Рішення № 106378295, 22.09.2022, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2022 року Справа № 903/568/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі за № 903/568/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьккартон» , м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс», смт. Люблинець, Ковельський р-н.

про стягнення 58 634,53 грн.

В с т а н о в и в: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцьккартон» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» та просить стягнути 58 634,53 грн. заборгованості в т.ч.: 41 952,42 грн. - основного боргу, 4049,27 грн. - пені, 7599,70 грн. збитків завданих інфляцією, 837,90 грн. - три відсотків річних, 4195,24 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки за №310 від 10.06.2015, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою від 11.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 11.08.2022 про відкриття провадження у справі, була отримана представником позивача Гнаткевичем І.М. через відділ документального забезпечення та контролю суду, що підтверджується підписом останнього про отримання ухвали наручно.

Ухвала суду від 11.08.2022 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс», була отримана відповідачем 16.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №4301040398583.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

В порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідачу запропоновано подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати до суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву за вх. №01-57/4896/22 від 01.09.2022, відповідно до якого просить суд відмовити в частині стягнення основного боргу у розмірі 41952, 42 грн., відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за договором №310 від 10.06.2015 року, а відтак просить зменшити розмір штрафних санкцій до 7 804, 86 грн.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив за вх. №01-57/5190/22 від 19.09.2022 у якому вказує, що відповідач оплатив основний борг у сумі 41952, 42 грн., а тому провадження в цій частині просить закрити та стягнути штрафні санкції в повному об`ємі.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

10 червня 2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Луцьккартон (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрдорс (покупець) був укладений договір поставки № 310. (а.с. 5-8)

Відповідно до п.1.1. договору визначено, що постачальник зобов`язався поставити та передавати покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплачувати товар.

Згідно з п.1.2. договору сторонами передбачено, що найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватись у відповідності до договору, вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору або у накладних.

Відповідно до п.1.3. договору визначено, що загальна сума договору визначається сумою вартостей товару, вказаної у всіх накладних, згідно яких товар буде передано покупцеві в період його дії.

Згідно з п.2.1. договору передбачено, що найменування та кількість товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Постачальник зобов`язується надати на кожну партію Товару, яка замовлена покупцем, наступні документи: - видаткову накладну; - податкову накладну; - документи, що підтверджують якість Товару. (п.2.5 договору поставки).

Відповідно до п.3.5. договору встановлено, що поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі покупця або на складі постачальника.

Згідно з п.4.1. договору визначено, ціна на товар є договірною і вказується у накладних.

Оплата Товару здійснюється покупцем за кожну партію протягом 30 календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцю, на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. (п.4.2. договору поставки)

Відповідно до п.5.4. договору визначено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми. За прострочення оплати товару понад 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасного сплаченого товару за кожен факт прострочки.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору поставки №310 від 10.06.2015 та на підставі видаткових накладних №323 від 27.07.2021, №466 від 27.10.2021, № (а.с. 10-15)

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 99 012, 42 грн. за період з 27.07.2021 (дата поставки товару покупцю) і по 27.10.2021 відповідач частково оплатив товар на суму 57 060, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2021 на 12 060, 00 грн, від 20.09.2021 на суму 45 000, 00 грн

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Позивач на адресу відповідача направив претензію за вих.№04 від 16.05.2022, в якій просив у найкоротші терміни сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьккартон протерміновану заборгованість по договору №310 від 10.06.2015 в сумі 41 952, 42 грн., однак останній залишив без належного реагування претензію позивача.

Отже, заборгованість на день подачі позову до суду становила 41 952, 42 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що в процесі розгляду справи відповідачем погашено основний борг за договором в розмірі 41 952 грн, що підтверджується платіжним дорученням №533 від 22.08.2022.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач сплатив основний борг суми, що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині стягнення основного боргу 41952, 42 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 7599, 70 грн. з 29.11.2021 по 29.07.2022 та 3% річних в сумі 837,90 грн. за період 29.11.2021 по 29.07.2022, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки, відповідачем не виконано умови договору поставки, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і зі будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Що до нарахованих 3% річних, то приписи ст.625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 7599, 70 грн. з 29.11.2021 по 29.07.2022 та 3% річних в сумі 837,90 грн. за період з 29.11.2021 по 29.07.2022, вважає що останні підставні та підлягають до задоволення.

Щодо заявлених вимог до стягнення з відповідача пені за період з 29.11.2021 по 29.05.2022 в сумі 4049, 27 грн. та штрафу у сумі 4195, 24 грн. за спірний період з 30.06.2020 по 27.07.2020,судом встановлено наступне.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За умовами п.5.4. договору визначено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми. За прострочення оплати товару понад 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасного сплаченого товару за кожен факт прострочки.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.4. договору у разі прострочення терміну оплати поставленого товару покупець має сплатити постачальнику неустойку (пеню) в розмірі, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми. За прострочення оплати товару понад 10 календарних днів, покупець має сплачує постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого товару за кожен факт прострочки.

Відповідач звернувся із заявою про зменшення штрафних санкцій до 7 804, 86 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дана норма кореспондується із частиною третьою статті 551 ЦК України відповідно до змісту, якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач повністю виконав зобов`язання по договору, на день розгляду справи заборгованість відсутня. Доказів завдання позивачу збитків таким простроченням оплати відсутні. Крім того, не може залишитись поза увагою суду, що невиконання умов договору поставки забезпечене пенею, 3% річних та інфляційними втратами.

Крім того, суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за договором поставки, оскільки невчасність оплати було спричинено запровадженням дії воєнного стану, що негативно вплинуло на здійснення господарської діяльності відповідача.

Щодо заперечень відповідача на пред`явлений позов, зокрема, з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за зобов`язання.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, нарахована позивачем пеня за прострочення виконання зобов`язання з оплати за отриманий відповідачем товар на підставі п. 5.4 договору за період з 29.11.2021 по 24.02.2022 підлягає до задоволення в повній мірі сумі 1 865,43 грн.

В частині стягнення нарахової пені за період з 24.02.2022 по 29.05.2022 (в період дій воєнного стану) суд дійшов висновку про наявність правових підстав до задоволення її у сумі 1091,90 грн., що становить 50% від нарахованої.

З наведених вище підстав нарахований позивачем штраф за у мовами п. 5.4. договору підлягає до стягнення також у розмірі 50% від нарахованого в сумі 2097,62 грн.

За таких обставин позов підлягає до задоволення частково в сумі 13 492,55 грн., в решті слід відмовити.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2481,00 грн. покладаються на відповідача.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДОРС" (45034, Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець, вул. Заводська, будинок 5, код ЄДРПОУ 33354933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гребінки, будинок 12, код ЄДРПОУ 35124053) 13 492,55 грн., з них: збитки від інфляції у розмірі 7599, 70 грн., 3% річних в сумі 837, 90 грн., пені у розмірі 2 957,33 грн., штрафу у розмірі 2097, 62 грн. та 2481, 00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові на суму 3 189,56 грн. відмовити.

4. Провадження у справі на суму 41 952, 42 грн. закрити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

СуддяВ. М. Дем`як