Рішення № 106398575, 30.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2022Справа № 910/1164/22

За позовом Національного банку України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр";

про стягнення 1 407 072,89 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Донченко О. Г., уповноважена особа;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр" про стягнення 1 407 072,89 грн штрафних санкцій за договором № 101566 від 31.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1164/22, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 01.03.2022.

В установлений ухвалою суду від 02.02.2022 строк відповідач не подав до суду відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 підготовче засідання призначено на 07.06.2022.

У підготовчому засіданні 07.06.2022 оголошено перерву до 05.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/1164/22 до судового розгляду по суті на 16.08.2022.

У судовому засіданні 16.08.2022 було оголошено перерву до 30.08.2022.

Під час розгляду спору по суті 30.08.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання своїх повноважних представників не направив.

Натомість від відповідача 30.08.2022 надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована тим, що адвокат, який представляє інтереси відповідача є тимчасово переміщеною особою та має повернутися до міста Києва в період з 01.10.2022 по 03.10.2022, у зв`язку з чим відповідач просить відкласти судове засідання на дату, пізнішу за 03.10.2022.

Однак до вказаної заяви відповідачем не додано жодних доказів здійснення адвокатом представництва в суді, таких як договір про надання професійної правової допомоги, ордеру, які б підтверджували існування між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр" та адвокатом чи адвокатським об`єднанням договірних відносин.

Суд звертає увагу відповідача на те, що той не позбавлений права укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом або направити в судове засідання особу, яка буде представляти відповідача у судових засіданнях в порядку самопредставництва.

Також суд зазначає, що відкладення розгляду спору по суті призведе до безпідставного затягування судового провадження на невизначений термін.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні заяви про відкладення судового засідання у зв`язку з її необґрунтованістю.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов у строк встановлений ухвалою суду від 02.02.2022, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Національним банком України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр" (далі - відповідач, виконавець) укладено договір від 31.10.2019 № 101566 (далі - договір) про надання послуг щодо експертної оцінки майна (далі - послуги), загальною вартістю 7 000 000,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1. договору надання послуг здійснюється на підставі заявок за відповідними об`єктами оцінки, які складаються за формою, наведеною в додатку 2 до цього договору та подаються в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору.

Згідно підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору сторони домовились встановити такий порядок подання заявки: сканована копія заявки направляється замовником засобами корпоративної електронної пошти замовника (Yevhen.Bulavin@bank.gov.ua, Dmytro.Hladchenko@bank.gov.ua) на електронну адресу виконавця (expertecc@ukr.net) у робочі дні. Виконавець приймає до виконання підписану замовником заявку. Виконавець повинен підтвердити отримання заявки електронною поштою, факсимільним зв`язком або телефоном і вказати час і дату отримання, прізвище особи, яка отримала заявку.

У відповідності до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору, надання послуг, передбачених цим договором, здійснюється протягом його дії. Строк надання послуг за кожним окремим об`єктом оцінки становить 6 (шість) робочих днів з дати отримання виконавцем заявки та документів про відповідний об`єкт оцінки. Датою, з якої починає відраховуватись строк виконання виконавцем послуг є наступний робочий день за днем отримання заявки та документів про об`єкти оцінки.

Замовником були надіслані виконавцю наступні заявки:

- № 4 від 21.01.2020 - інструменти капіталу Національного банку України [2 банки - Міждержавний банк (Російська Федерація) та Чорноморський банк торгівлі та розвитку (республіка Греція)];

- № 10 від 17.03.2020 - 21 одиниця обладнання Банкнотно-монетного двору Національного банку України;

- №17 від 25.05.2020 - Іллічівський завод ЗБК, м. Чорноморськ;

- №18 від 25.05.2020 - адміністративна будівля, м. Харків;

- № 20 від 25.05.2020 - частка в статутному капіталі ТОВ "Ворскла сталь";

- № 24 від 18.06.2020 - 774 одиниці рухомого майна Банкнотно-монетного двору Національного банку України;

- № 26 від 22.07.2020 - цілісний майновий комплекс заводу в м. Києві;

- № 27 від 03.08.2020 - готель "Салют";

- № 28 від 07.08.2020 - майнові права за 73 набутими кредитними договорами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, вищевказані заявки на надання звітів про оцінку майна у порушення умов договору виконавцем не були виконані.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2020 замовником було надіслано виконавцю претензію №1 на суму 5 749,99 грн та претензію № 3 на суму 2 976,39 грн за порушення строків надання послуг за заявками №17, 18, 20, 24, 26, 27, 28.

В подальшому виконавець продовжив не виконувати зобов`язання за договором та не виконав заявки №4, 10, 17, 18, 20, 24, 26, 27, 28.

У зв`язку з наведеним вище, позивачем розраховано розмір штрафних санкцій за невиконання відповідачем заявок №17, 18, 20, 24, 26, 27, 28 за договором, який становить 1 415,49 грн.

Також Національним банком України були надіслані наступні заявки, які виконавцем не були виконані:

- № 32 від 19.11.2020 - основні засоби в м. Одеса;

- № 33 від 26.11.2020 - 60 одиниць комп`ютерної техніки;

- № 35 від 06.01.2021 - оздоровчий комплекс в Івано-Франківській області;

- № 40 від 19.04.2021 - 10 одиниць обладнання Банкнотно-монетного двору;

- № 42 від 16.06.2021 - необоротні активи Національного банку України (джерело безперебійного живлення PowerWare 40);

- № 44 від 02.07.2021 - нежитлові приміщення в м. Харків.

У зв`язку з чим, позивачем нараховано штрафні санкцій за невиконання відповідачем заявок №32, 33, 35, 40, 42, 44 за договором, які становлять в сумі 2 496,37 грн.

Окрім цього, позивачем надіслано виконавцю заявки №36-39, однак враховуючи, що відповідач не виконав вчасно зазначені заявки, то замовником направлено листа виконавцю від 09.08.2021 № 63-0005/72492 щодо анулювання їх з огляду на те, що у Національного банку України відпала потреба у подальшому виконанні даних заявок:

- № 36 від 02.03.2021 - 2 земельні ділянки Макарівського району Київської області;

- № 37 від 05.03.2021 - комплекс будівель с. Мліїв Черкаської області;

- №38 від 30.03.2021 - 3 земельні ділянки с. Білогородки Києво-Святошинського району Київської області;

- № 39 від 30.03.2021 - земельна ділянка с. Білогородки Києво-Святошинського району Київської області.

У зв`язку з наведеним, позивачем розраховано розмір штрафних санкцій за невиконання відповідачем заявок №36-39 за договором, які становлять в сумі 1 961,03 грн.

Крім того, виконавець виконав заявку від 02.03.2021 № 36 (2 земельні ділянки Макарівського району Київської області) з порушенням строків та надав Національному банку України звіт про оцінку.

Відповідно до висновків рецензій на зазначений звіт, виготовлених Громадською організацією "Всеукраїнська спілка оцінювачів землі" (далі - ГО "ВСОЗ") в рамках договору від 01.10.2019 №101505, звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Таким чином, вищевказана заявка позивача виконана відповідачем неналежно та неякісно.

Відповідно до підпунктів 5.1.2., 5.1.3. пункту 5.1. договору виконавець зобов`язаний: забезпечити якість наданих послуг відповідно до вимог законодавства України та стандартів, встановлених для даного виду послуг; виконати за власний рахунок доопрацювання, усунення недоліків по мотивованій відмові замовника, виявлені при прийманні-передаванні наданих послуг, у тому числі під час погодження/рецензування звіту фондом.

Відповідно до пункту 6.2. договору, у випадку, якщо послуги не будуть надані виконавцем у строки, встановлені цим договором, з причин, що залежать від виконавця, замовник має право нарахувати виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості несвоєчасно наданих послуг, за кожний календарний день затримки до дня фактичного виконання зобов`язань, доки не будуть надані якісні послуги у повному обсязі, зобов`язання по наданню послуг вважаються невиконаними.

Відповідно до пункту 6.3. договору у випадку неналежного та/або неякісного надання послуг виконавцем відповідно до умов цього договору, замовник має право встановити виконавцю штраф у розмірі 20 % від загальної вартості послуг, що неналежно або неякісно надані.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг за заявкою № 36 від 02.03.2021 становить 6 000,00 грн.

Враховую наведене, позивачем розраховано наступний розмір штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем заявки №36: 6 000,00 /100*20% = 1 200,00 грн.

Враховуючи систематичне та тривале порушення умов договору виконавцем, у тому числі в частині якості надання послуг, порушення строків надання послуг, відповідно до пунктів 2.10, 4.2.5. договору, позивач надіслав лист відповідачу вих. № 65-0008/85202 від 14.09.2021 про дострокове розірвання договору від 31.10.2019 № 101566 в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 6.8. договору, у разі відмови виконавця в односторонньому порядку виконувати цей договір, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від загальної вартості послуг за цим договором протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги замовника.

Позивачем розраховано наступний розмір штрафних санкцій за відмову виконавця в односторонньому порядку виконувати цей договір: 7 000 000,00/100*20% = 1 400 000,00 грн.

Загальний розмір штрафних санкцій за договором, які просить стягнути з відповідача Національний банк України становить 1 415,49 (заявки №№ 17, 18, 20, 24, 26, 27, 28) + 2 496,37 (заявки №№ 32, 33, 35, 40, 42, 44) + 1 961,03 (заявки №№ 36, 37, 39, 39) + 1 200,00 (штраф за неналежне та неякісне виконання заявки № 36) + 1 400 000,00 (штраф за відмову виконавця в односторонньому порядку виконувати договір) = 1 407 072,89 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1-2 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі 910/2031/16 та постанові Верховного Суду №916/1777/19 від 10.09.2020.

Враховуючи наведене вище та положення договору, суд, дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафних санкцій, дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 407 072,89 грн підлягають задоволенню.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 в справі №914/843/18.

Відповідачем належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано та не заперечено.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту першого частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр" (03124, м. Київ, вул. Микола Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32912846) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) 1 407 072 (один мільйон чотириста сім тисяч сімдесят дві) грн 89 коп. штрафних санкцій та 21 106 (двадцять одну тисячу сто шість) грн 10 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.09.2022.

Суддя О.В. Мандриченко