Рішення № 106352375, 01.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2022Справа № 910/315/22Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "7-Я" (вулиця Івана Мазепи, будинок 10, місто Київ, 01010)доАкціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (вулиця Володимирська, будинок 46, місто Київ, 01601) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" (вулиця Лесі Українки, будинок 14, село Щасливе, Бориспільський район, Київська область, 08325)простягнення 7 247 631 грн 06 коп.Представники сторін:від позивача: Самборська Г.М. представник за довіреністю

від відповідача-1: Разумов М.А представник за довіреністю

від відповідача-2: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "7-Я" з вимогами до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" про стягнення 7 247 631 грн 06 коп. збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі, на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України, у зв`язку із неможливістю повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, повинні відшкодувати його вартість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

04.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/315/22, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Підготовче засідання, призначене на 14.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 підготовче призначено на 24.06.2022.

06.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

16.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про проведення судових засідань в режимі відео конференції з використанням онлайн - сервісу "EasyCon.com.ua"/

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 17.06.2022, заява про вступ у справу як представника.

23.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2022 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчого засідання на 21.07.2022.

11.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ "Стар Реалті".

20.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання.

У підготовчому засіданні 21.07.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.09.2022.

15.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

31.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення, які виникли в процесі розгляду справи.

31.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про залучення третьої особи.

31.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі.

У судове засідання 01.09.2022 з`явились представники позивача та відповідача-1 та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача1 надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

У судовому засіданні 01.09.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" починаючи з 2012 року був орендарем приміщень, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вулиці Л. Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, відповідно до Господарського договору оренди № 25-СС від 01.08.2012 про оренду приміщень площею 3641,4 кв.м. (термін дії якого закінчився 30.06.2015), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт", Господарського договору оренди № 23-ССС від 01.08.2012 про оренду приміщень площею 1081,57 кв. м. (термін дії якого закінчився 30.06.2015), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс", та Господарського договору оренди № 20СС-07/15 від 01.07.2015(термін дії якого закінчився 30.05.2018), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт".

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп", назву якого 29.04.2021 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "7-Я" (орендар за договором, позивач у справі) укладено господарські договори оренди № 46-СС від 01.06.2017, № 4/18-ССС від 01.06.2017 та 29-СС від 22.09.2017, відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області, а саме: частина офісного приміщення №11 секції 9 площею 91,6 кв.м; нежитлове приміщення №12 площею 77,1 кв.м; нежитлове приміщення №216.1 загальною площею 112,9 кв.м; нежитлове приміщення №217 площею 190,2 кв.м; квартира №184 площею 75,3 кв.м; квартира №185 площею 69,7 кв.м; квартира №186 площею 71,7 кв.м; квартира №187 площею 71,2 кв.м; квартира №188 площею 69,4 кв.м; квартира №189 площею 72,9 кв.м; квартира №190 площею 70,6 кв.м; квартира №191 площею 68,6 кв.м; квартира №192 площею 71,2 кв.м; квартира №196 площею 66,8 кв.м; квартира №197 площею 63,9 кв.м; квартира №198 площею 71,2 кв.м; нежитлове приміщення №218 площею 229,4 кв.м; нежитлове приміщення №200 площею 65,8 кв.м; нежитлове приміщення №201 площею 69,1 кв.м; нежитлове приміщення №202 площею 69,5 кв.м; нежитлове приміщення №203 площею 66,3 кв.м; нежитлове приміщення №204 площею 68,8 кв.м; нежитлове приміщення № 205 площею 69,4 кв.м; нежитлове приміщення №206 площею 66,4 кв.м; нежитлове приміщення №207 площею 69,6 кв.м; нежитлове приміщення №208 площею 69,3 кв.м; нежитлове приміщення №209 площею 65,3 кв.м; нежитлове приміщення №223 площею 136,4 кв.м; нежитлове приміщення №224 площею 28,1 кв.м; офісне приміщення №8 площею 144,3 кв.м.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було розроблено проект реконструкції вказаних приміщень під готель та ресторан, отримано відповідний дозвіл на реконструкцію та за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було проведено ремонтні та оздоблювальні роботи. Всі приміщення готелю було умебльовано, обладнано відповідним обладнанням за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" та в подальшому дане обладнання, меблі, устаткування оновлювалось і доповнювалось, що підтверджується відповідними первинними документами за 2012 - 2018 роки, видатковими накладними та актами.

Після проведення вказаних робіт було введено в експлуатацію першу чергу готелю (в тому числі ресторан на першому поверсі), а саме: 22.07.2014 позивачем зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відповідну декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Крім цього, 29.09.2014 Товариством отримано експлуатаційний дозвіл (для ресторану "ANISE") Бориспільського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Київській області № 08325/18/13 для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів .

01.04.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було отримано Сертифікат про відповідність готельних послуг готелю "GreLive" за адресою: 08325, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14 виданийДП "Укрметртестандарт" № ВГ UА9.003.00282-15. Також, 01.04.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було отримано Сертифікат про відповідність послуг харчування ресторану "ANISE" за адресою: 08325, с. Щасливе, вул. Л. Українки, 14, виданий ДП "Укрметртестандарт" № ВГ UA9.003.00283-15.

Відповідно до довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2017, Акціонерне товариство "Сбербанк" набув у власність приміщення готельного комплексу, які використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" згідно з вищезазначеними договорами оренди. Таке набуття права власності відбулось у позасудовому порядку у зв`язку з невиконанням позичальником Дочірнім підприємством "Край Проперті" умов договору про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/KJI, забезпеченням по якому виступала іпотека за договорами № 18699 від 10.12.2011 року та № 2259 від 24.02.2012 вказаних приміщень.

Як стверджує позивач, 08.01.2019 приміщення готелю та ресторану разом з усім устаткуванням, обладнанням, іншим рухомим майном та документацією, належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Акко Груп", було фізично захоплене особами, які називали себе представниками Акціонерного товариства "Сбербанк", що підтверджується повідомленням про вчинення кримінального правопорушення з відміткою Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області від 08.01.2019 та відповідним витягом з реєстру досудових розслідувань.

В подальшому, Акціонерним товариством "Сбербанк", як власником приміщень, що знаходяться в 7, 10, 11 та 12 секціях, передав у тимчасове платне користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" нерухоме майно, яке знаходить за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області, на підставі договору оренди № 28_199 від 22.12.2018,

У зв`язку з чим позивач звернувся до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", як правонаступника Акціонерного товариства "Сбербанк", та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" з вимогами про стягнення балансової вартості рухомого майна станом на 28.12.2021 в розмірі 7247 631 грн 06 коп., як збитків.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинене ним цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що чинне законодавство забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання, державних та суспільних інтересів. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином, як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож, визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто, вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Захист порушених прав особи, яка є власником майна, що було протиправно відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених статтею 387 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Водночас, згідно частини третьої вказаної статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При цьому, суд зауважує, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача щодо спірного майна у даній справі є віндикація вказаного нерухомого майна.

З огляду на що, суд зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення вартості неповернутого майна на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, позивачем вибрано невірний спосіб захисту та такий, що заявлений передчасно, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 7 247 631 грн 06 коп. збитків., визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідачів або суду із вимогою про витребування безпідставно збереженого майна.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 22.09.2022

СуддяН. Плотницька