Постанова № 10637557, 18.06.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-148/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів , передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними, а також стягнути з відповідача за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року на користь позивачки ОСОБА_2 - 8654,40 грн. та на користь позивача ОСОБА_1 – 2884,80 грн. недовиплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ у зв’язку з тим, що вони та їх малолітні діти є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживають на радіоактивно забрудненій території і мають право на зазначені пільги.

Крім того, позивачі просять звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з відповідача недовиплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачі згідно поданої заяви просять справу розглянути без їх участі, позовну заяву підтримують повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням про розгляд справи без їх участі.

Встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають разом з малолітніми дітьми : сином – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочкою - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в с. Замисловичі Олевського району Житомирської області , територія , якого відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копіями паспортів позивачів, копіями свідоцтв про народження дітей, копіями посвідчень осіб, які потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідками з місця проживання.

З 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2010 року позивачка ОСОБА_2 отримувала допомогу в розмірі 2,10 гривень щомісячно на себе та малолітніх дітей, а також позивач ОСОБА_1 отримував зазначену допомогу в розмірі 2,10 гривень щомісячно на себе за проживання на території радіоактивного забруднення в Замисловицькій сільській раді Олевського району , яка фінансується стосовно зазначених виплат відповідачем, тобто в розмірах передбачених постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, довідками з місця проживання .

Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення – 40 % від мінімальної заробітної плати. Допомога нараховується та виплачується за місцем проживання або роботи.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги. Виплати допомоги по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачів та їх малолітніх дітей у їх правах на отримання допомоги в розмірі, зазначеному в ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив їх права на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01 грудня 2008 року по даний час становить:

• - з 01.12.2008 р.-605. 00 грн.

• - з 01.04.2009 р.-625. 00 грн.

• - з 01.07.2009 р.-630. 00 грн.

• - з 01.10.2009 р.-650. 00 грн.

• - з 01.11.2009 р.-744. 00 грн.

• - з 01.01.2010 р.- 869. 00 грн.

Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до наведеного, позов в частині стягнення допомоги передбаченої ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягає до задоволення в межах річного терміну з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 2,10 грн. щомісяця (12 міс. х 2,10 грн. = 25,20 грн.) на позивача ОСОБА_1 та (12 міс. х 2,10 грн. = 25,20 грн.) на позивачку ОСОБА_2 та її малолітніх дітей , тобто:

З 01.10.2008 р. по 01.12.2008 р. - 545 грн. х 2 міс. х 40 % = 436 грн.,

З 01.12.2008 р. по 01.04.2009 р. - 605 грн. х 4 міс. х 40 % = 968 грн.,

З 01.04.2009 р. по 01.07.2009 р. - 625 грн. х 3 міс. х 40 % = 750 грн.,

З 01.07.2009 р. по 01.10.2010 р. - 630 грн. х 3 міс. х 40 % = 756 грн.

Всього - 2910 грн.

Таким чином, 2910 грн. – 25,20 грн. отриманих коштів = 2884,80 грн., які слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1

Крім того, 2884,80 грн. х 3 = 8654,40 грн., які слід стягнути нам користь позивачки ОСОБА_2 та її малолітніх дітей, оскільки позивачі звернулися за захистом своїх прав до суду 13 листопада 2009 року (тобто в межах річного терміну з дня звернення до суду).

Кошти за ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, оскільки саме відповідач проводить виплати зазначених коштів.

Враховуючи те, що позовні вимоги стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення з відповідача недовиплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не мотивовані та не обґрунтовані позивачами, то в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 37 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів , передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не донарахування та недовиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її малолітнім дітям ОСОБА_3, ОСОБА_4 коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області на користь ОСОБА_1 – 2884,80 гривень допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ , як особі , яка проживає на території радіоактивного забруднення.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області на користь ОСОБА_2 – 8654,40 гривень допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ , як особі , яка разом з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживають на території радіоактивного забруднення.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області державне мито в сумі 118,79 гривень на користь держави.

В решті позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: