Рішення № 106352511, 14.09.2022, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 рокуСправа № 912/1052/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1052/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс", 25491, м. Кропивницький, смт Нове, вул. Мурманська, буд. 37-Г,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань", 26035, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Каніж, вул. Соборна, буд. 17,

про зобов`язання змінити договір, вчинити певні дії, стягнення 1 024 570,12 грн,

представники:

від позивача - Бондар А.І., довіреність від 14.12.2021 № 53;

від відповідача - Федоров З.Ф., ордер від 22.04.2021 КР № 030870.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" про наступне:

- змінити Договір поставки від 24.02.2021 №ГФ558, що укладений між ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" та ТОВ "Градолія Фудс", шляхом викладення п. 3.2 в редакції: "Сторони домовились, що ціна однієї тонни Товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, становить 20 000,00 грн, окремо ПДВ 14% 2800,00 грн, а разом з ПДВ складає 22 800,00 грн";

- стягнути із ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" на користь ТОВ "Градолія Фудс" штрафні санкції у розмірі 1 024 570,12 грн;

- зобов`язати ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" привести усі податкові накладні, видаткові накладні, акти перерахунку ціни по якості та будь-які інші документи по поставкам партій товару у відповідність до умов Договору поставки № ГФ558 від 24.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що згідно норм Закону України № 1115-IX від 17.12.2020 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції" від 17.12.2020, має застосуватись ставка ПДВ 14%, що зобов`язує сторін договору привести його у відповідність до зазначених норм законодавства, проте, відповідач відмовився це зробити. Вказано, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором щодо поставки товару у кількості 149,2 т, чим допустив істотне порушення його умов, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2021, яке було залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2021, яке було залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 09.06.2022 №912/1052/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2021, додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №912/1052/21 скасовано, а справу №912/1052/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 дану справу призначено судді Бестаченко О.Л.

Ухвалою від 04.07.2022 справу №912/1052/21 прийнято до свого провадження суддею Бестаченко О.Л. та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.08.2022 на 11:00 год.

25.07.2022 на електронну адресу суду (з КЕП) надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" від 25.07.2022 №б/н, в яких позивач зазначає, що правові висновки у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 №912/1052/21 підтверджують позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" про те, що база оподаткування залишалась незмінною, і після зміни ставки ПДВ до 14% правомірним було внести зміни до договору, оскільки це було обумовленим фактором зміни податкового законодавства, одностороння зміна договору була саме з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань", притримання поставки решти товару з боку відповідача було неправомірним, порушення договірних зобов`язань є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

28.07.2022 на адресу суду надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" від 25.07.2022 №б/н, в яких відповідач зазначив, що він готовий поставити Товар за ціною, яка буде визначена судом за наслідками розгляду спору. Крім того, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у повному обсязі, оскільки вважає, що застосування штрафних санкцій буде неправомірним, оскільки до моменту зміни Договору позивач вважається таким, що не виконав свого обов`язку по внесенню своєчасної та повної оплати за товар. Позивачем також не наведено у чому полягають понесені ним збитки внаслідок невиконання умов договору, а навпаки, внаслідок зменшення ціни Договору він сплатить меншу суму коштів за ту саму кількість товару. У свою чергу відповідач буде позбавлений можливості отримати ту суму коштів, на яку він розраховував при укладення договору.

Крім того, дії відповідача щодо притримання товару відповідали вимогам законодавства, договору та існуючої на той час судової практики, а тому відповідач розраховував на захист його інтересів судом. Відповідач не вчиняв недобросовісних дій для порушення прав та інтересів позивача.

При підписанні договору позивач розраховував, що має сплатити за 620 тонн товару 14 880 000,00 грн. Подальші зміни у законодавстві призвели до того, що позивач має сплатити 14 136 000,00 грн. У зв`язку з викладеним, задоволення позову в частині зміни ціни договору призведе до економії позивачем власних коштів і стягнення неустойки буде виконувати лише каральну, а не компенсаційну функцію.

У зв`язку з викладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у повному обсязі. Якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимог про стягнення штрафних санкцій, просить зменшити їх розмір до 1,00 грн в порядку ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

03.08.2022 суд відкрив підготовче засідання.

Ухвалою від 03.08.2022 господарський суд закрив підготовче провадження у справі №912/1052/21. Справу №912/1052/21 призначив до судового розгляду по суті на 31.08.2022 на 11:00 год.

29.08.2022 на електронну адресу суду (з КЕП) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" надійшли пояснення на пояснення відповідача від 29.08.2022 №29/08, в якому позивач зазначає наступне.

Наявність чи відсутність певної судової практики не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання норм законодавства, зокрема і того, на яке посилався позивач. Як у листуванні, так і під час судового розгляду позивач використовував та посилався на ті самі норми законодавства, що і Верховний Суд у постанові 09.06.2022 у справі №912/1052/21. Вищевказаний коментар відповідача по суті означає, що йому для того, щоб діяти правомірно потрібна була судова практика, а безпосередньо чинного законодавства виявилось недостатньо для вчинення правомірних дій. Більш того, вищевказаний коментар Відповідача суперечить принципу верховенства права. Крім того, на момент винесення рішення суду першої інстанції (14.07.2021) вже існувала постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.

В той час, позивач належним чином виконав свій обов`язок по передплаті двічі, вперше 26.02.2021 коли ставка ПДВ була 20%, і вдруге (після того, як відповідач 01.03.2021 умисно повернув перший платіж), позивач вдруге сплатив кошти, але так як у той час на законодавчому рівні діяла ставка податку 14%, то до бази оподаткування було додано відповідний еквівалент. Верховним судом підтверджено правомірність такого підходу, оскільки вказано, що "зміна ставки податку на додану вартість не змінює базу оподаткування" та "хоча ПДВ і включається до ціни товару не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку". Також, у постанові Верховного Суду вказано, що відповідач неправомірно притримав товар. Отже, неправомірність дій відповідача встановлено у постанові Верховного Суду, висновки з якої є обов`язковими для врахування під час нового розгляду.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем не доведено у чому полягають його збитки внаслідок невиконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" зазначає, що позовні вимоги сформульовані щодо стягнення не збитків, а штрафних санкцій, які чітко прописані та обмежені умовами Договору. Отже, незаконно притримуючи товар, Відповідач усвідомлював, що за такі порушення умовами Договору передбачені чіткі та визначені штрафні санкції.

Також, позивач звертає увагу суду, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2022 по справі №912/3548/21 у задоволенні позову ТОВ "МТС "Ятрань" до ТОВ "Градолія Фудс" (про стягнення упущеної вигоди) відмовлено повністю.

Позовні вимоги у вищевказаній справі виникли з тих же обставин і з того самого договору, що і в даній справі.

31.08.2022 господарський суд відкрив судове засідання.

Протокольною ухвалою від 31.08.2022 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву в судовому засіданні по розгляду справи №912/1052/21 до 14.09.2022 на 15:00 год.

14.09.2022 господарський суд продовжив судове засідання.

У судовому засіданні 14.09.2022 брали участь уповноважені представники сторін, які підтримали позиції, викладені в заявах по суті справи.

Зокрема, 26.04.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечив повністю у зв`язку з не доведенням позивачем підстав для внесення змін до договору за рішенням суду та вказав про застосування відповідачем у правовідносинах з позивачем положень ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, що виключає підстави для застосування штрафних санкцій.

11.05.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем на спростування доводів відповідача зазначено, зокрема: відповідач, отримавши передплату 26.02.2021, вчинив усі дії щоб передплата не була отримана до 01.03.2021; зміст правочину не може суперечити нормам законодавства; в даному випадку змінюється не ціна, а лише ставка податку, який на неї нараховується; умовами договору поставки не передбачено такий вид оперативно-господарської санкції, як зупинення поставки товару; позиція відповідача та надана судова практика по ст. 652 Цивільного кодексу України не відноситься до підстав, які використані позивачем.

20.05.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якій відповідач вказує на те, що ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" правомірно скористалось своїм правом на зупинення виконання свого обов`язку, так як позивачем попередня оплата сплачена не у повному обсязі; Законом України №1115-IX від 17.12.2020 не передбачено внесення змін до вже укладених договорів; як підтверджують докази, ринкові ціни не змінювались на 6% після набрання чинності вказаним Законом.

31.05.2021 позивач подав відповідь на заперечення, в якій вказує на те, що зміни в законодавстві безпосереднім чином вплинули на умови договору, у зв`язку з чим позивач звертається з проханням привести договір у відповідність до нових змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

24.02.2021 між ТОВ "Градолія Фудс" (Покупець) та ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" (Постачальник) укладено договір поставки № ГФ558 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця Насіння соняшнику українського походження 2020 року (Товар) у кількості 620,00 тонн +/- 5% за вибором Покупця у строк з 24.02.2021 по 08.03.2021 (а.с. 25-26, т. 1).

Згідно умов Договору, ціна однієї тонни товару з показниками якості, передбаченими 2.1 Договору, включає в себе ПДВ 20% та складає 24 000,00 грн (пункт 3.2.).

Зміна Постачальником ціни на Товар в односторонньому порядку не допускається (пункт 3.3.).

Оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника по ціні, що зазначена в п. 3.2. Договору, з урахуванням п. 3.5., п. 3.7. Договору, у такому порядку:

80% вартості Товару (партії товару) протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами цього Договору;

20% вартості Товару (партії товару) протягом 5 банківських днів з дати останньої події, зазначеної нижче:

поставка Товару;

визначення якості і ваги Товару;

видача покупцю документів, зазначених в п.п. 6.1., 6.3. цього Договору;

пред`явлення рахунку-фактури;

реєстрації податкової накладної та після подання всіх документів. передбачених у п. 5.1, п. 6.1. п. 6.2., п.9.11 та виконанням всіх умов, передбачених цим Договором.

Датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку Покупця (пункт 5.2.).

Наведені вище та інші умови Договору погоджені між сторонами шляхом підписання Договору та скріплення підписів печатками Товариств.

Договором передбачено строк його дії до 30.06.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 9.1.).

24.02.2021 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" оформлено рахунок №2 на оплату за насіння соняшнику в кількості 620 тон по ціні без ПДВ 20 000,00 грн, загальна сума без ПДВ 12 400 000,00 грн, всього з ПДВ 14 880 000,00 грн (а.с. 27, т. 1).

26.02.2021 ТОВ "Градолія Фудс" згідно платіжних доручень №541, 542 перераховано на рахунок ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" 11 904 000,00 грн з призначенням платежу: "Сплата за Насіння соняшнику зг. рах. № 2 від 24.02.2021 по дог. № ГФ558 від 24.02.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 984 000,00 грн (а.с. 33, 32, т. 1).

26.02.2021 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" звернулось з листом № 18 до ТОВ "Градолія Фудс", в якому просило не перераховувати грошові кошти згідно виставленого рахунку від 24.02.2021 №2, у зв`язку з блокуванням рахунку через невідомі обставини (а.с. 37, т. 1).

Листом від 01.03.2021 №19 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" звернулось до ТОВ "Градолія Фудс" з проханням не брати до уваги лист від 26.02.2021 №18, оскільки викладені в ньому обставини не підтвердились (а.с. 38, т. 1). В даному листі ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" просило виконати умови п. 5.1. Договору та повідомлено про готовність товариства відвантажувати Товар з 02.03.2021.

В листі від 01.03.2021 №255 ТОВ "Градолія Фудс", зазначаючи про помилкове повернення Постачальником передплати, повідомлено ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" про необхідність приведення Договору у відповідність до норм чинного законодавства в частині розміру ставки ПДВ, а саме 14% (а.с. 39, т. 1). До листа додано проект додаткової угоди до Договору про внесення змін до пункту 3.2. Договору та викладення його у наступній редакції: "Сторони домовились, що ціна однієї тонни товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, який буде оплачений після 01.03.2021, становить 20 000,00 грн, окремо ПДВ 14% 2 800,00 грн, а разом з ПДВ складає 22 800,00 грн (а.с. 40, т. 1).

Згідно платіжних доручень від 02.03.2021 №153, 629 ТОВ "Градолія Фудс" перераховано на рахунок ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" 11 308 800,00 грн з призначенням платежу: "Сплата за насіння соняшнику згідно п. 5.1. дог. № ГФ558 від 24.02.2021 з врах. змін в ПКУ щодо ставки ПДВ у розмірі 14% з 01.03.2021, у т.ч. ПДВ 14% 1533700,00 грн (а.с. 35, 36, т. 1).

ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" оформлено податкову накладну із кодом ставки 20%, до якої 01.03.2021 оформлено розрахунок коригування (а.с. 29-32, т. 1).

На пропозицію ТОВ "Градолія Фудс" про внесення змін до Договору згідно листа №255 від 01.03.2021, ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" направлено проект додаткової угоди про розірвання Договору та повідомлено про відхилення пропозиції щодо зміни вартості Товару (а.с. 41, 42, т. 1).

Листом від 02.03.2021 №256 ТОВ "Градолія Фудс" просило відповідача вважати вірним призначення платежу, згідно зазначеного листа (а.с. 43, т. 1).

В листі від 02.03.2021 №257 ТОВ "Градолія Фудс" повідомило ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" про виконання зобов`язання з оплати 80% вартості Товару згідно п. 5.1. Договору; зазначено про готовність направляти вантажні автомобілі для отримання товару та просило письмово повідомити коли можливо направити такі автомобілі; повідомлено про відхилення пропозиції про розірвання Договору (а.с. 44, т. 1).

На вказаний лист ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" надало заяву від 03.03.2021 №21 (а.с. 45, т. 1), в якій зазначено про незмінність ціни за Договором, яка становить 24 000,00 грн з ПДВ за одну метричну тону, та вказано, що сума перерахованих коштів не відповідає пункту 5.1. Договору, а саме 80% від суми Договору. Згідно заяви відповідач просив перерахувати різницю між фактично сплаченими грошовими коштами і розміром 80% від ціни Договору та повідомлено про готовність з 04.03.02021 по 06.03.2021 здійснити часткову поставку Товару в розмірі 400 метричних тон. Вказано, що решту кількості Товару в розмірі, передбаченому Договором, Товариство поставить у строки, визначені в Договорі.

В повідомлення від 03.03.2021 №258 ТОВ "Градолія Фудс" (а.с. 46, т. 1) наполягає на тому, що ціна Товару за Договором є незмінна, а лише змінюється ставки ПДВ (14%), а вказує, що Договір продовжує діяти з урахуванням змін до законодавства. Повідомлено про готовність забезпечити подачу вантажного автомобіля в місце поставки для отримання Товару та супроводжуючих документів з ціною Товару за одну тону 20 000,00 грн, окремо ПДВ 14% 22 800,00 грн. Повідомлено дані щодо перевізників та автомобілів.

03.03.2021 ТОВ "Градолія Фудс" подано відповідачу уточнення до повідомлення щодо перевізників та автомобілів (а.с. 47, т. 1).

В заяві від 04.03.2021 №22 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" зазначено про незмінність ціни товару за Договором та повідомлено, що при поставці Товару і заповненні супроводжувальних документів буде використано ціну Товару на рівні 24 000,00 грн з ПДВ (а.с. 48, т.1). Згідно заяви, ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" наполягає на ціні Товару, яка узгоджена та зазначена у п. 3.2. Договору в розмірі 24 000,00 грн з ПДВ.

В доповнення до вказаної заяви ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" в заяві від 04.03.2021 №23 запропоновано не проводити завантаження Товару 05.03.2021, враховуючи прогноз Гідрометеоцентру (а.с. 49, т. 1).

Згідно повідомлення від 04.03.2021 № 260 ТОВ "Градолія Фудс", посилаючись на Закон України № 1115-ІХ від 17.12.2020, запропонувало привести Договір поставки у відповідність до норм вищевказаного Закону та наполягає, що ціна Товару за Договором залишається незмінна (20 000,00 грн), до якої має застосовуватися після 01.03.2021 ставки вже не 20%, а 14% (а.с. 50, т. 1).

Заявою від 05.03.2021 №24 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" просило позивача оперативно повідомляти щодо якісних та кількісних показників Товару (а.с. 51, т. 1).

В повідомленні від 05.03.2021 №261 ТОВ "Градолія Фудс" повідомлено дані по вантажним автомобілям, що будуть направлені 06.03.2021 під завантаження насіння соняшнику (а.с. 52, т. 1).

В заяві від 09.03.2021 №25 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" повідомлено позивача про невиконання Покупцем вимог п. 5.1. Договору, оскільки не сплачено 80% вартості Товару в повному обсязі (а.с. 53, т. 1). За змістом вказаної заяви зазначено наступне: станом на 09.03.2021 Покупець не забезпечив автомобільний транспорт для здійснення поставки Товару в кількості, визначеній в Договорі (620 м.т.), в результаті чого Постачальником здійснено часткову поставку в кількості 252,820 м.т.; Покупцем порушено умови Договору щодо оплати та не забезпечено своєчасно транспортний засіб для відвантаження товару; Товариство наголошує, що готове виконати поставку Товару в повному обсязі за ціною, визначеною Договором, а саме 24 000,00 грн з ПДВ за одну метричну тону; оскільки Покупцем не здійснено оплату Товару в розмірі, визначеному п. 5.1. Договору, Постачальник здійснить поставку Товару в кількості, пропорційній розміру грошових коштів, перерахованих Покупцем 02.03.2021 за ціною Договору, що становить 471,2 м.т.; решта кількості Товару буде поставлена за умови виконання Покупцем умов Договору в частині оплати згідно п. 3.2. та п. 5.1. Договору; до цього моменту Товариство притримує решту Товару в кількості 148,8 м.т. на підставі ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України.

На заяву ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" від 09.03.2021 №25 ТОВ "Градолія Фудс" направлено повідомлення від 09.03.2021 №262 (а.с. 54, т. 1), в якому вказано, що зобов`язання з оплати 80% вартості Товару виконано належним чином, оскільки така сума була сплачена з урахуванням нової ставки ПДВ 14%. Зазначено, що за сторони ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" має місце непоставка насіння соняшника в кількості 367,08 т; 05.03.2021 відвантаження товару не відбувалось з ініціативи Постачальника через погодні умови, після чого ТОВ "Градолія Фудс" не отримало повідомлення про скориговані дати та об`єми Товару; менеджер Покупця під час телефонного дзвінка отримав від заступника директора ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" інформацію про те, що 07 та 08 березня відвантаження товару не буде, так як це вихідні; потім отримано інформацію про те, що за вказівкою керівника Постачальника відвантаження Товару не буде здійснюватися. У повідомленні ТОВ "Градолія Фудс" просило Постачальника повідомити про об`єм насіння соняшника, який можливий для відвантаження 10, 11, 12 березня 2021 та підтвердило, що готове забезпечити відповідну кількість вантажних автомобілів за кожен зазначений день.

В повідомленні від 10.03.2021 №264 ТОВ "Градолія Фудс" вказано дані по вантажним автомобілям, що будуть направлені 10.03.2021 під завантаження (а.с. 55, т. 1).

В заяві від 10.03.2021 №26 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань", зазначено, що на виконання умов Договору та заяви позивача від 09.03.2021 №262 готове поставити партію товару пропорційно сплаченої суми грошових коштів в кількості 218,380 м.т. (а.с. 56, т. 1). Наголошено, що Товариство готове до виконання поставки решти партії Товару за умови доплати грошових коштів на рівні 80% ціни Договору за ціною 24 000,00 грн з ПДВ за одну метричну тону. Повідомлено про зупинення виконання обов`язку з поставки на підставі ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України.

В заяві від 10.03.2021 №27 додатково повідомлено про необхідність забезпечити 11.03.2021 автотранспорт для поставки залишку партії в кількості 90,180 м.т (а.с. 57, т. 1).

В повідомленні від 11.03.2021 №265 ТОВ "Градолія Фудс" вказано дані по вантажним автомобілям, що будуть направлені 11.03.2021 під завантаження (а.с. 58, т. 1).

Згідно повідомлення від 11.03.2021 №266 ТОВ "Градолія Фудс" вказано на незаконність притримання ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" поставки всієї партії Товару, оскільки ТОВ "Градолія Фудс" двічі виконало свої зобов`язання щодо оплати 80% вартості Товару (а.с. 59, т. 1).

В заяві від 12.03.2021 №30 ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" запропонувало укласти додаткову угоду щодо внесення змін до п. 3.2. Договору та викладення його в наступній редакції: "Сторони домовились, що ціна однієї тони Товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, включає в себе ПДВ 14% та складає 24 000,00 грн", після чого Постачальник відвантажить Покупцю залишок партії в кількості 148,8 м.т. (а.с. 60, т. 1). Зазначено, що у разі відмови від кладення додаткової угоди, запропоновано обмежитись виконаною частиною Договору, згідно зазначеної у Договорі ціни, та розірвати Договір за згодою сторін.

Згідно товарно-транспортних накладних від 04, 06, 10, 11 березня 2021 року ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" поставлено ТОВ "Градолія Фудс" 470,8 т насіння соняшнику (Товар) (а.с. 61-75, т. 1).

17.03.2021 ТОВ "Градолія Фудс" звернулось до ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" з претензією, в якій вимагало сплатити штрафні санкції за невиконання умов Договору (прострочення поставки Товару) та поставити решту Товару згідно Договором у кількості 149,2 т та надати оригінали підписаних видаткових накладних, актів перерахунку ціни по якості на обсяг товару, який вже поставлений за Договором (а.с. 82, 83, т. 1).

У відповіді на претензію ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" в заяві від 17.03.2021 №33 зазначено про безпідставність застосування штрафних санкцій, оскільки постачальник не відмовлявся від поставки всього товару, а лише зупинило виконання зобов`язання через невиконання Покупцем вимог п. 3.2., 5.1. Договору (а.с. 84, т. 1). Також зазначено, що в наданих покупцем актах перерахунку ціни зазначена базова ціна за Товар, яка суперечить погодженій Договірній ціні на рівні 24 000,00 грн, а тому такі акти не можуть бути погоджені і підписані Постачальником.

Зазначене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" до господарського суду з позовом у даній справі.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує, що він фактично виник внаслідок різного тлумачення сторонами договору його умов щодо ціни товару, яка була визначена в загальному розмірі 24 000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість 20%, однак на час оплати ставка податку зазнала зміни (зменшення).

У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України).

У п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Визначення договору поставки наведено у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якого, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отже, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів поставки, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Відповідно до положень ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

За умовами спірного договору поставки ціна однієї тонни товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1 Договору, включає в себе ПДВ 20% та складає 24 000,00 грн (пункт 3.2).

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За своїм економіко - юридичним змістом база оподаткування - це вартісна, фізична або інша характеристика об`єкта оподаткування. У даному разі база оподаткування податку на додану вартість є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 Податкового кодексу України визнана об`єктом оподаткування.

До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка податку на додану вартість, яка визначається в залежності від виду господарської операції.

Порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Отже, зміна ставки податку на додану вартість не змінює базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, якою є їх договірна вартість без врахування податку на додану вартість, оскільки за своєю правовою сутністю податок на додану вартість є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Хоча податок на додану вартість і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, який підтриманий у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

За умовами спірного договору поставки ціна однієї тонни товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, включає в себе ПДВ 20% та складає 24 000,00 грн (п. 3.2). Отже договірна вартість однієї тонни товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1 договору, яка визначає базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів за спірним договором, та була погоджена сторонами складає 20 000,00 грн за 1 тонну, ПДВ 20% - 4 000,00 грн.

В той час, з матеріалів справи вбачається, що 24.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" оформлено рахунок №2 на оплату за насіння соняшнику в кількості 620 тонн у якому було вказано ціну товару за одну тонну без ПДВ 20 000,00 грн, загальна сума без ПДВ 12 400 000,00 грн, всього з ПДВ 14 880 000,00 грн, що підтверджує вищенаведені висновки, що договірна вартість однієї тонни товару була погоджена сторонами на рівні 20 000,00 грн.

Після набрання чинності Законом України від 17.12.2020 №1115-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції" та встановлення ставки податку щодо спірних операцій поставки на рівні 14%, договірна вартість товару, яка була погоджена сторонами договору та є базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, залишилася незмінною - 20 000 грн за одну тонну, у той же час новостворена вартість однієї тонни товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1 договору, з врахуванням нової ставки податку зменшилась та склала 22 800,00 грн.

В той час, податок на додану вартість у встановленому законодавцем розмірі сплачується покупцем в ціні товару та спрямовується продавцем до бюджету, отже, різниця в ставках податку на додану вартість не може зараховуватись на користь продавця, а збільшення договірної вартості товару за рахунок податку на додану вартість, ставка якого зменшилась, можливе лише за домовленістю сторін.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, зменшивши ставку ПДВ до 14%, збільшив договірну вартість товару до 21 052,00 грн, про що зазначено ним у рахунку на оплату №3, тобто саме постачальник намагався змінити в односторонньому порядку вартість товару, що прямо заборонено договором.

Відповідач усвідомлював, що ставка податку на додану вартість у ціні товару зменшилась та намагався змінити договірну вартість 1 тонни товару, збільшивши її на ту частину податку на додану вартість, яка раніше підлягала сплаті до бюджету, шляхом підписання додаткової угоди. Так, у заяві від 12.03.2021 №30 Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" запропонувало позивачу укласти додаткову угоду щодо внесення змін до п. 3.2. договору та викласти його в наступній редакції: "Сторони домовились, що ціна однієї тонни Товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, включає в себе ПДВ 14% та складає 24 000,00 грн".

Згоди на зміну договірної вартості товару відповідач не отримав, при цьому безпідставно зупинив виконання обов`язку з поставки на підставі ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Оскільки ставка податку, встановлюється законодавцем, застосовується з моменту визначеного законом та не залежить від волі сторін договору, враховуючи положення ст. 203 Цивільного кодексу України, прийняття Закону України від 17.12.2020 №1115-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції", яким змінено ставку податку шляхом її зменшення до 14%, може бути законодавчою підставою для внесення змін до пункту договору, який містить ціну розрахункової одиниці товару у тому числі ПДВ 20%, у зв`язку із зміною ставки податку.

Відсутність у Законі України №1115-IX від 17.12.2020 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції" застережень щодо необхідності внесення змін щодо ставки податку до господарських договорів не може бути підставою для відмови у внесенні відповідних змін до раніше укладених договорів, оскільки ставки податку зазнають державного регулювання та сторони договору не можуть визначати їх розмір на власний розсуд.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 по справі №912/1052/21.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини, приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду, що містяться у постанові суду від 09.06.2022 у даній справі, господарський суд вважає за можливе змінити Договір поставки від 24.02.2021 №ГФ558, що укладений між ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" та ТОВ "Градолія Фудс", шляхом викладення п. 3.2 в редакції: "Сторони домовились, що ціна однієї тонни Товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, становить 20 000,00 грн, окремо ПДВ 14% 2 800,00 грн, а разом з ПДВ складає 22 800,00 грн".

Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач нарахував 1 024 570,12 грн штрафних санкцій, до яких включено: неустойку у загальному розмірі 3 892,24 грн (1 957,00 грн + 803,10 грн + 1 132,14 грн), проценти у розмірі 149,88 грн та штраф у розмірі 1 020 528,00 грн.

Згідно ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції .

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм слідує, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафної санкції і їх конкретного розміру.

Умовами Договору передбачено наступну відповідальність Постачальника, яку просить застосувати позивач:

- відповідно до п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасної поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві на вимогу останнього штрафну неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної ціни несвоєчасно поставленої партії Товару за кожен день прострочення. У період прострочення облікова ставка НБУ становить 6,5%. Таким чином, у разі несвоєчасної поставки починаючи з 09.03.2021 Постачальник має сплатити Покупцю 13% річних від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару;

- відповідно до п. 8.4. Договору у будь-якому випадку додатково до іншого вказаного у даному Договорі, у разі прострочення Постачальником поставки Товару, на суму часткової оплати (п. 5.1.1. Договору) нараховуються проценти у розмірі 35% річних від дня одержання Постачальником суми часткової оплати до дня фактичного передання Товару Покупцеві або повернення суми попередньої оплати;

- відповідно до п. 8.5. Договору у разі поставки Товару у меншій кількості, ніж передбачено цим Договором, або відмови від поставки Товару Постачальник повинен сплатити Покупцю штраф у розмірі 30% від суми недопоставленого або не поставленого Товару.

Враховуючи вище викладені обставини, господарським судом встановлено, що відповідачем фактично було допущено прострочення поставки товару у кількості 149,2 т (620 т - 470,8 т = 149,2). Вартість товару, що не поставлено відповідачем у визначений Договором строк складає 3 401 760,00 грн (22 800,00 грн * 149,2 т = 3 401 760,00 грн).

Таким чином, наявні підстави для застосування штрафних санкцій до відповідача згідно умов п. 8.3, 8.4., 8.5. Договору.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок 1 024 570,12 грн штрафних санкцій, до яких включено:

- неустойку за періоди з 09.03.2021 по 16.03.2021, з 09.03.2021 по 10.03.2021, з 09.03.2021 по 11.03.2021 у загальному розмірі 3 892,24 грн (1 957,00 грн + 803,10 грн + 1 132,14 грн);

- проценти за період з 09.03.2021 по 16.03.2021 на суму 22 329,20 грн у розмірі 149,88 грн;

- штраф у розмірі 30% від суми недопоставленого товару (3 401 760,00 грн - 30%) у розмірі 1 020 528,00 грн, та встановлено, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1 024 570,12 грн підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо можливості застосування штрафних санкцій лише після набрання рішенням суду про внесення змін до договору законної сили суд не вважає обґрунтованими, оскільки вказані зміни лише приводять у відповідність до норм Податкового кодексу України умови договору. В той же час, вартість товару, визначена сторонами, залишається незмінною, тому відповідач мав з урахуванням чинних норм Податкового кодексу України на дату попередньої оплати здійснити поставку обумовлених обсягів товару у встановлені договором строки.

Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, саме у вигляді збитків до 1,00 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Також, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства (ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України), якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем сформульовані вимоги щодо стягнення з відповідача не збитків, а штрафних санкцій, які прописані та не обмежені умовами Договору.

З матеріалів справи, зокрема листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" від 17.03.2021 №33, вбачається, що відповідач здійснив зупинення виконання зобов`язання через не виконання покупцем вимог Договору щодо оплати товару в розмірі, передбаченого п. 5.1. Договору за ціною, визначеною в п. 3.2. Договору.

Таким чином, останній усвідомлював, що за такі порушення умовами Договору передбачені штрафні санкції.

Разом з тим, суд також звертає увагу, що порушення зобов`язання за спірним Договором вчинено ще у березні 2021 році, однак станом на день нового розгляду даної справи (15.09.2022), докази виконання відповідачем зобов`язань за Договором з поставки решти товару матеріали справи не містять. Однак, в своїх поясненнях наданих суду 25.07.2022 відповідач зазначив, що він готовий буде здійснити поставку товару за ціною, яка буде визначена судом за наслідками розгляду спору.

Крім того, враховуючи приписи ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до уваги обставини встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2022 по справі №912/3548/21 у відповідності до якого, обставини, за якої між сторонами виникли суперечності щодо розміру попередньої оплати, виникли саме внаслідок поведінки ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань", яким спочатку безпідставно повернено своєчасно сплачені відповідачем 26.02.2021 кошти попередньої оплати з розрахунку 20% ПДВ, а потім змінено документи щодо виконання Договору (рахунок, податкову накладну) та виставлено вимогу сплатити грошові кошти на той же банківський рахунок, однак вже з іншого розрахунку ціни і ПДВ.

В свою чергу, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд також зазначає, що відповідачем не доведено, що стягнення правомірно заявлених штрафних санкцій є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити зупинення господарської діяльності товариства.

Крім того, суд звертає увагу, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

За таких обставин, приймаючи також до уваги інтереси позивача, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, а відтак, відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Позивачем також заявлено вимогу про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" привести усі податкові накладні, видаткові накладні, акти перерахунку ціни по якості та будь-які інші документи по поставкам партій товару у відповідність до умов Договору поставки від 24.02.2021 №ГФ558.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 зазначеного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

При цьому, обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав та інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі №331/6927/16-ц.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 16.06. 2020 у справі №145/2047/16-ц.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц).

В результаті розгляду даної справи було встановлено факт недопоставки відповідачем на користь позивача товару.

З наявного в матеріалах справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" від 17.03.2021 №33 вбачається, що відповідач у відповідь на претензію позивача від 17.03.2021 №270 зазначив, що він не відмовлявся від виконання поставки залишку партії товару, однак в порядку передбаченого умовами чинного законодавства, зупинив виконання зобов`язання через не виконання покупцем вимог Договору щодо оплати товару в розмірі, передбаченого п. 5.1. Договору за ціною, визначеною в п. 3.2. Договору.

Крім того, в наданих покупцем актах перерахунку ціни №ГРФ00000435, №ГРФ00000440, №ГРФ00000441, №ГРФ00000471, №ГРФ00000479 зазначена базова ціна за товар, яка суперечить погодженій у Договорі ціні на рівні 24 000,00 грн з ПДВ, тому такі акти були складені з порушенням істотних умов Договору та не можуть бути погодженні постачальником. Оскільки вищезазначені акти містили невідповідність умовам Договору, вони не були погодженні та підписані постачальником, в зв`язку з чим, за твердженням відповідача, відсутні підстави для складення видаткової накладної.

В той час, для отримання покупцем видаткової накладної на товар, відповідач запропонував позивачу надати акти перерахунку ціни товару, складені відповідно до умов Договору, зокрема, щодо ціни товару, вказаної у п. 3.2. Договору. Після надання таких актів відповідач зобов`язався їх підписати, що буде підставою для складання та надання покупцю відповідної видаткової накладної на товар.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач фактично незаконно здійснив зупинення поставки товару та відмовився від підписання первинних документів.

Крім того, зазначена відповідачем ціна товару у товарно-транспортних накладних та податковій накладній (з врахуванням її коригування) не відповідає договірній ціні.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Підпунктом 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб`єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19).

Висновок щодо підтвердження факту господарської операції саме первинними документами викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі №922/2081/19, від 04.11.2020 у справі №910/9739/19, від 18.11.2020 у справі №920/61/19.

Всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких зокрема належать: видаткові накладні, рахунок фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт прийманні виконаних робіт, акти приймання - передачі наданих послуг, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка. Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету.

Господарський суд враховує, що зазначена вимога позивача є похідною від вимоги про внесення змін до Договору поставки від 24.02.2021 № ГФ558 (шляхом викладення п. 3.2 в новій редакції), в зв`язку з чим, виникає необхідність приведення відповідачем первинних документів до умов Договору з врахуванням внесених до нього змін.

Суд вважає ефективним способом захисту порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" привести усі податкові накладні, видаткові накладні, акти перерахунку ціни по якості та будь-які інші документи по поставкам партій товару у відповідність до умов Договору поставки № ГФ558 від 24.02.2021.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

За таких обставин, беручи до уваги наведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (у тому числі витрати, понесені при первісному розгляді даної справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Змінити Договір поставки від 24.02.2021 № ГФ558, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" (ідентифікаційний код 30462456) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" (ідентифікаційний код 40927511), шляхом викладення п. 3.2 в редакції: "Сторони домовились, що ціна однієї тонни Товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, становить 20 000,00 грн, окремо ПДВ 14% 2800,00 грн, а разом з ПДВ складає 22 800,00 грн".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" (26035, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Каніж, вул. Соборна, буд. 17; код ЄДРПОУ: 30462456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" (25491, м. Кропивницький, смт Нове, вул. Мурманська, буд. 37-Г; код ЄДРПОУ: 40927511) штрафні санкції у розмірі 1 024 570,12 грн, а також 89 588,47 грн судового збору.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" (ідентифікаційний код 30462456) привести усі податкові накладні, видаткові накладні, акти перерахунку ціни по якості та будь-які інші документи по поставкам партій товару у відповідність до умов Договору поставки № ГФ558 від 24.02.2021.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Градолія Фудс" (на електронну пошту: gradoil.foods@gmail.com та archik@ukr.net); Товариству з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" (на офіційну електронну адресу через систему "Електронний суд").

Повне рішення складено 21.09.2022.

Суддя О.Л. Бестаченко