Постанова № 10637670, 15.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3845/08 (9/312) Головуючий у І інстанції Кротюк О.В.

Суддя-доповідач - Данилова М.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бистрик Г.М. та Бєлової Л.В.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Хімсервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві за участю прокурора м. Києва, прокурора Святошинського району м. Києва про скасування рішень, визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2008 року Приватне підприємство «Хімсервіс» звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000422310/0 від 04.03.2008, № 0000422310/1 від 06.05.2008, № 0000432310/0 від 04.03.2008, № 0000432310/1 від 06.05.2008, визнати протиправними дії щодо ненадання висновків про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, зобов'язати вчинити дії щодо надання таких висновків, стягнути з державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ, нарахувати та стягнути відсоткі на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних, скасувати рішення № 3111/10/25-033 від 05.05.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасоване податкове повідомлення-рішення №0000422310/0 від 04.03.2008, № 0000422310/1 від 06.05.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 771 571, 00 грн; скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000432310/0 від 04.03.2008, № 0000432310/1 від 06.05.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ПП «Хімсервіс» за платежем ПДВ на суму 8 313, 00 грн. (з яких 5 542, 00 грн. за основним платежем і 2 771, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва щодо ненадання висновків до Державного казначейства про відшкодування задекларованого позивачем податку на додану вартість за квітень 2006р. в розмірі 1 675 704, / 00 грн., за травень 2006 р. в розмірі 503 233, 00 грн., за липень 2006 р. в розмірі 2 259 931, 00 грн., за серпень 2006р. в розмірі 356 217, 00 грн., за вересень 2006 р. в розмірі 389 816, 00 грн., за жовтень 2006 р. в розмірі 1 235 447, 00 грн., за листопад 2006 р. в розмірі 3 339 367, 00 грн.; зобов'язано Державну податкової інспекцію у Святошинському районі міста Києва вчинити дії по наданню Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2006 р. в розмірі 1 675 704, 00 грн., за травень 2006 р. в розмірі 503 233, 00 грн., за липень 2006 р. в розмірі 2 259 931, 00 грн., за серпень 2006 р. в розмірі 356 217, 00 грн., за вересень 2006 р. в розмірі 389 816,00 грн., за жовтень 2006 р. в розмірі 1 235 447, 00 грн., за листопад 2006 р. в розмірі 3 339 367, 00 грн., за грудень 2006 р. в розмірі 1 124 173 грн., за травень 2007 р. у розмірі 2 181 581 грн., за вересень 2007 р. у розмірі 1 289 444 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва, заступник прокурора м. Києва, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просять скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної планової перевірки ПП «Хімсервіс» за період з 01.04.2006 по 30.09.2007 року складено акт від 20.02.2008 року № 28/23-209/31280582 (далі -Акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено придбання позивачем каучуку за цінами вищими ринкових цін на території України за період з 01.01.2007 по 30.09.07р.

Зазначені факти обґрунтовуються відповідачем довідкою Держзовнішінформ від 18.12.07 № 998/0807, відповідно до якої інформація надається лише про вартість каучуку при його імпорті на територію України. Ціни вказані у доларах США, на умовах поставки DАF- кордон України.

Таким чином, за своїм змістом зазначена довідка не відображає ринкову ціну продажу каучуку на території України та не може її відображати. Адже на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків у відповідності до пункту 6 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" (№ 124/96 від 10.02.1996) покладено функції з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках.

У відповідності до положень п.п. 1.20.1. закону "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" (№ 334/94-ВР від 28.12.1994; далі - Закон про прибуток) «Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін».

Також пп.. 1.20.8. Закону про прибуток встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Інших доказів щодо обґрунтування завищення звичайної ціни податковою службою під час перевірки платника податку не встановлено та суду не надано.

Позивачем щодо обґрунтування ринкового характеру зазначено відомості мережі «Інтернет», щодо проведення державних закупівель та розкриття тендерних пропозицій Державним комітетом України з державного матеріального резерву. За результатом якого вбачається не перевищення ціни продажу каучуку ПП «Хімсервіс»від ціни придбання за державною закупівлею. У відповідності до пп.. 1.20.3. Закону про прибуток ціна товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Також судом встановлено, що податковою службою не направлялися позивачу будь-яких запитів щодо обґрунтування рівня договірних цін.

У відповідності до підпункту 7.4.1. "Про податок на додану вартість" (№168/97-ВР від 03.04.1997; далі - Закон про ПДВ) «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...».

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність завищення податкового кредиту з ПДВ внаслідок відхилення ціни реалізації товару від такої звичайної ціни, за відсутності встановлення такого факту за належними доказами, а, отже, про безпідставність та необґрунтованість висновків Акту перевірки з зазначеного вище питання, та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За наслідком проведення перевірки податковою службою встановлене порушення позивачем пл.. 7.7.1. та 7.7.2. п.7.7. статті 7 Закону про ПДВ, яке виявилося у формі завищення сум бюджетного відшкодування за квітень 2006, липень 2006, травень 2007, вересень 2007.

Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7. Закону про ПДВ встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

У відповідності до пп.. 7.7.1. Закону Про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Мотивація податкової служби порушення позивачем зазначених норм закону полягає в тому, що термін «попередній податковий період»слід розуміти лише той податковий період, який передує у звітному часі, а не лише попередній звітній місяць. Тобто , якщо залишок податку, який фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, не перекриває від'ємного значення поточного податкового періоду, то такий залишок після перекривання від'ємного значення звітного періоду не може бути використаний в подальшому для визначення суми бюджетного відшкодування. Така можливість у платника податку з'явилась лише у 2008 році після корегувань пп..7.7.2 Закону про ПДВ. Проте, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону N 168/97-ВР. При цьому процедура відшкодування визначає використання розміру відповідної суми податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. Тобто розмір сплаченого податку та від'ємного значення є взаємозалежними один від одного для визначення бюджетного відшкодування. А Закон про ПДВ чітко визначає використання сплаченого податку, та не визначає умови, відповідно до яких сплачений розмір податку, який не використаний у наступному податковому періоду, не може брати участь у розрахунку бюджетного відшкодування. Фактично змінами до закону у 2008 році було уточнене зазначене положення. Проте зазначене зовсім не говорить про відсутність зазначеного механізму визначення суми до бюджетного відшкодування до внесення таких змін до Закону про ПДВ у 2008 році.

За таких умов позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

За результатом вказаних вище, на думку податкової служби, порушень, відображених у Акті перевірки, позивачу були направлені повідомлення-рішення № 0000432310/0 від 04.03.2008, № 0000432310/1 від 06.05.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем ПДВ на суму 8 313, 00 грн. (з яких 5 542, 00 грн. за основним платежем і 2 771, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Беручи до уваги зазначені вище обставини, нараховані за помилковими та необґрунтованими обставинами, штрафні санкції є безпідставним, а позовні вимоги щодо скасування зазначених рішень такими, що підлягають до задоволенню в цій частині.

Позивач просить в позовних вимогах визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва щодо ненадання висновків до Державного казначейства про відшкодування задекларованого позивачем податку на додану вартість за квітень 2006р. в розмірі 1 675 704, 00 грн., за травень 2006 р. в розмірі 503 233, 00 грн., за липень 2006 р. в розмірі 2 259 931, 00 грн., за серпень 2006р. в розмірі 356 217, 00 грн., за вересень 2006 р. в розмірі 389 816, 00 грн., за жовтень 2006 р. в розмірі 1 235 447, 00 грн., за листопад 2006 р. в розмірі 3339 367, 00 грн. Зобов'язати вчинити дії з приводу надання зазначених висновки та й тих податкових декларацій, що були об'єктом дослідження за Актом перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначені обставини мали місце. Останні були обумовлені тим, що відносно ПП «Хімсервіс»було порушено кримінальну справу №70-00402 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами позивача.

Проте зазначене не узгоджується з пп. 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ, у відповідності до якого податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Такої підстави для ненадання висновку органу державного казначейства як наявність порушеної кримінальної справи Законом про ПДВ не передбачено.

За таких умов позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в тому числі й щодо зобов'язання відповідача вчинення відповідних дій щодо надання органам державного казначейства відповідних висновків з приводу сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню. Зважаючи додатково на вищезазначене у сукупності, обґрунтованими є позовні вимоги позивача щодо зобов'язання податкової служби надання висновків за інші періоди які були предметом дослідження і прийняття відповідного рішення згідно Акту перевірки.

Судова колегія приймає до уваги наявність товарного характеру операцій з приводу продажу позивачем каучуку. Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи документами, зокрема: договорами, виписками з банківського рахунку, товаротранспортними накладними, документами залізниці, звітами експедитора, податковими накладними, протоколом виїмки каучуку (від 08 травня 2007 року) постановою (беручи до уваги викладені у ній встановлені слідчим обставини) про закриття кримінальної справи № 70-00402. Судом першої інстанції також обґрунтовано відмовлено позивачу су задоволенні вимог про стягнення з державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість. Адже в силу положень пп.,7.7.6. пункту 7.7., статті 7 Закону про ПДВ на підставі та після отримання висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повертає платнику податку суму бюджетного відшкодування після отримання висновку податкового органу. З огляду на те, що податковою службою не направлялися органам державного казначейства відповідні висновки з приводу відшкодування, що встановлено судом, то будь-якої бездіяльності щодо виплати бюджетного відшкодування з боку органів державного казначейства немає. А у разі відсутності такої бездіяльності, говорити про примусовий порядок повернення бюджетного відшкодування шляхом його стягнення за рішенням суду є безпідставним та необґрунтованим, адже в силу положень статті 19 Конституції України орган державного казначейства повинен мати можливість виконати вимоги підпункту 7.7.6. пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ. У разі, якщо б були дотримані усі умови підпункту 7.7.6. (надані податковою службою відповідні висновки) Закону про ПДВ, проте не було б вчинено відповідних дій органами державного казначейства щодо повернення суми бюджетного відшкодування, такі б позовні вимоги були б обґрунтованими. З огляду на це позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проте, судом першої інстанції безпідставно зобовязано відповідача вчинити дії по наданню Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Частиною 2 ст.162 КАС України визначено повноваження адміністративного суду щодо прийняття постанови у разі задоволення позову. Цей перелік не є вичерпним. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає наявність у суду повноважень щодо зобовязання відповідача субєкта владних повноважень для захисту порушених прав фізичної чи юридичної особи вчинити певні дії по відношенню до іншого субєкта владних повноважень.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення № 3111/10/25-033 від прийнятого податковою службою за результатами розгляду скарги позивача від 07.0.2008 року, судова колегія зазначає наступне.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№2181-111 від 21.12.2000; далі Закон про порядок погашення) у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У відповідності до підпункту 5.2.1. Закону про порядок погашення податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.2.2. Законом про порядок погашення встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Аналізуючи вищезазначене у сукупності, норми статей 5, 6 Закону про порядок погашення, суд вбачає, що права і інтереси можуть порушуватися виключно податковим повідомленням, яким визначено податкове зобов'язання. При цьому рішення по скарзі платника податку жодним чином не впливає на права та інтереси платника податку безпосередньо. Рішення за результатом розгляду скарги є власною думкою податкової служби з приводу прийнятого податкового рішення, і безпосередньо не визначає податкові зобов'язання платника податку.

Тому приймаючи до уваги положення частини 1 статті 2 КАС України, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача за оскаржуваним рішенням, прийнятим за наслідком розгляду скарги платника податку, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування податковою службою та стягнення з Державного бюджету України процентів на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, які обґрунтовані позивачем пунктом 6.3. "Порядку відшкодування податку на додану вартість" (№209/72 від 02.07.1997), зазначені вимоги судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими. Адже порядок прийнято у зв'язку з прийняттям Закону України "Про податок на додану вартість" та реалізації підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7. Таким чином, норми вказаного порядку реалізують норми Закону про ПДВ. Проте в 2005 році зазначені положення Закону про ПДВ щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості були виключені. З огляду на це вказаний вище порядок не відповідає в цій частині Закону про ПДВ, а тому застосування його норм (порядку) в цій частині є безпідставним не обґрунтованим. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва порушив вищевказані норми матеріального права, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а постанову суду частково скасувати.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2009 року скасувати в частині зобов'язання Державної податкової інспекцію у Святошинському районі міста Києва вчинити дії по наданню Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2006р. в розмірі 1 675 704, 00 грн., за травень 2006р. в розмірі 503 233, 00 грн., за липень 2006р. в розмірі 2 259 931, 00грн., за серпень 2006р. в розмірі 356 217, 00 грн., за вересень 2006р. в розмірі 389 816,00 грн., за жовтень 2006р. в розмірі 1 235 447, 00 грн., за листопад 2006 р. в розмірі 3 339 367, 00 грн., за грудень 2006р. в розмірі 1 124 173 грн., за травень 2007р. у розмірі 2 181 581 грн., за вересень 2007р. у розмірі 1 289 444 грн.

Прийняти нову постанову, якою провадження в цій частині позовних вимоги закрити.

В іншій частині позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2009 року залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: