Рішення № 106398558, 19.09.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/643/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича,

про стягнення заборгованості в сумі 111 004,70 грн., з них: 91 580,00 грн. - основний борг, 19 424,70 грн. - проценти за користування чужими коштами

за участю:

від позивача: Чугунов Ігор Олександрович - адвокат, посвідчення адвоката № 001625 від 30.07.2019

від відповідача: не з`явився

установив: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 111 004,70 грн., з них: 91 580,00 грн. - основний борг, 19 424,70 грн. - проценти за користування чужими коштами.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №05-095908-20 від 14.12.2020, а саме, відповідач у відповідності до умов договору отримавши аванс, не приступив до виконання робіт визначених договором та не здав їх у встановлені договором терміни. За наведеного, як зазначає позивач, спірний договір розірваний в односторонньому порядку і просить повернути по договору авансовий платіж та, з урахуванням приписів ст. 1212 ЦК України, стягнути відсотки за користування грошовими коштами.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 22.08.2022 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 19.09.2022. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше 16.09.2022) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позов не подав, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №76501 0242635 5, долучене до матеріалів справи. Будь-яких клопотань про відкладення розгляд справи суду не подав.

Відповідно до ч.2 ст. 176 Господарського кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи .

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін, зокрема відповідача, належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами та відсутності відповідача чи його представника.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

14 грудня 2020 року між приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (по договору - замовник/по справі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Ходжаяном Арменом Ашотовичем (по договору - виконавець/по справі - відповідач) укладено договір №05-095908-20 (далі по тексту -Договір). Вказаний договір підписаний сторонами.

Відповідно до умов договору виконавець (відповідач по справі) зобов`язався за завданням замовника (позивач по справі) надати послуги (виконати роботи) з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних , випробувальних і контрольних приладів, а саме ремонт автоматичної установи водяного пожежогасіння (АУВП) автотрансформатора АТ-2 ПС 330 кВ "Нововолинськ" інв. №46-512346-04-110233 (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.4 договору сторонами погоджено, що термін виконання робіт 120 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 30.04.2021 (залежно від того яка дата настане раніше).

Відповідно до п.2.2. Договору ціна договору складає 457 900 грн 00к.

Пунктом 3.3.1 договору сторонами визначено, що попередня оплата за роботи (аванс) складає не більше 20% від ціни Договору. Аванс сплачується виконавцю протягом двадцяти п`яти банківських днів з дати надання ним рахунку.

15.12.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №4 на суму 91 580 грн 00к. (копія рахунку знаходиться в матеріалах справи).

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж на суму 91 580 грн 00 к., який зараховано на рахунок виконавця 28.12.2020. Про вказаний факт свідчить, платіжне доручення №526 від 23.12.2020.

Відповідно до п.4.1.2 Договору виконавець в свою чергу зобов`язався належним чином виконати роботи відповідно до вимог замовника та направити на підписання замовнику Акт в двох примірниках.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 19.05.2021 року виконавець не розпочав роботу за цим договором та не здав роботу в установленому договором порядку.

Пунктом 5.3 Договору сторонами також погоджено, що у разі, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботу за цим договором або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись в односторонньому порядку від договору та вимагати відшкодування збитків. Про відмову від договору замовник повідомляє виконавця письмово із зазначенням дати розірвання договору. у зазначених випадках виконавець зобов`язаний повернути всю суму отриманої попередньої оплати на протязі трьох банківських днів з моменту отримання письмової заяви від замовника про відмову від Договору з нарахуванням процентів за користування коштами у розмірі 14% річних від суми отриманої попередньої оплати за кожний день користування коштами починаючи з дня їх зарахування на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторони домовились що надсилання повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку здійснюється у письмовій формі . Договір вважається розірваним після спливу 10 (десяти) денного строку з дати направлення письмового повідомлення замовником. Ризики не отримання листа, направленого на адресу виконавця , зазначену в договорі , несе виконавець, на адресу якого направлено лист.

Разом з тим, відповідно до п.8.5 Договору у разі розірвання договору, виконавець повинен протягом 3 (трьох) банківських днів з дати розірвання договору повернути замовнику невикористаний ним аванс.

Листом № 04/20483 від 19.05.2021 замовник повідомив виконавця про розірвання з 30.05.2021 спірного договору та необхідність повернення попередньої оплати. Докази направлення позивачем та отримання відповідачем даного листа знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач на вказаний вище лист не відреагував вимогу про повернення попередньої оплати не виконав. Вказана обставина зумовила позивача звернутись з даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №05-095908-20 від 14.12.2020, який за правової природою є договором підряду, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України. При цьому, двосторонній характер договору послуги зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків.

Укладений між сторонами у справі договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч.1 ст.530 ЦК України.

Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов спірного договору здійснив авансовий платіж на суму 91 580 грн 00 к., який зараховано на рахунок виконавця 28.12.2020. Про вказаний факт свідчить, платіжне доручення №526 від 23.12.2020.

Відповідач не подав суду доказів виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом , відповідач порушив умови договору підряду в частині виконання робіт та здачі їх замовнику.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов`язання, які встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи з правового аналізу наведених вище норм, розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та, як самостійний юридичний факт, зумовлює його розірвання. У випадках , коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч.4 ст. 188 ГК України).

Приписами ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

В спірному випадку, з урахуванням приписів ст. 849 Цивільного кодексу України та п.5.3 Договору, позивач Листом № 04/20483 від 19.05.2021 повідомив відповідача про розірвання спірного договору (відмову від договору) та витребовував повернення попередньої оплати (авансу), у зв`язку із порушенням останнім умов зазначеного договору в частині невиконання вказаних у договорі робі у визначений договором строк. З урахуванням п. 1.4 Договору станом на момент подання позову зазначені у договорі роботи мали бути фактично виконані.

Таким чином, Договір №05-095908-20 від 14.12.2020 припинив свою дію на підставі Листа № 04/20483 від 19.05.2021 про розірвання договору.

В спірному випадку, відмова позивача від договору підряду (розірвання договору) є одностороннім правочином, який створює наслідки у вигляді припинення підрядних відносин між сторонами.

З наведеного зобов`язання сторін по спірному договору припинились .

Відповідно до ч.2 ст. 570 Цивільного кодексу України , якщо не буде встановлено, що сума , сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

У разі припинення дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Аналогічного висновку дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.

Загальні підстави для виникнення зобов'`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовий аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку , що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності сукупності умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особо за рахунок іншої; відсутність для цього підстав , або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

З наведеного , відмова позивача від спірного договору підряду відповідно до положень частини другої ст. 849 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення вимог про повернення авансу відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України

Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд України у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.

Згідно ст. 1213 зазначеного вище кодексу набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості 91 580 грн 00 к. в якості попередньої оплати по спірному договору та такої що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3. Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботу за цим договором або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись в односторонньому порядку від договору та вимагати відшкодування збитків. Про відмову від договору замовник повідомляє виконавця письмово із зазначенням дати розірвання договору. У зазначених випадках виконавець зобов`язаний повернути всю суму отриманої попередньої оплати на протязі трьох банківських днів з моменту отримання письмової заяви від замовника про відмову від Договору з нарахуванням процентів за користування коштами у розмірі 14% річних від суми отриманої попередньої оплати за кожний день користування коштами починаючи з дня їх зарахування на рахунок виконавця.

Відповідно до поданого розрахунку проценти за користування чужими коштами складає 19 424 грн 70к..

Суд, здійснивши перевірку нарахування процентів за користування чужими коштами, встановив про арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

З аналізу наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Фізичної особи - підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича про стягнення заборгованості в сумі 111 004,70 грн., з них: 91 580,00 грн. - основний борг, 19 424,70 грн. - проценти за користування чужими коштами - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код 00100227) - 111 004,70 грн. (сто одинадцять тисяч чотири гривні сімдесят копійки) заборгованості, з них: 91 580,00 грн. (дев`яносто одна тисяча п`ятсот вісімдесят гривень) - основний борг, 19 424,70 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні сімдесят копійки) - проценти за користування чужими коштами та 2481, 00 грн . (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.09.2022

Суддя О. М. Фанда