Рішення № 106396895, 19.09.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/597/22

Провадження № 2-а/536/29/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Даніліної Жанни Олександрівни, за участю секретаря Бегми С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчук Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ? інспектор роти №2 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старший лейтенант поліції Бондаренко Владислав Володимирович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №509002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 травня 2022 року близько 19 год 57 хв позивач керував транспортним засобом KIA K5, реєстраційний номер НОМЕР_1 та на блокпосту у м. Кременчук на вул. Б. Хмельницького, 210, його було зупинено інспектором поліції Бондаренко В. В. Під час перевірки документів інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №509002 за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ?КУпАП) у зв`язку із тим, що позивач керував транспортним засобом не маючи чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу, чим порушив пункт 2.1 г Правил дорожнього руху (далі ? ПДР).

Позивач вважає, що для виконання повноважень щодо перевірки документів поліцейський має право зупиняти транспортний засіб у випадках, передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому за відсутності цих підстав, така зупинка є автомобіля є порушенням законних прав громадян на свободу пересування. Посилаючись на пункти 21.1 та 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач стверджує, що лише у двох випадках посадові особи підрозділів Національної поліції можуть перевірити наявність страхового полісу та притягнути до відповідальності за його відсутність: при складанні протоколу щодо порушення ПДР та при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, що узгоджується із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі №161/7068/16-а.

На думку позивача, Постанова Кабінету Міністрів України №573 від 08 липня 2020 року надає додаткові повноваження працівникам Національної поліції, які залучені до виконання заходів з правового режиму воєнного стану, зокрема, право перевіряти документи, які посвідчують особу, водночас перевірка полісу, водійського посвідчення, документу на транспортний засіб не передбачена жодним нормативно-правовим актом, який регулює відносини під час дії воєнного стану. Отже, інспектор патрульної поліції своїми діями перевищив надані законодавством про правовий режим воєнного стану права та не мав повноважень перевіряти на блокпосту водійське посвідчення, документ на транспортний засіб та поліс страхування.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №536/597/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 липня 2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідача та третьої особи у справі №536/597/22. Залучено до участі у справі №536/597/22 як співвідповідача Департамент патрульної поліції. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ? інспектора роти №2 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старшого лейтенанта поліції Бондаренка Владислава Володимировича.

11 серпня 2022 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшли письмові пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та відзив на позов від представника Департаменту патрульної поліції Коломієць О. Ю., які за своїм змістом аналогічні та зводяться, зокрема, до заперечень щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності входить до комплексу обов`язкових документів, які дають право керування транспортним засобом на рівні з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та посилаються на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 03 квітня 2019 року у справі №675/1207/17 та від 05 червня 2019 року у справі №572/703/17.

Також зазначено, що жодних належних доказів у підтвердження доводів, викладених в адміністративному позові, зокрема, полісу обов`язкового страхування чинного станом на 21 травня 2022 року, до позовної заяви, у порядку частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України), позивачем не надано.

Окрім того, посилаючись на пункти 5, 10 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» вважають, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції на блокпостах з метою перевірки документів водія та його автомобіля законодавчо визначена як окрема підстава, що наділяє поліцейських відповідними повноваженнями щодо зупинки транспортного засобу та перевірки документів особи-водія, не залежно від того порушує водій Правила дорожнього руху чи ні. При цьому, позивачем не заперечується, що на місці зупинки транспортного засобу його було проінформовано про причини зупинки транспортного засобу і роз`яснено підставу такої зупинки.

Разом з тим, просять суд прийняти до увагу, що відеозапис нагрудної камери працівника поліції станом на день розгляду справи в суді видалено у відповідності до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-, кінозйомки, відеозапису», відповідно до якої строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських становить 30 діб та просять суд врахувати інформацію із сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відсутності у позивача чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яку додано до відзиву.

На думку інспектора поліції та представника відповідача оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки є обґрунтованою та законною.

16 серпня 2022 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» та Постанови Кабінету Міністрів України №1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» надано додаткові повноваження працівникам Національної поліції, які залучені до виконання заходів з правового режиму воєнного стану, а саме надано право перевіряти документи, які посвідчують особу, водночас перевірка полісу, водійського посвідчення, документу на транспортний засіб не передбачена жодним нормативно-правовим актом, який регулює відносини під час дії воєнного стану. Проте, зупинка транспортних засобів в аспекті забезпечення вимог воєнного стану передбачає перевірку документів, що посвідчують особу або надають право на перебування на території країни або інших об`єктів, а не надають поліцейським право перевіряти будь-які документи на власний розсуд.

Позивач також звертає увагу, що ні відповідачами, ні третьою особою не надано копію наказу коменданта, який би надав інспектору Бондаренко В. В. право на зупинку транспортного засобу та перевірку документів, а тому останній не є уповноваженою особою у розумінні вказаної Постанови №1456. Позивач вважає, що інспектор патрульної поліції своїми діями перевищив надані йому повноваження, а тому вимога надати поліс страхування була незаконною.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, подав через електронну пошту суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Головне управління Національної поліції в Полтавській області свого представника в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Коломієць О. Ю. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі

Інспектор поліції Бондаренко В. В. в судове засідання не з`явився, у поданих до суду письмових поясненнях просив справу розглянути без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд установив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 9, частини 1 статті 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За змістом частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17 та від 14.03.2018 у справі №760/2846/17).

Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із підпунктом "ґ" пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, встановлена статтею 126 КУпАП, за приписами частини першої якої керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 222 КУпАП справи про порушення правил дорожнього руху розглядаються органами Національної поліції, до переліку яких, зокрема, відносяться правопорушення, передбачені частиною 1 статті 126 КУпАП.

Положеннями частин 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки КІА К5, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Кременчук на вул. Б. Хмельницького, 210, не мав при собі чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 2.1."ґ" ПДР.

Імперативні приписи абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно зі статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17 Верховний Суд наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 квітня 2019 року №675/1207/17, від 16 серпня 2019 року у справі №524/126/17, від 10.09.2019 у справі №537/2324/17.

Отже, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не обов`язково має передувати порушення водієм ПДР або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, адже обов`язок мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс, а також права працівників Національної поліції контролювати дотримання даної вимоги ПДР не ставляться у залежність від вчинення водієм порушення ПДР чи спричинення ДТП.

Посилання скаржника у позові на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17 не приймається до уваги судом так як суд під час вирішення тотожних спорів має враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17) та у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №161/7068/16-а також не враховується судом, оскільки судове рішення було ухвалено за інших фактичних обставин справи.

Суд звертає увагу, що безпосередньо з позовної заяви убачається, що позивач не заперечує той факт, що не пред`явив страховий поліс на вимогу поліцейського.

Суд приймає до уваги доводи відповідача, що відеозапис події, зафіксований нагрудним реєстратором інспектора патрульної поліції, не зберігся, у зв`язку із знищенням за закінченням терміну зберігання станом на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Разом з тим, факт відсутності у позивача на момент складання оскаржуваної постанови полісу (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності також підтверджується витягом з Централізованої бази Моторного (транспортне) страхового бюро України, що міститься в матеріалах справи.

Проте, позивачем не надано жодних доказів, що у нього станом на винесення оскарженої постанови був чинний страховий поліс на транспортний засіб КІА К5, державний номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому, посилання позивача щодо безпідставності його зупинки працівниками поліції не свідчить про незаконність подальших дій поліцейських, оскільки згідно правових висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17 притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання інших вимог ПДР не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Будь-які формальні порушення, допущені відповідачем під час складання оскаржуваної постанови жодним чином не можуть спростовувати порушення позивачем правил дорожнього руху шляхом керування транспортним засобом без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Щодо доводів позивача про перевищення інспектором Бандаренко В. В. його повноважень стосовно вимоги страхового полісу, оскільки він не є уповноваженою особою у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України №1456 від 29 грудня 2021 року, суд зазначає наступне.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1456 від 29 грудня 2022 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Пунктом 10 вказаної постанови передбачено, що повноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Отже, суд вважає, що в умовах воєнного стану працівники поліції мають право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, з метою запобігання правопорушень, а тому дійшов висновку про правомірність дій інспектора поліції при перевірці у позивача зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів, зокрема, страхового полісу.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Також, з наявних у справі доказів, під час судового розгляду не встановлено порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної позивачем постанови.

Окрім того, судом установлено, що інспектор діяв відповідно до закону, особі було роз`яснено права, про що свідчить підпис позивача у графі 8 оскарженої постанови, також в цій графі або поряд або в іншій графі постанови ніде не вказано про порушення з боку поліцейського або незгоду позивача з діями поліцейського або по факту правопорушення, у тому числі щодо забезпечення участі захисника або відкладення розгляду справи.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 252 КУпАП відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи викладене, оцінюючі надані сторонами докази в сукупності, суд дійшов висновку, що інспектор поліції при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача правильно встановив наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний серед іншого має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За таких підстав, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 4, 6, 10, 14, 139, 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ? інспектор роти №2 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старший лейтенант поліції Бондаренко Владислав Володимирович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження ? з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ? Головне управління Національної поліції в Полтавській області, юридична адреса: 36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 83.

Відповідач ? Департамент патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3.

Третя особа ? інспектор роти №2 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старший лейтенант поліції Бондаренко Владислав Володимирович, юридична адреса територіального підрозділу: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, 3.

СуддяЖ. О. Даніліна