Ухвала суду № 10637638, 15.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-12944/09/2670 Головуючий у І інстанції Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009р.,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2009 року Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про страхування» просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000043220/0 від 16.07.2009р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій в розмірі 18971,50 грн.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Харківською регіональною дирекцією Приватного акціонерного товариства „СГ'ТАС" вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.06 по 31.03.09 складно акт № 4354/22-0/26419647 від 07.07.2009р., в якому зазначено, що в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" Харківською РД ПАЗ „СГ'ТАС" зменшено валовий дохід від страхових платежів, переданих головному офісу Приватного акціонерного товариства „Страхової Групи "TAC" у перестрахувальника.

За висновком акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000432200/0 від 16.07.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в розмірі 18 971,50 (в тому числі 11 729,00 грн. основний платіж, 7 242,50 грн. штрафні санкції).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення відповідачем податкового повідомлення рішення №0000432200/0 від 16.07.2009 та визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків - резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №22 від 16.01.1998. встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філії, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Харківської регіональної дирекції ЗАТ „СГ "TAC", перерахована Головному офісу ПАТ „СГ TAC" Дирекцією у зв'язку з перестрахуванням страхового ризику.

Оскільки дирекція здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв'язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про страхування" перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 №13 та зареєстрованого в юстиції України 17.05.94 №100\309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на відповідно до чинного законодавства України. При цьому Дирекція страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.

Тобто, згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „Страховик" у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є Приватне акціонерне товариство „Страхова Група „ТАС", яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно, так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через Дирекцію, котра укладає договори від імені ПАЇ „Страхова група „ТАС" в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.

Позивач протягом періоду, за який проводилась перевірка, як юридична особа - страховик укладав договори перестрахування, за якими було перераховано частину ризиків за договорами страхування, укладеними ПАТ „Страхова Група,,ТАС" в особі дирекції.

Дирекція Позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ПАТ „Страхова Група „ТАС" суми страхових премій, перерахованих ПАТ „Страхова Група "ТАС" перестраховику за договорами страхування, укладеними ПАТ „Страхова Група „ГАС" в особі Дирекції. Такий порядок перерахування коштів був встановлений в 11 АГ „Страхова Група „ТАС" згідно з Порядком функціонування рахунків в системі ПАТ „Страхова Група „ТАС", затвердженим Головою правління ПАТ „Страхова Група „ТАС".

Операції з перестрахування здійснює сам представник - ПАТ „Страхова Група «ТАС", а не його структурні підрозділи. У зв'язку з цим перестрахування не же бути відокремлене від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов'язані між собою об'єктом страхування та виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Позбавлення дирекції права врахування в податковому обліку її витрат щодо страхування призведе до порушення принципів системи оподаткування.

В податковому обліку Дирекція як окремий платник податку на прибуток лише після сплати за Дирекцію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу дирекції відбулось в результаті здійснення головним офісом за Дирекцію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків за договорами страхування, укладеними Дирекцією від імені ПАТ „Страхова Група „ТАС".

В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Харківська регіональна дирекція ПАТ „Страхова Група „ТАС" (підрозділ юридичної особи).

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні та інші комерційні ризики платника податку.

Окрім того, здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом за нормами банківського законодавства дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому дирекція в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.

Враховуючи, що за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності дирекції та за рахунок коштів саме дирекції, слід зробити висновок про правомірне зменшення дирекцією валового доходу на спірну суму перестрахування.

Суми часток страхових платежів, які надходили від дирекції, в податковому обліку головного офісу ПАТ „Страхова група „ТАС" згідно з підпунктом 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не відображались. Одночасно Дирекція, перераховуючи головному офісу ПАТ „Страхова група „ТАС" суми страхових премій, які раніше головним офісом ПАТ „Страхова група „ТАС" були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" щодо оподаткування за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування доходів, із джерел, інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України „Про страхування" встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії") зобов'язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суп їй за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхуванні обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначені, у тому числі гаку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про страхування" страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі „норматив витрат на ведення справ" є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежі за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України „Про страхування" встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України „Про страхування" згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операції які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із звичайної ціни страхового тарифу. Таким чином, всі операції із страхування не підпадають під дію п.5.10 ст. 5 та відповідно п.10.1 ст.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства".

Це також відповідає пункту 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування" Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки), в якому у код рядків „показники" не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що мас особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25%.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Акті перевірки № 4354/22-0/26419647, відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.

При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком До припинення договору та цільового використання).

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат 4а ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%.

Проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25% не відповідає підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" і в свою чергу призводить до подвійного оподаткування.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 20 липня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: