Рішення № 106363236, 21.09.2022, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7442/20

Провадження № 2/211/258/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 14.01.2008 р. у сумі 23918,05 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме: 856,65 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18992,29 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4069,11 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою суду від 16 січня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 серпня 2021 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, справу до свого провадження прийняла суддя Сарат Н.О.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені.

В матеріалах справи є заява представника позивача про розгляд справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягають.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав. 14.12.2021 року від представника відповідача адвоката Кірлаш В.В. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, довідку про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202004072000329, де ОСОБА_1 визнаний потерпілим.

13.05.2021 року представник відповідача адвокат Кірлаш В.В. до суду надав клопотання про зупинення провадження по справі, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до вирішення кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України.

Суд дослідивши клопотання, дійшов наступних висновків.

Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У даній справі відсутній передбачений п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України такий обов`язковий елемент для зупинення провадження як «об`єктивна неможливість розгляду справи».

Крім того, клопотання про зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження по справі.

Інших заяв та клопотань не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та його представника за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв`язку з цим в силу положень ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 14.01.2008 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг, він ознайомлений та погоджується з ними, що були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить підпис відповідача у заяві від 14.01.2008 року (а.с. 18 - копія заяви).

Згідно розрахунку заборгованості долученого до позову вбачається, що відповідач ОСОБА_1 станом на 12.11.2020 року має заборгованість у сумі 23918,05 грн., яка складається з наступного: 856,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18992,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4069,11 грн. заборгованість за простроченими відсотками ( а.с. 6-15 - розрахунок).

Як вбачається з виписки за договором, відповідач користувався кредитними коштами до 07.11.2020 року та 27.04.2020 року поповнено рахунок на 500,00 грн. (а.с. 39-47).

Відповідачем по справі заперечується факт проведення вищевказаних грошових операцій та відповідач стверджує, що відбулося несанкціоноване спинання грошових коштів з його кредитної карти, про що просив долучити до довідку про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202004072000329, де ОСОБА_1 визнаний потерпілим ( а.с. 101).

10.03.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся з заявою про злочин та відомості до ЄРДР внесено за № 1202004072000329 від 11.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.185КК України ( а.с. 101 зворотня сторона).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК Українивизначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цьогоЗаконувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно достатті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

У п. 14.16ст. 14 вказаного Законупередбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону УкраїниЗакону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Статтею 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Згідно з пункту 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченогоЗаконом України «Про звернення громадян»(пункт 10 розділу VI Положення).

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у Постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц, Постанові від 18.04.2018 рокру у справі № 190/926/16-ц, Постанові від 20.06.2018 року у справі № 320/1169/16-ц, Постанові від 22.11.2018 року у справі № 712/2283/16-ц, Постанові від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц, Постанові від 13.09.2019 року у справі № 501/4443/14-ц, Постанові від 02.10.2019 року у справі № 182/3171/16, Постанові від 16.10.2019 року у справі № 676/2792/16-ц, Постанові від 20.11.2019 року у справі № 210/245/18-ц, Постанові від 05.12.2019 року у справі № 168/613/16-ц, Постанові від 23.01.2020 року у справі № 179/1688/17, Постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 310/1515/17.

На підставі вище викладеного клопотання представника відповідача адвоката Кірлаш В.В. про зупинення провадження у справі, до вирішення кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В Анкеті-заяві позичальника від 14.01.2008 року зазначена базова фіксована відсоткова ставка за користування кредитними коштами 1,9 % на місяць за залишок заборгованості.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, яка станом на 12.11.2020 року становить 4069,11 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Згідностатті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідачвідзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьоїстатті 12 ЦПК Україниздійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостоїстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.01.2008 в сумі 23918,05 грн.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2102,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 38), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положеньстатті 141 ЦПК Українивважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, су му заборгованості за договором № б/н від 14.01.2008 р., що виникла станом на 12.11.2020 р. у сумі 23918 ( двадцять три тисячі дев`ятсот вісімнадцять ) гривень 05 коп., яка складається з: 856 ( вісімсот п`ятдесят шість ) гривень 65 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 18992 ( вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві ) гривні 29 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4069 ( чотири тисячі шістдесят дев`ять ) гривень 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, судовий збір в сумі 2102 ( дві тисячі сто дві ) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.09.2022 року.

Суддя: Н. О. Сарат