Рішення № 106374460, 22.09.2022, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1753/21-ц

2/468/130/22

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.09.2022 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря Рафальської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу № 468/1753/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 52319 щодо стягнення з позивача 17 700, 86 грн. на користь ТОВ «Дакорд фінанс». Стягувачем виконавчий напис направлено на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Булахевічу С.В., яким на підставі вказаного виконавчого напису 25 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67265447 про примусове стягнення вказаної суми з позивача на користь відповідача. Відповідно до цієї постанови з позивача підлягає стягненню 1770,09 грн., виконавчого збору, основну винагороду приватному виконавцю. Постановою приватного виконавця від 25 жовтня 2021 року визначено також розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500 грн. Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки він не мав ніяких відносин, відповідно і фінансового характеру з ТОВ «Дакорд фінанс». Крім того, він не мав і не має жодної заборгованості перед будь-якою установою, яка б навіть теоретично могла передати відповідачу його борги, яких фактично не існує, не отримував вимог про необхідність погашення заборгованості. Тому нотаріус, вчиняючи відповідний виконавчий напис, не пересвідчився в безспірності заявленої заборгованості.

На підставі викладеного, позивач просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Остапенка Є.М. про стягнення з позивача на користь «Дакорд фінанс» заборгованості в розмірі 17 700,86 грн. таким, що не підлягає виконанню та стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Позов надійшов до суду 30.12.2021 року.

04.01.2022 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також витребувані додаткові докази в учасників.

Ухвалою суду від 04.02.2022 року витребувані додаткові докази у відповідача.

Від позивача та його представника надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позову.

Відповідач не забезпечив явку до суду свого представника, про час слухання справи неодноразово повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов. Поштові відправлення щодо повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 22.09.2022 року повернулись до суду з відміткою про відсутність відповідача за вказаними в них адресами, тому відповідач відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Заявлений позивачем в позові в якості третьої особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. до суду не з`явився, пояснень на позов не надав, про час слухання справи неодноразово повідомлялася рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. Витребуваних в нього доказів не надав.

Заявлений позивачем в позові в якості третьої особи приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. до суду не з`явився, пояснень на позов не надав, про час слухання справи неодноразово повідомлялася рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням, від нього на виконання ухвали про витребування доказів надійшли копії витребовуваних документів.

Оскільки ухвали суду про витребування додаткових доказів виконана не всіма учасниками, то суд відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України вирішив здійснити розгляд справи за фактично наявними в ній доказами.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 67265447 від 25.10.2021 року; копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 67265447 від 25.10.2021 року; копію постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 67265447 від 25.10.2021 року; копію виконавчого напису від 20.05.2021 року; копію виписки з особового рахунку за кредитним договором № 014/0205/82/0048840 від 27.06.2012 року), суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що 20.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за заявою ТОВ «Дакорд Фінанс» був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 52319 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Дакорд Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 014/0205/82/0048840 від 27.06.2012 року у сумі 17700,86 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса 25.10.2021 року приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012№ 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до ст.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №910/13233/17 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014"Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінетуміністрів України№ 662від 26.11.2014"Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів" в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

При цьому, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 в редакції від 29.11.2001 року не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за кредитними договорами, крім договорів, які були нотаріально посвідченні, що передбачає п.1 Переліку.

Натомість в даному випадку суду не надано доказів того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а складений в простій письмовій формі договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, про що вказано в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року №757/24703/18-ц.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.10.2018 року по справі №308/11193/16-ц вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

При цьому, позивач вказував, що нотаріус не пересвідчився у безспірності вимог кредитора, на спростування цього, а також на підтвердження того, що позивач отримував повідомлення про наявність заборгованості та про необхідність її погашення, суду доказів також не надано, натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 10.11.2021 року №758/14854/20 провадження №61-15111св21 учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Таким чином, вчиняючи 20.05.2021 року виконавчий напис, нотаріус не звернув уваги на те, що не було доказів направлення повідомлення боржнику про наявність боргу, що спростовувало безспірність заявленої кредитором суми заборгованості, та на те, що внаслідок визнання нечинною постанови КМУ від 26.11.2014 року №662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами на час вчинення виконавчого напису не передбачалась можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості за кредитними договорами, які не були нотаріально посвідченні при укладенні.

За таких обставин, достатніх підстав для вчинення виконавчого напису не було, тому виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Внаслідок задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подання позову відповідно до положень ст. 141 ЦПК України в сумі 908 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в загальній сумі 4000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5,6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2021 року між позивачем та адвокатом Ядловським І.М. було укладено договір про надання правових послуг адвоката, відповідно до якого в якості оплати роботи, послуг адвокату сплачені 4000 грн.

В тексті позову позивач навів розгорнутий розрахунок вказаних витрат, відповідно до якого на підготовку позовної заяви та збір матеріалів були загалом сплачені 2500 грн. 1500 грн. сплачені за участь представника при розгляді справи в суді.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За такого фактично представником позивача адвокатом Ядловським І.М. були надані лише послуги щодо підготовки позову, при цьому безпосередню участь у судових засіданнях представник позивача не приймав, оскільки розгляд справи здійснений за відсутності сторін.

Враховуючи наведене та складність справи, яка не є складною, здійснення розгляду справи без проведення судових засідань, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, понесені на правничу допомогу в сумі 2500 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем виконавчий напис за реєстровим номером 52319 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд фінанс» заборгованості у сумі 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень 86 копійок за кредитним договором № 014/0205/82/0048840 від 27.06.2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд фінанс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакорд фінанс» (вул. Василя Сурикова, 3, приміщення 5-69, 5-70, 5-71 м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 43950742).

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ);

Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович ( АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складене 22.09.2022 року.

суддя: