Рішення № 106377506, 21.09.2022, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/17144/22

Провадження № 2-о/947/283/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2022 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приморський відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичгне значення,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2022 року заявниця звернулась до суду з заявою, в якій просить: встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що померла ОСОБА_2 була рідною донькою ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті заявниця звернулась до Приморського відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про отримання свідоцтва про смерть її бабусі ОСОБА_3 , надавши своє свідоцтво про народження та свідоцтво про народження матері - ОСОБА_2 .

Заявниця вказує, що відділом РАЦС їй надано відповідь, якою відмовлено у наданні необхідного свідоцтва про смерть у зв`язку із розбіжностями у написах імені померлої матері.

Також зазначає, що через розбіжність у написані імені матері у свідоцтві про народження - ОСОБА_4 та у свідоцтві про народження заявниці, відсутня можливість встановити спорідненість її бабусі ОСОБА_3 з її матір`ю ОСОБА_2 .

Заявниця стверджує, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть своєї бабусі, що призводить до порушення її права на здійснення перезахоронения урни з прахом матері. За таких обставин вона вимушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою судді від 09.08.2022 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи Приморського відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання також не з`явився, надав пояснення по суті заявлених вимог та просив розглянути справу без участі представника відділу.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає заяву підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5) ч. 2 ст. 293, п. 1) ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема і про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 190 від 14 січня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Померла ОСОБА_3 була матір`ю померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

З метою отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , заявниця звернулась із заявою до Приморського відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

20 липня 2022 року начальником відділу ОСОБА_5 було надано ОСОБА_1 на заяву про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , в якої повідомлено про неможливісь виконання заяви у зв`язку з розбіжностями, а саме: в пред`явленому свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 01.12.1967 року, ім`матері дитини зазначено « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 10.06.1941 року ім`я зазначено « ОСОБА_2 ».

Дійсно, в свідоцтві про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 в графі «мать» зазначено російською мовою « ОСОБА_2 ».

В свідоцтві про народження померлої ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 , власне ім`я зазначено як « ОСОБА_2 ».

Факт родинних відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , як матері та доньки, підтверджується наступними документами:

- свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (повторне) від 06.10.1948 року, згідно якого 24.07.1940 року ОСОБА_9 одружився з ОСОБА_3 ;

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.06.1941 року, в якому зазначено, що батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_9 , а матір`ю є ОСОБА_3 .

- довідкою командира Військової частини польова пошта НОМЕР_5 , інженера-підполковника Бакуліна від 03.09.1948 року. Згідно якої, ОСОБА_3 дійсно є дружиною військовослужбовця військової частини польова пошта НОМЕР_5 старшого лейтенанта ОСОБА_12 і проживала за місцем його служби за кордоном з листопада місяця 1945 року по 16 вересня 1948 року. Громадянка ОСОБА_3 прямує до постійного місця проживання у місто Одесу разом з донькою ОСОБА_2 - 7 років;

- витягом з трудової книжки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, дата видачі - 16 грудня 1968 року;

- свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 17 грудня 1968 року міським Бюро актів цивільного стану м. Поронайськ Сахалінської області. Згідно вказаного свідоцтва про шлюб, громадянин ОСОБА_15 , 1937 року народження, місце народження - місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, одружився з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження - місто Львів.

- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , яке видане 01.12.1967 року міським Паронайським бюро записів актів цивільного стану Сахалінської області. В якому зазначено власне ім`я матері рос. мовою - ОСОБА_2 .

- лікарським свідоцтвом про смерть № 190 14.01.2022 року, яке видане на ім`я ОСОБА_2

- пенсійним посвідченням померлої ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 від 25.02.2004 року, в якому зазначена дата народження - 1941 рік та зазначено орган видачі посвідчення «Київське УПФУ у м. Одесі».

Таким чином, з вищенаведених доводів та наданих документів вбачається, що заявниця ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно померла ОСОБА_2 була донькою померлої ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня і 995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Ст. 3 СК України передбачає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Коло осіб, які знаходяться між собою у сімейних стосунках, перераховується у ст. 2 СК України (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі та усиновлені, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок)

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Між тим, суд роз`яснює, що рішення суду про встановлення факту що має юридичне значення не є підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану громадян.

Згідно підпункту 2.13.1 пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78,80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням вказаного суд вважає доведеним вимоги заяви в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що про задоволення заяви в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 12, 81, 263- 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Приморський відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичгне значення - задовольнити

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була рідною донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.