Рішення № 106359555, 12.09.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2022 року Справа№200/3649/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а, код ЄДРПОУ 13492430) до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП» (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 43, код ЄДРПОУ 43885239) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 29965,21 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП». Просить суд: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП» на користь Державного бюджету України, адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, у розмірі 29103,85 грн. та пеню у розмірі 861,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, у зв`язку з чим відділенням Фонду було нараховано адміністративно господарські санкції у розмірі 29103,85 грн., які відповідач повинен був сплатити до 15 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу. На даний час відповідачем не сплачені у добровільному порядку адміністративно господарські санкції, у зв`язку із чим утворилась пеня, а Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось із даним позовом до суду.

11 липня 2022 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Представниквідповідача, був належним чином повідомлений про розгляду справи судом, про що свідчить поштове повідомлення, свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, керуються Положенням про відділення Фонду, затверджене Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю № 91 від 04.11.2021 року, що визначає основні функції, завдання та повноваження відділення Фонду, до яких належать, зокрема, прийом звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, збір сум адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, облік заборгованості по сплаті сум адміністративно господарських санкцій і пені та відповідна позовна робота у судах різних інстанцій.

Таким чином, відділення Фонду у правовідносинах з роботодавцем реалізує управлінські функції, а право відділення Фонду на звернення до суду у спірних правовідносинах визначено частиною 4 статті 5 КАС України.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП», код ЄДРПОУ 43885239, юридична адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 43. Відповідно до звіту про занятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 13 осіб, що також підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2022 року № 0500-1906-8/46954. Отже, згідно частини першої статті 19 Закону України у відповідача у 2021 році повинна була бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю .

Відповідно до листа Донецького обласного центра зайнятості від 20.07.2022 року, товариство з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП», звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2021 році не надавав. Замовлення на перекваліфікацію осіб з інвалідністю не надходили.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю товариство повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 29103,85 грн. до 15 квітня 2022 року.

Станом на даний час, відповідачем не сплачені адміністративно-господарські санкції.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частини третя статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, відповідно до частини 7 статті 19 Закону № 875-ХІІ порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина 9 статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку (частина десята статті 19 Закону № 875-ХІІ).

За приписами частин першої, четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VІ, роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року.

Зі змісту висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (постанови від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18, від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17) встановлено, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

На підтвердження виконання відповідачем нормативу, встановленого Законом№ 875-XII, в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, до матеріалів справи товариством з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП» не надано звіти форми № 3-ПН за 2021 рік.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП» не вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, у зв`язку з чим відділенням Фонду було нараховано адміністративно господарські санкції у розмірі 29103,85 грн., які відповідач, враховуючи норму частини 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен був сплатити до 15 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, тобто до 15 квітня 2022 року.

Передбачені Законом санкцій за вчинене порушення відповідач добровільно не сплатив до теперішнього часу.

Адміністративно господарській санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

З огляду на принцип альтернативності, штрафні санкції до відповідача є альтернативним зобов`язанням роботодавця, який повинен або виконати норматив робочих місць для осіб з інвалідністю, або сплатити адміністративно господарських санкцій.

Заявлені позивачем до стягнення санкції є адміністративно господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 421 Господарського кодексу України, разом зі строками застосування адміністративно господарських санкцій, вказаними у статті 250 ГК України.

Як зазначалось вище згідно із ч. 2 ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Механізм нарахування пені підприємствами, установами,організаціямита фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій,передбачених Законом №875 регулює Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 (даліПорядок № 223)

Відповідно до положень п. 3.1, п. 3.4, п. 3.5, п. 3.7 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120відсотків річноїобліковоїставкиНаціональногобанкуУкраїниза кожен календарний день прострочення (наведенихупостановахПравління Національного банку України),щодіяланамоментсплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знаку після коми в загальному порядку арифметичного округлення.

Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарськихсанкційподеньсплативключно (тобтоз16квітнянаступногозароком,у якомувідбулося порушення нормативу).

У випадку,колистроксплатизбігається з вихідним (святковим)днем,тоостаннімднем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується,починаючи з другого робочогодняпісля вихідного (святкового) дня.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 20 січня 2022 року № 24-рш «Про розмір облікової ставки», з 21 січня 2022 року, встановлено облікову ставку у розмірі 10% річних.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року № 262-рш «Про розмір облікової ставки», з 03.06.2022 року встановлено облікову ставку у розмірі 25% річних, яка діє на день звернення з адміністративним позовом.

Отже, враховуючи вищевикладене, за прострочення відповідачем сплати адміністративно господарської санкції на 21 червня 2021 року з урахуванням зазначених облікових ставок НБУ за кожен день прострочення у сумі, що становить 861,36 грн.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи те, що суду не надано доказів сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, суд дійшов висновку що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а, код ЄДРПОУ 13492430) до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП» (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 43, код ЄДРПОУ 43885239) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 29965,21 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕВЕРІДЖИЗ ЛОГІСТИК ГРУП» (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 43, код ЄДРПОУ 43885239) на користь Державного бюджету України, адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, у розмірі 29103,85 грн. та пеню у розмірі 861,36 грн. на р/р НОМЕР_1 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко