Рішення № 106386880, 22.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року м. Київ № 640/33401/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 доДеснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Логвинської Каріни Леонідівни щодо: винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14 червня 2021 року у виконавчому провадженні № 49344589; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 червня 2021р. у виконавчому провадженні № 65850060.

2. Визнати протиправною та скасувати: постанову про стягнення виконавчого збору від 14 червня 2021 року у виконавчому провадженні № 49344589; постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 червня 2021 року у виконавчому провадженні № 65850060.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Порушення законодавчого порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору виключає її правомірність, оскільки її винесення вчинено не у порядку та спосіб, передбачений законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/33401/21 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник відповідача не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, завірені копії матеріалів виконавчих проваджень №49344589 та №65850060 не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання, призначене на 09 серпня 2022 року, представники осіб, які беруть участь у справі не з`явилися, у зв`язку із чим, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На примусовому виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №49344589 з примусового виконання виконавчого листа №2/359/2121/2014, виданого 25.12.2014р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" боргу у розмірі 2 477 677,48 грн.

Стягувачем в межах виконавчого провадження (при відкритті виконавчого провадження) був АТ "Укрсиббанк", який на підставі постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 10.06.2021р. замінено на ТОВ "УКРФІНСТАНДАРТ" (на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. по справі № 359/7653/14-ц від 16.03.2021).

В межах виконавчого провадження №49344589 державним виконавцем було здійснено наступні виконавчі дії:

- 24.11.2015р. відкрито виконавче провадження;

- 02.10.2017р. винесено постанову про арешт майна боржника;

- 09.02.2018р. винесено доручення про перевірку інформації щодо наявності у Боржника майна;

- 22.11.2019р. винесено постанову про передачу виконавчого провадження (до Бориспільського міськрайонного ВДВС);

- 18.02.2020р. винесено постанову про скасування постанови від 22.11.2019;

- 18.02.2020р. винесено постанову про передачу виконавчого провадження (до Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

- 18.02.2020р. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання;

- 18.02.2020р. винесено постанову про передачу виконавчого провадження (до Бориспільського міськрайонного ВДВС) (яку в подальшому скасовано 06.05.2020);

- 06.05.2020р. винесено постанову про скасування постанови від 18.02.2020р.;

- 03.06.2021р. винесено постанову про арешт коштів Боржника;

- 10.06.2021 р. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження (замінено стягувана з АТ "Укрсиббанк" на ТОВ "УКРФІНСТАНДАРТ";

- 14.06.2021р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження;

- 14.06.2021р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 247 767,74 грн.

Постановою відповідача від 17.06.2021 відкрито виконавче провадження №65850060 з примусового виконання постанови №49344589 від 14.06.2021 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 247 767,74 грн.

Незгода позивача з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (чинним на момент відкриття виконавчого провадження), який втратив чинність на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Відповідно до пунктів 5 - 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом №1404-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 3 №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №49334589 відкрито 24.11,2015р. - під час дії Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України 606-XIV (діяв до 05.10.2016р. - до набрання чинності в редакції Закону №1404).

Порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору було врегульовано положеннями ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», за якою:

"У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 нього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, (ч. 1 ст. 28).

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю (ч. 3 ст. 28).

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, (ч. 6 ст. 28)".

Окремо, Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції, чинній на дату відкриття провадження, врегульовано строки винесення постанови про стягнення виконавчого збору) та вказано:

« 3.7.1. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону»

У даному випадку, з урахуванням строку на добровільне виконання, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2015р. ВП №49334589, постанова про стягнення виконавчого збору мала бути винесена не пізніше 02.12.2015р. (в той час як вона винесена 14.06.2021р. (через 5,5 років).

Редакція Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV) не передбачала випадків винесення постанови про стягнення виконавчого провадження інакше, ніж не пізніше дня закінчення строку на добровільне виконання судового рішення. Аналогічно, не передбачала винесення постанови про стягнення виконавчого збору при закінченні виконавчого провадження.

В даному випадку, постанова про стягнення виконавчого збору винесена 14.06.2021р. всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження», тобто з порушенням порядку та не у спосіб, визначений Законом.

Відтак, при відкритті виконавчого провадження не було вирішено питання щодо стягнення виконавчого збору.

Спір у даній справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у зв`язку із закінченням виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №49334589 була заява представника ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" від 10.06.2021р. про повне погашення заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем.

Закон України "Про виконавче провадження" 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню. Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, норми частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язують державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону України "Про виконавче провадження", результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку № 643 фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження", якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 643 для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 643 свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Ураховуючи викладене, суду вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

Дослідивши інформацію за ВП №49334589 на сайті "Автоматизованої системи виконавчого провадження" та матеріали справи судом було встановлено, що державними виконавцями Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не стягнуто у примусовому порядку суму, зазначену у виконавчому листі, виданому 25.12.2014р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області по справі №2/359/2121/2014.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов від 14.06.2021р. про стягнення виконавчого збору №49344589 та від 17.06.2021р. про відкриття виконавчого провадження №65850060 підлягають задоволенню та, відповідно, дії старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Логвинської Каріни Леонідівни щодо винесення оскаржуваних постанов - протиправними.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02138, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 64, код ЄДРПОУ 34972294) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Логвинської Каріни Леонідівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14 червня 2021 року у виконавчому провадженні № 49344589; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 червня 2021р. у виконавчому провадженні № 65850060.

3. Визнати протиправними та скасувати: постанову про стягнення виконавчого збору від 14 червня 2021 року у виконавчому провадженні № 49344589; постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 червня 2021 року у виконавчому провадженні № 65850060.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати за сплату судового збору у сумі 1 816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02138, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 64, код ЄДРПОУ 34972294).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя Є.В. Аблов