів правління, вказано подвійну адресу місця проведення (Радунська 32,36), не зважаючи на той факт, що юридична адреса Кооперативу Радунська 36.

Окрім того, на переконання позивача, обрання Головою правління Кооперативу особи, ( ОСОБА_2 ), яка не є членом кооперативу та не являється власником квартири, вказує на удаваний характер проведення зборів та фіктивність оформленого Протоколу № 1 від 06.05.2021.

Таким чином, з тверджень позивача вбачається, що рішенням позачергових зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2», оформлених протоколом від 27.03.2021, рішенням засідання членів правління Кооперативу, оформлених протоколом № 1 від 06.05.2021 сфальсифіковано факт проведення самих збо рів членів Кооперативу та членів Правління, порушено право Позивача на працю, шляхом виконання його безпосередніх обов`язків на посаді Голови правління, порушено його право, як члена Кооперативу на участь в таких зборах та висловлення своїх міркувань з приводу питань порядку денного.

Частиною 1 статті 94 ГК України передбачено, що кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України "Про кооперацію".

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").

Статтею 4 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Статтею 12 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18 вказала, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під час розгляду корпоративних спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

У відповідності до ч.1-5 ст.15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу:

не менше третини його членів;

спостережної ради;

ревізійної комісії (ревізора);

органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Згідно із ч.10 ст.15 Закону України "Про кооперацію" кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Судом встановлено, що 27 березня 2021 було організовано та проведено позачергові Загальні збори членів Житлово- будівельного кооперативу "Зварювальник-2", на якому були присутні 75 із 137 членів кооперативу, що підтверджується Протоколом №б/н 27 березня 2021р. (копія Протоколу №б/н 27 березня 2021р. та Списку присутніх на позачергових загальних зборах членів ЖБК "Зварювальник-2 " та голосування -Доказ №14 - додається).

Зокрема, на позачергових Загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» від 27 березня 2021р. були прийняті наступні рішення: висловити недовіру діючому Голові правління ОСОБА_1 згідно Статуту ЖБК; обрати членом правління ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; зняти Голову правління ОСОБА_1 , правління та ревізійну комісію та доручити новому голові правління здійснити оформлення документів.

Далі, 06 травня 2021р. було проведено засідання членів правління Житлового- будівельного кооперативу «Зварювальник-2», що оформлено Протоколом №1.

Зокрема, на засіданні членів правління Житлового-будівельного кооперативу "Зварювальник-2", яке відбулося 06 травня 2021р. були прийняті наступні рішення:

Звільнити ОСОБА_1 з 02.06.2021р.

Обрати Головою правління ЖБК "Зварювальник-2" ОСОБА_2 з 07.05.2021р.

На підставі прийнятих рішень до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відповідні зміни щодо зміни керівника ЖБК "Зварювальник-2" із ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , що підтверджується Випискою від 01.12.2021 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління. Позивач заявляє, що він був позбавлений зазначених прав та не допущений до участі в зборах та висловлення своїх думок, хоча не навів доказів щодо таких дій зі сторони Відповідача.

Відповідно до аб. 1 ст. 16 ЗУ «Про кооперацію», виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Відповідно до вимог аб. 5 ст. 16 ЗУ «Про кооперацію», визначено, шо члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Відповідно до вимог аб. 6 ст. 16 ЗУ «Про кооперацію», визначено, що порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до п. 11.7 діючого Статуту ЖБК "Зварювальник-2", визначено, що Члени правління ЖБК обираються в кількості не менше 3 (трьох) чоловік.

Відповідно до п. 11.8 діючого Статуту ЖБК "Зварювальник-2", правління ЖБК зі свого складу обирає голову правління. Голова ЖБК (голова правління обирається на строк 3 (три) роки з можливістю бути переобраним на наступні строки.

Відповідно 11.9 діючого Статуту ЖБК "Зварювальник-2", визначено, що Голова ЖБК (голова правління) є керівником виконавчого органу ЖБК і безпосередньо керує роботою правління та в цілому діяльність ЖБК і несе відповідальність перед загальними зборами членів ЖБК та правлінням за виконання їх рішень. За виконання своїх обов`язків голова правління отримує заробітну платню, розмір якої встановлюється правлінням, виходячи з об`ємів роботи та фінансового стану ЖБК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України, господарська діяльність, шо здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. З ст. З ГК України, визначено, що діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 ГК України, визначено, що некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, шо здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 ГК України, визначено, що некомерційна господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб`єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 65 ГК України, визначено, то управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 ГК України, визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 65 ГК України, визначено, шо для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Отже, чинне законодавство України, а саме: Господарський кодекс України, ЗУ "Про кооперацію" та Статут ЖБК наділяє - власника - вищий орган управління обирати (призначати та звільняти) керівника для керівництва господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до наведених норм, ні Господарський кодекс України, ні ЗУ "Про кооперацію" та ні Статут ЖБК "Зварювальник-2" не містять вимоги про те. що обраний склад правління, чи обраний зі складу правління - керівник (голова правління) повинні бути членами кооперативу, чи повинні бути власниками чи співвласниками квартири у даному кооперативі.

Отже, обставини, на які посилається Позивач спростовуються наведеними нормами ЗУ "Про кооперацію" та Статутом ЖБК.

Щодо процедури та порядку голосування вищого органу управління суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог аб. 9 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, що загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Відповідно до вимог аб. 10 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, шо кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Відповідно до вимог аб. 11 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, що рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об 'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Відповідно до аб. 11 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, що рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Відповідно до вимог п. 11.4 діючого Статуту ЖБК "Зварювальник-2" передбачає, що Загальні збори членів ЖБК є чинними, якщо на них присутні не менше половини членів ЖБК. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів, які присутні на загальних зборів.

Відповідно до п. п. 11.5.6 п. 11.5 Статуту ЖБК "Зварювальник-2" передбачає, що питання з яких рішення приймаються загальними зборами переважною більшістю голосів (3/4 голосів присутніх членів ЖБЮ: обрання членів правління ЖБК в кількості не менше 3 (трьох) строком на 3 (три) роки, обрання членів ревізійної комісії.

Судом встановлено, Протоколом позачергових Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" від 27.03.2021р. зафіксовано, що на початок проведення зборів: "загальна чисельність членів житлово-будівельного кооперативного "Зварювальник-2" становить 137 чоловік (згідно наданої Головною правління ОСОБА_1 інформації від 09.12.2020року), присутніх на зборах 75 осіб, тобто більше ніж 1/2 від загального складу членів кооперативу.

Згідно п. 2 Протоколу позачергових Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» від 27.03.2021р. на зборах до складу членів кооперативу були прийняті ще 11 осіб згідно списку, відповідно загальна кількість членів кооперативу стала 148 осіб, а загальна кількість присутніх членів на зборах становила 86 осіб.

Як вбачається із п. 5 Протоколу позачергових Загальних зборів членів Житлово- будівельного кооперативу "Зварювальник-2" від 27.03.2021р. по питанню: "звільнення діючого Голови кооперативу, голови правління та ревізійної комісії", щодо якого вирішили: "зняти Голову правління ОСОБА_1 , правління та ревізійну комісію та доручити новому Голові правління здійснити оформлення відповідних документів" голосували члени кооперативу 83 осіб.

Таким чином, відповідно до вимог п. п. 11.5.6 п. 11.5 Статуту ЖБК "Зварювальник-2" ЗА голосів присутніх членів ЖБК від 86 осіб становить 64.5. а тому рішення по п. 5 позачергових Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" від 27.03.2021р., за яке проголосувало 83 із 86 присутніх членів кооперативу є правомочним.

Разом з тим, статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з системного аналізу ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При цьому, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 ГПК).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення, а також невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам є підставою для відмови у позові.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №756/12113/16-ц судом висловлено правову позицію про те, що підставою для пред`явлення позову про визнання зборів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час їх проведення, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Слід зазначити, що позивач не навів обґрунтувань та не довів яким саме чином прийняті рішення, зокрема, про висловлення недовіри діючому Голові правління, правлінню, ревізійній комісії; про вступ до членів кооперативу; про обрання членів правління кооперативу ЖБК «Зварювальник-2»; про обрання членів ревізійної комісії ЖБК «Зварювальник-2»; про звільнення діючого Голови правління, правління та ревізійної комісії ЖБК «Зварювальних -2», порушують права позивача.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до ст.74 ГПК обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.

Тому ОСОБА_1 повинен був обґрунтувати, в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів як члена Кооперативу та/або колишнього голови правління у зв`язку з ухваленням загальними зборами відповідних рішень.

Тобто по суті позивач висловив незгоду з ухваленим рішенням загальних зборів Кооперативу. Однак сама по собі незгода члена кооперативу та/або його голови з таким рішенням, в тому числі, якщо воно стосується його особи, але не порушує його прав/законних інтересів, не означає безумовної незаконності відповідного рішення.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості вимог позивача та необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.09.2022

Суддя М.О. Лиськов