Рішення № 106361436, 19.09.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8787/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адмiнiстративного суду надійшов адмiнiстративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмiрi 16104,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 04 липня 2012 року по 29 жовтня 2021 року безперервно проходив службу в органах прокуратури України на посадах стажиста прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси, прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси, з 15 грудня 2015 року - на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4. Наказом керівника Одеської обласної прокуратури № 2333к від 20.10.2021 позивача звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 29 жовтня 2021 року. Не погоджуючись з вищевказаним наказом та рішення п`ятнадцятої кадрової комiсiї обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 206 від 13.09.2021, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду.

Позивач вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду вiд 25.01.2022 року у справі № 420/22653/21 вирішено частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора. Суд вирішив визнати протиправними та скасувати рішення п`ятнадцятої кадрової комісії вiд 13.09.2021 № 206 про неуспішне проходження позивачем атестації та наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 20.10.2021 № 2333к про звільнення позивача, а також поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області з 29.10.2021. Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.10.2021 по 25.01.2022 у сумі 20655,90 грн. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Позивач зазначає, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 по справі № 420/22653/21, наказом керівника Одеської обласної прокуратури № 504к вiд 31.03.2022 скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2333к від 20.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області з 30 жовтня 2021 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі № 420/22653/21 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 залишено без змін.

Враховуючи зазначене, з 26.01.2022 по 31.03.2022 рішення суду в частині поновлення позивача на посаді не виконувалось, що є затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому позивач вважає, що є підстави стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк на усунення недоліків.

Недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою суду від 18.07.2022 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював в органах прокуратури.

Наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року № 2333к було звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду вiд 25.01.2022 справі № 420/22653/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, а саме суд вирішив:

визнати протиправним та скасувати рiшення п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 206 від 13.09.2021 про неуспішне проходження атестації прокурором Одеської місцевої прокуратури №64 Одеської області ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури №2333к вiд 20.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Одеської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комiсiї про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехiднi положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури") з 29 жовтня 2021 року;

поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області з 29 жовтня 2021 року;

стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу жовтня 2021 року по 25 січня 2022 року у сумі 20655,90 грн;

При цьому, рішення Одеського окружного адміністративного суду вiд 25.01.2022 справі № 420/22653/21 було допущено до негайного в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, у межах суми стягнення за один місяць.

31.03.2022 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 420/22653/21 Одеська обласна прокуратура видала наказ №504к, згідно якого скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року № 2333к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року.

Також вищевказаним наказом було поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області з 30 жовтня 2021 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 y справі № 420/22653/21 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адмiнiстративного суду від 25.01.2022 залишено без змін.

Вважаючи, що з 26.01.2022 по 31.03.2022 рішення суду в частині поновлення позивача на посаді не виконувалось, що є затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Приписами ст. 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З матеріалів справи судом встановлено, що Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 року по справі № 420/22653/21 виконано 31.03.2022 року оскільки наказом від 31.03.2022 року №504к було поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Одеської області з 30.10.2021.

Оскільки рішення вищезазначеним судом було допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді, суд визнає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству.

Суд зазначає, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

При цьому, як встановлено судом виплати за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2022 по 31.03.2022 включно не проводились.

Оскільки відповідач не виконав своєчасно рішення суду про поновлення позивача на роботі, то відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Статтею 27 Закону України Про оплату праці передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до довідки №21-294 від 02.11.2021 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 , згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2020 №1213 за два місяця роботи перед звільненням складає 7527,15 грн. (сім тисяч п`ятсот двадцять сім грн. 15 коп.). Середньоденна заробітна плата складає 350,10 грн. (триста п`ятдесят грн. 10 коп.).

Також згідно з рішенням суду від 25.01.2022 року по справі № 420/22653/22 встановлено, що сума середньоденної заробітної плати позивача складає 350,10 грн. і стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату з 29.10.2021 року по 25.01.2022 року.

Зважаючи на те, що рішення суду від 25.01.2022 у справі № 420/22653/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання, а відповідач фактично поновив позивача на посаді 31.03.2022, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, відповідачем виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 із затримкою упродовж періоду з 26.01.2022 по 31.03.2022.

Загальна кількість робочих днів у період з 26.01.2022 по 31.03.2022 становить 46 робочих днів.

За таких обставин, Одеська обласна прокуратура повинна сплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 420/22653/21 в сумі 16 104,60 гривень (350,10 грн. х 46 робочих днів).

З огляду на зазначене, відповідач затримав виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду, що призвело до вимушеного прогулу, який не залежав від позивача, виходячи з цього , суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 26.01.2022 по 31.03.2022 у розмірі 16104,60 грн.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/22653/21 від 25.01.2022 року за період з 26.01.2022 року по 31.03.2022 року у розмірі 16104,60 грн.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук