Рішення № 106361571, 20.09.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18798/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною відмову у розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 07 жовтня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Ананьївської міської ради, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка викладена у листі від 28.09 2021 року №3061;

- зобов`язати Ананьївську міську раду, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської сільської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення за результатом розгляду вказаної заяви з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ананьївської міської ради судові витрати за подання правничої допомоги у розмірі 3000 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року вищевказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

У зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною відмову у розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року - залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області про визнання проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 05 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:

- ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року скасовано;

- направлено справу №420/18798/21 за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною відмову у розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії - до Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

Адміністративна справа №420/18798/21 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 07 липня 2022 року (вхід. №21662/22).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.09.2021 року він звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області.

Проте, листом від 28.09.2021 року за №3061 відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання позивача.

На переконання позивача, відповідачем не розглянуто його клопотання у відповідності до вимог п.б ч.1 ст.121 ЗК України.

Процесуальні дії та клопотання учасників процесу

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Копія ухвали від 11 липня 2022 року доставлена до електронного кабінету Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області 11.07.2022 року об 22 год. 30 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складену секретарем судового засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

18 липня 2022 року від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача (вхід. №22849/22).

Станом на 20 вересня 2022 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

13.09.2021 року позивач звернувся до Ананьївської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, позначена на Публічній кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона: 01 Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007.

Листом від 28.09.2021 року №3061 Ананьївська міська рада Подільського району Одеської області відмовила позивачу в задоволенні клопотання посилаючись на те, що згідно наданого кадастрового матеріалу земельна ділянка знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності колишнього КСП «ім. Ілліча».

Не погоджуючись з відмовою відповідача у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України №2768-III від 25.10.2001 року (далі Земельний кодекс України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У силу пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин та виключену на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021 року) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства, проте суд звертає увагу, що якщо земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб додається погодження землекористувача.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд звертає увагу, що Земельним кодексом України визначена саме вмотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 року, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач повинен був керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України, з відповідним обґрунтуванням.

З листа від 28.09.2021 року №3061 Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області вбачається, що відповідач відмовив позивачу в задоволенні клопотання посилаючись на те, що згідно наданого кадастрового матеріалу земельна ділянка знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності колишнього КСП «ім. Ілліча».

З даного приводу суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас у ст.3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), за якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Згідно зі ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. а, б ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності селищної ради, останньою має прийматися відповідне рішення, яке приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення відповідної селищної ради.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа. Відсутність належним чином оформленого рішення Ананьївської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист №3061 від 28.09.2021 року, в якому Ананьївська міська рада Одеської області виклала інформацію про неможливість надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку технічної документації для відведення земельної ділянки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові №826/8858/16 від 05.05.2020 року та №826/8108/16 від 18.06.2020 року.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Крім того, суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові №815/3058/17 від 19 лютого 2021 року №560/2477/20 від 08 грудня 2020 року, який полягає у тому, що лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку технічної документації чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

Отже, відповідь на клопотання позивача, оформлена листом не може вважатись рішенням суб`єкта владних повноважень щодо відмови у наданні такого дозволу, оскільки фактично рішення відповідачем у встановленому законом порядку не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог статей 118, 122 Земельного кодексу України, не прийнято по суті рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, зокрема щодо відмови чи надання дозволу на розробку технічної документації землеустрою, а тому, така бездіяльність є протиправною.

Згідно із ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Таким чином, суд визнає, що Ананьївська міська рада Одеської області належним чином не розглянула клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та не прийняла обґрунтованого рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, а тому, в даному випадку, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_1 від 13 вересня 2021 року, як того вимагає ст.118 Земельного кодексу України, оскільки вищезазначеними нормами права не закріплено за суб`єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

18 липня 2022 року від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача (вхід. №2849/22), в якій позивач просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Судом встановлено, що 10.09.2021 року, між ОСОБА_1 та адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем було укладено договір про подання професійної правничої допомоги (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Відповідно до п.3.1. Договору, за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. Договору, замовник сплачує адвокату винагороду з розрахунку 50% прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» за одну годину роботи адвоката на час розрахунку.

Згідно акту виконаних робіт від 01.07.2022 року адвокат надав а замовник прийняв послуги на правову допомогу, а саме:

- зустріч з замовником, підготовка клопотання до Ананьївської МР, надання консультації 30 хв. 500 грн.;

- вивчення відповіді Ананьївської МР від 28.09.2021 року, збирання доказів до позову, підготовка позову 30 хв. 2000 грн.;

- надання консультації замовнику, підготовка акту виконаних робіт і заяви на відшкодування судових витрат, підготовка відповіді на відзив 1 год. 500 грн.;

- підготовка апеляційної скарги, надання консультації 1 год. 500 грн.;

- підготовка апеляційної скарги, надання консультації 1 год. 500 грн.;

Всього надано та планується надати послуг на суму 4000 грн.

Водночас, суд зазначає, що дана адміністративна справа є типовою справою незначної складності, а тому, суд вважає необґрунтованим двічі надавати консультації позивачеві.

Також, суд зазначає, що виконані адвокатом роботи з надання консультації заявнику, підготовка клопотань, збирання доказів - охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позовної заяви та не є такими, що належать до стягнення.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат (судовий збір) у відповідності до вимог ст.139 КАС України, судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6-12, 19, 77, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною відмову у розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області.

Зобов`язати Ананьївську міську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Ананьївська міська рада Подільського району Одеської області (вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеська область, 66400, код ЄДРПОУ 04056807).

Суддя С.О. Cтефанов