Постанова № 10635236, 16.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2010 р. , 12 год. 05 хв. м. Львів№ 2а-3181/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Подібки М.З.,

представника позивача Пацкан М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ДПІ у м.Ужгороді

до ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд"

пропро стягнення податкового боргу , В С Т А Н О В И В : ДПІ у м. Ужгороді звернулась до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»про стягнення податкового боргу в сумі 51751,34 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач має заборгованість перед бюджетом, з податку на прибуток, комунального та земельного податку, збору за забруднення навколишнього середовища, збору за спеціальне водокористування та за забруднення навколишнього природного середовища, а також штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У звязку з чим державною податковою інспекцією відповідно до п. п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначено, що зазначені суми платежів є узгодженими та несплаченими у встановлені законодавством строки, а також застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції. Сума боргу становить 51751,34 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позові, просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи. Оскільки процесуальні права відповідача на участь у судовому засіданні були забезпечені, суд розцінює його неявку як небажання користуватися процесуальними правами, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, Суд встановив наступне:

Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд»згідно з довідкою з ЄДРПОУ зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа (а.с. 22).

Будівельне управління № 21 є структурним підрозділом без права юридичної особи ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 23).

ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»взяте на облік платника податків, що підтверджується довідкою ДПІ (а.с. 24).

ДПІ у м. Ужгороді проведено виїзну планову перевірку Будівельне управління № 21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р. про що складено акт № 415/23-1/10/01293984 від 26.02.2010 р. (а.с. 25-46).

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток, несплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0000802341/0 від 11.03.2010 р., яким визначено суму податкового зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 78855,70 грн. (а.с.18) та № 0000812341/0 від 11.03.2010 р. за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища на суму 3965,93 грн. (а.с. 17).

Відповідач не оскаржив ні в адміністративному, ні в судовому порядку винесені податкові повідомлення-рішення, а тому суми податкового зобовязання є узгодженими та є податковим боргом.

Крім того, за порушення БУ № 21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»ДПІ у м. Ужгороді винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2010 р. № 0000752303 на суму 5404,50 грн. (а.с. 19).

Застосована сума штрафу не сплачена добровільно відповідачем у встановлений цим законом десятиденний строк.

Як вбачається з поданого податкового розрахунку земельного податку БУ № 21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»зобовязаний сплатити за 2009 р. 12232,68 грн. та за 2010 р.- 2158,86 грн., а з податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині сплати води за півріччя 2009 р. 47,05 грн., за 9 місяців 2009 р. 38,68 грн., за 2009 р. 38,26 грн., згідно податкового розрахунку за забруднення навколишнього природного середовища на 2009 р. 241,85 грн., згідно податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2009 р. 1094,80 грн.

Таким чином, БУ № 21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»не сплатило у встановлений законом строк узгоджені суми податкових зобовязань та штрафні (фінансові) санкції. Доказів зворотнього відповідачем суду не представлено.

Спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2181) та Законом України „Про систему оподаткування” № 1251-XII від 25.06.1991 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон № 1251-XII) Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст.4 Закону України „Про систему оподаткування” платниками податків, зборів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов»язкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов»язкових платежів) у встановлені законами терміни, а відповідно до вимог ст.20 Закону України „Про систему оподаткування”, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до 4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно положень п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пп.4.2 та 4.3 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, за винятком випадків його апеляційного чи судового оскарження у визначені законодавством строки.

Відповідно до п.5.3.1 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а саме за базовий податкови (звітний) період (календарний місяць, календарний квартал, календарний рік) день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов»язання платників податків і підлягає сплаті.

Відповідно до 5.4.1. Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковим боргом (недоїмкою)у відповідності до п.1.3 ст.1 згадуваного Закону вважається податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідач не подав доказів, які б свідчили про те, що вказана сума податкових зобовязань оспорювалася ним в адміністративному чи судовому порядку, а тому, з врахуванням згаданих норм та обставин справи несплачена заборгованість, яка виникла в результаті несплачених донарахованих сум штрафних санкцій зобовязання дійсно є податковим боргом.

У відповідності до ст.6 Закону № 2181, ДПІ у м. Ужгороді було вручено відповідачу першу податкову вимогу від 01.09.2009 р. № 1/848 на суму 4337,17 грн. (а.с.20).

Враховуючи те, що підприємство не сплатило у строк 30 днів, визначений підп. „б” підп.6.2.3 п.6.2 ст.6 цього ж Закону, у повному обсязі суму податкового боргу органом державної податкової інспекції було направлено платнику податків другу податкову вимогу від 14.10.2009 р. № 2/969 на суму 7729,65 грн. (а.с. 21).

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту погашення боргу перед бюджетом та не спростував вимог позивача.

Щодо стягнення з відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій застосованих на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то Суд зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, цей Закон не є законом про оподаткування.

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказано, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, названий Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, встановлені розділом V Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафи за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, оскільки він встановлений законом, застосовується уповноваженим державним органом до суб'єктів господарювання, за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, встановленими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.

Згідно зі статтею 25 цього Закону суми фінансових санкцій, які визначені статтями 1724 Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Право органів державної податкової служби застосовувати та стягувати фінансові санкції до бюджетів було також встановлено пунктами 7 та 8 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу” в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного повідомлення-рішення.

БУ № 21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»не сплатила у встановлений законом строк суму штрафних санкцій, не оскаржило рішення про їх нарахування. Стаття 25 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлює, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу та штрафних (фінансових) санкцій. Тому позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (ідентифікаційний код 01293961, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 44) податковий борг в розмірі 51751 (пятдесят одна тисяча сімсот пятдесят одна) гривня, 34 (тридцять чотири) копійки.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 липня 2010 р.

Суддя Кравчук В.М.