Ухвала суду № 1063549, 22.10.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

15 жовтня 2007 року

Справа № 2-27/5685-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, (товариство з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація") ;

відповідача: Булат Костянтин Миколайович, довіреність № 155/9/10-0 від 10.02.07, (Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим);

представник 3-ої особи, не з'явився (відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат");

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 07.08.2007 у справі № 2-27/5685-2007А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація"

(вул. Залізнична, 1,Сімферополь,95043)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

за участю третьої особи: відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат" (вул.Залізнична, 1,Сімферополь,95000)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007 у справі № 2-27/5685-2007А задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація" до Державної податкової інспекії в місті Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі №0000652301/0 від 29.01.2007, №0000652301/1 від 05.04.2007, а також № 0000662301/0 від 29.01.2007, №0000662301/1 від 05.04.2007 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 46025,00 грн., в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23662,50 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація" 3,40 грн. судового збору.

Відповідач з судовим рішенням не погодився і звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007 у справі № 2-27/5685-2007А скасувати, у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація" відмовити.

Апелянт обгрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для прийняття обгрунтованого рішення по справі, а також порушив норми матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні у зв'язку з наступним.

В період з 28.12.2006 по 11.01.2007 Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі була проведена виїзна позапланова перевірка Договору про спільну діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація" з Відкритим акціонерним товариством "Птахокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 28.12.2006, за результатами якої було складено акт № 208/23-6/106995284 від 18.01.2007, що послугував підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 29.01.2007 № 0000662301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70027,5 грн., з якого 46025, 00 грн. основного платежу і 24002,5 грн. штрафних санкцій, та від 29.01.2007 № 0000652301/0 відповідно до якого було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 53095,5 грн., з якого 35397, 00 грн. основного платежу і 17698,5 грн штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем на адресу позивача були надіслані податкові повідомлення-рішення від 05.04.2007 №0000662301/1 і від 05.04.2007 № 0000652301/1, якими продубльовані вищезазначені податкові зобов'язання.

Податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70027,5 грн., з якого 46025, 00 грн. основного платежу і 24002,5 грн. штрафних санкцій, було визначено за порушення пунктів 5.1, 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на підставі підпунктів 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач стверджує, що позивач, включивши безповоротну фінансову допомогу, яка склалася в результаті нестягнутої кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою після закінчення строку позовної давності, до складу валових доходів відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , повинен був зменшити валові витрати звітного періоду, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до підпункту 5.1 вищезазначеного Закону України.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Для застосування цього положення у спірній ситуації, слід встановити у зв'язку з чим саме виникла кредитна заборгованість , тобто чи були кредитні кошти направлені на придбання товарів (робіт, послуг). Разом з тим цей факт відповідачем залишився поза увагою, оскільки в акті перевірки вказано, що первинних документів, які підтверджують підставу виникнення кредитної заборгованості, до перевірки не надано, тому, на думку судової колегії, припущення відповідача, що вона виникла у зв'язку з придбанням товару, безпідставні.

Більш того, при аналізі чинного податкового законодавства України, слід констатувати відсутність правових положень, які б встановлювали обов'язок платника податків зменшувати валові витрати у зв'язку зі списанням його кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягнутою до спливу строку позовної давності.

Обмеження відносно включення будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду, до складу валових встановлені нормами п.5.3-5.7 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" . Встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових забороняється відповідно до п.5.11 статті 5 вищезазначеного Закону.

Отже, відповідач, встановивши обов'язок позивача зменшити валові витрати звітного періоду, на який припадає момент списання кредиторської заборгованості у зв'язку зі спливом строку давності, припустився порушення норм чинного законодавства України.

Також під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", за яке нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53095,5 грн., з якого 35397, 00 грн. основного платежу і 17698,5 грн. штрафних санкцій, на підставі підпункту 17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація" та відкритим акціонерним товариством "Птахокомбінат" було укладено Договір про спільну діяльність №5 від 27.07.1999, який зареєстровано Виконавчим комітетом Залізничної районної ради міста Сімферополя 13.04.1999 за № 04055570ю002028.

Вищевказаний договір має статус суб'єкта господарювання, який взято на податковий облік в Державній податковій інспекції в місті Сімферополі без створення юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 Договору про спільну діяльність №5 сторони за договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна та фінансових коштів спільно діяти у сфері організації спільного виробництва консервів м'ясних, м'ясорослинних та ковбасних виробів.

Статтею 1134 Цивільного Кодексу України встановлено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Відповідно до статті 356 Цивільного Кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З вищенаведених правових норм можна зробити висновок про те, що учасники спільної діяльності не втрачають право власності на майно, яке передають для спільної діяльності, а лише делегують правомочність володіння й користування цим майном.

Строк дії договору про спільну діяльність №5 від 27.07.1999 закінчився 31.12.2005, в зв'язку з чим спільна діяльність була припинена.

Відповідно до частини 2 статті 1141Цивільного Кодексу України у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

На виконання вищенаведеної норми сторони повернули себе майно, яке використовувалось ними під час дії Договору про спільну діяльність №5 від 27.07.1999 без компенсації його вартості, оскільки воно залишалось в їхній власності.

Але відповідач помилково зробив висновки про порушення позивачем підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (відповідно до якого при здійснені спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт. послуг)), оскільки, по-перше, при поверненні вкладів після припинення дії Договору №5 здійснення спільної діяльності (спільні дії у сфері організації спільного виробництва консервів м'ясних, м'ясорослинних та ковбасних виробів) вже не відбувалось, а по-друге, спірна операція не може кваліфікуватися як операція з поставки товарів, оскільки під нею розуміють згідно пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" будь-яку операцію, що здійснюється згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, яка передбачає передачу прав власності на такі товари за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

На підставі вищевикладених обставин і норм чинного законодавства України судова колегія дійшла висновку , що повернення вкладів учасників сумісної діяльності у зв'язку з припиненням договору про сумісну діяльність не є поставкою товарів у розумінні норм Закону України "Про податок на додану вартість", тому висновки відповідача відносно цього не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Також на думку суду апеляційної інстанції, не є вірними доводи Державної податкової інспекції про те, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація" не є належним позивачем у справі.

Згідно з пунктом 5.5 Договору №5 позивач є повноправним представником відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат", керувало всією сумісною діяльністю і здійснювало всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором мети на підставі доручення, копія якої долучена до матеріалів справи.

Таким чином, відповідальною особою за нарахування і сплату податків до бюджету в період виконання договору про сумісну діяльність є особа, яка уповноважена на ведення всіх справ і облік результатів сумісної діяльності, тобто товариство з обмеженою відповідальністю "Кримпродкооперація".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин справи судова колегія вважає, що відповідачем не доведено правомірність та законність підстав винесення спірних податкових повідомлень –рішень, у зв'язку з чим їх необхідно визнати нечинними.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги є необгрунтованими, такими, що не підтверджуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007 у справі №2-27/5685-2007А залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді

З оригіналом згідно

помічник головуючого судді В.Є. Кравченко