Рішення № 106360685, 20.09.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9416/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 червня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-31519-51У від 06.05.2020 року.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути судовий збір за подачу позову та заяви про забезпечення позову та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 08 червня 2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 08 червня 2021 року заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, та забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні № 64585542 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 15.05.2010 року мав право на зайняття адвокатською діяльність відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 613, та 26.11.2020 року на підставі рішення № 41 дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області право на заняття адвокатської діяльності припинено.

У червні 2021 року від пенсійного органу позивач дізнався про відрахування з його пенсійного забезпечення 20 % на користь відповідача, ГУ ДПС в Одеській області. Звернувшись до Єдиного порталу державних послуг Дія, позивач дізнався про відкрите виконавче провадження № 64585542.

Відповідно до постанови державного виконавця Першого Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції, позивачу стало відомо про вимогу № Ф-31519-51У в розмірі 32591,78 грн. Позивач зазначив, що вказану вимогу не отримував, адже проживає вже тривалий час за іншою адресою, ніж зазначена у податковій вимозі.

Також, позивач звертає увагу, що протягом дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатською діяльністю не займався та доходу не отримував, а з 1982 року працює на посадах інженера, в різних фірмах міста Одеси та роботодавцями постійно сплачувався ЄСВ.

На думку позивача, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності, що підтримано Верховним Судом в постанові від 05.11.2018 року по справі № 820/1538/17.

Також, на думку позивача, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходи від такої діяльності.

Не погоджуючись з винесеною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

На виконання ухвали суду від відповідача 23 червня 2021 року (вхід. № 32916/21) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів на суму боргу.

Відповідно до внесених змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2017 року на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходів у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду покладено обов`язок самостійно визначати базу для нарахування ЄСВ.

Отже, у період з 2017 року по 2020 рік у позивача в ІКП по єдиному внеску з технологічним кодом 71040000 здійснено автоматичні нарахування як фізичній особі-підприємцю, у тому числі який обрав спрощену систему оподаткування та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Всього за цей період нараховано:

1. 2017 рік 8448,00 грн.;

2. 2018 рік 9690,70 грн.;

3. 2019 рік 11016,72 грн.;

4. 2020 рік 9595,30 грн..

Тобто, дії контролюючого органу щодо нарахування штрафної санкції у вигляді вимоги про сплату боргу є законним, таким чином контролюючий орган виконав належним чином вимоги чинного законодавства.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Ухвалою від 06 серпня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження ще на 30 днів до 07.09.2021 року.

Також ухвалою суду від 06.08.2021 року, що занесено до протоколу підготовчого засідання, позивачу запропоновано надати докази того, що він у спірний період, а саме: з 2017 по 2020 роки працював і за нього роботодавці сплачували ЄСВ та подавали відповідні звіти.

Ухвалою від 31 серпня 2021 року клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви задоволено та позовну заяву залишено без розгляду.

Вказану ухвалу позивачем оскаржено в апеляційному порядку та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 року скасовано, справу № 420/9416/21 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

19 січня 2022 року матеріали справи № 420/9416/21 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 26 січня 2022 року адміністративну справу прийнято до розгляду та розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 21.02.2022 року.

Ухвалою, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 21.02.2022 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 24.03.2022 року.

У зв`язку з веденням воєнного стану в Україні, судове засідання, призначене на 24 березня 2022 року не відбулося та не призначено дату наступного судового засідання через існуючу загрозу життю та здоров`ю людей.

Ухвалою від 21 червня 2022 року розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Ухвалою від 29 червня 2022 року у Головного управління ПФУ в Одеській області витребувано належним чином засвідчені копії форми сплати ЄСВ іншими особами за позивача за період з 2017 по 2020 роки.

Ухвалою від 29 червня 2022 року витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію оскаржуваної позивачем податкової вимоги та зупинено провадження у справі до одержання витребуваних судом документів.

Через канцелярію суду 18.07.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про надання письмових доказів по справі, в яких представник позивача зазначив, що предмет спору полягає в тому, що ОСОБА_1 склав іспит та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, але адвокатською діяльністю не займався, адвокатські послуги не надавав, та за аналогічними підставами вже була розглянута справа № 420/6023/21.

На виконання ухвали суду від відповідача 02.08.2022 року надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

Та на виконання ухвали суду 12.08.2022 року від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов лист, яким повідомлено, що надати інформацію стосовно позивача як за найманого працівника, немає можливості у зв`язку з тим, що у період з 2017 року по теперішній час персоніфіковані відомості від страхувальників до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не надходили.

Ухвалою від 20 вересня 2022 року провадження у справі поновлено зі стадії, на якій його було зупинено.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 (а.с.5-6).

Відповідно до роздруківки з трудової книжки № НОМЕР_3 , наданої позивачем до позовної заяви, ОСОБА_1 працював на різних підприємствах починаючи з 16.11.1982 року по 22.06.2010 року (а.с.8-9).

Відповідно до роздруківки з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 мав право на здійснення адвокатської діяльності з 15.05.2010 року на підставі свідоцтва № 613 та рішення Миколаївської обласної КДКА № 6 від 15.05.2010 року та згідно з п.4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 26.11.2020 року на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області № 42 адвокатську діяльність припинено (а.с.10-11).

Відповідно до даних інформаційних систем податкового органу, позивачу нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю, підстава: нарахування єдиного внеску за період з 2017 року по 2020 рік (а.с.34-39).

Так, суд встановив, що контролюючим органом 06.05.2020 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-31519-51, якою повідомлено, що станом на 31 січня 2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 29293,44 грн., та запропоновано сплатити суму зазначену у вимозі протягом 10 календарних днів. (а.с.129).

Вказана вимога була надіслана позивачу рекомендованим листом, однак повернута за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.131-133).

Також суд встановив, що у зв`язку з не сплатою боргу (недоїмки) державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Малим Д.А. 07.03.2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника при примусовому виконанні вимоги № Ф-31519-51У від 06.05.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 29293,44 грн. по ВП №64585542 (а.с.4).

Також в матеріалах справи наявний лист Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому зазначено, що надати інформацію стосовно позивача, як за найманого працівника, немає можливості у зв`язку з тим, що у період з 2017 року по теперішній час персоніфіковані відомості від страхувальників до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не надходили (а.с.136).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 3, 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Також, Законом передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Суд зазначає, що з 01.01.2017 року до ст. 7 Закону № 2464-VI було внесено зміни, одна з яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами підприємцями та особам, які проводять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року.

Пунктом 3 статті 7 цього Закону зазначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 5 ст. 8 цього Закону, єдиний внесок для платників, передбачених ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність у 2017 році, мали нараховувати єдиний соціальний внесок за себе у розмірі не меншому ніж 704 грн., відповідно Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлювався розмір мінімальної заробітної плати на весь 2017 рік становив 3200 грн, тобто 3200*22/100=704. Отже за цілий 2017 рік розмір єдиного соціального внеску складає: 704*12=8448 грн.

Законом України «Про державний бюджет України за 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 3728 грн., тобто за один квартал 2018 року визначений розмір ЄСВ складає: 3723*22/100*3=2457,18 грн.

Законом України «Про державний бюджет України за 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 4173 грн., тобто за один квартал 2019 року визначений розмір ЄСВ складає: 4173*22/100*3=2754,18 грн.

У 2020 році до 01.09.2020 року становила 1039, 06 грн. (4723 х22 відсотки), з 01.09.2020 року становила 1100 грн. (5000 грн.х22 відсотки), з 01.01.2021 року 1320 грн. (6000 грн.х22 відсотки).

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу особи, які провадять незалежну професійну діяльність Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 сформульовано висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З наведених обставин суд відхиляє доводи позивача, що через відсутність отриманого доходу у нього не виникає обов`язку нарахування та сплати єдиного внеску. Суд зазначає, що такий обов`язок у самозайнятої особи виникає незалежно від отримання доходу з 01 січня 2017 року.

Стосовно доводів позивача, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності та не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності суд зазначає таке.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (надалі, у тому числі Закон № 5076-VI).

Згідно з ст. 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до ч. 1 ст.17 цього Закону, Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката;

2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;

4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку;

5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

6) інші відомості, передбачені цим Законом (ч.2 ст. 17 Закону № 5076-VI).

Суд встановив та матеріалами справи, що до Реєстру адвокатів України була внесена інформація, що ОСОБА_1 з 15.05.2010 року був зареєстрований як адвокат, форма адвокатської діяльності індивідуальна адвокатська діяльність, визначено адреса робочого місця та номер телефону.

Також позивач перебував на податковому обліку в податковому органі як самозайнята особа.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону № 5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі: накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Припинення права особи на заняття адвокатською діяльністю має наслідком припинення такої діяльності та права особи на участь у роботі органів адвокатського самоврядування (ч. 5 ст. 32 Закону № 5076-VI), та відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (ч. 7 ст. 32 Закону № 5076-VI).

Суд встановив, що з 26.11.2020 року право позивача на заняття адвокатською діяльністю припинено згідно п. 4 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області № 42, що підтверджено даними внесеними до реєстру адвокатів України.

Сукупний аналіз наведених норм Закону № 5076-VI доводить, що лише припинення або зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є наслідком припинення (зупинення) такої діяльності та звільнення від виконання обов`язків зі сплати єдиного внеску.

З наведених встановлених судом обставин, суд відхиляє доводи позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що у період з 2017 по 2020 роки позивач був зареєстрований як адвокат - самозайнятою особою право на заняття адвокатської діяльності якого не було припинено чи зупинено.

Позивач у позовній заяві зазначає, що протягом дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатською діяльністю не займався та доходу не отримував, а з 1982 року працює на посадах інженера, в різних фірмах міста Одеси та роботодавцями постійно сплачувався ЄСВ.

Однак, відповідно до отриманого від Головного управління ПФУ в Одеській області листа судом встановлено, що у період з 2017 року по теперішній час персоніфіковані відомості від страхувальників до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 не надходили.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.11.2018 року по справі № 820/1538/17 та рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/6023/21 суд відхиляє, оскільки у цих справах розглядалися правовідносини, які не є подібними до спірних правовідносин та у цих справах встановлені обставини, що позивач у спірний період працював та за нього сплачував роботодавець єдиний внесок, що не доведено позивачем у цій справі.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач мав самостійно сплачувати встановлений законодавством внесок, а тому, податкова вимога Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування винесена з дотриманням податкового законодавства та у законний спосіб.

Таким чином, у позовних вимогах про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-31519-51У від 06.05.2020 року, слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази, правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги не належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що такі судові витрати відповідачем не понесені, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування вимоги відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.