Рішення № 106352206, 19.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2022Справа № 910/5631/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «Етна» (вул. Данила Щербаківського, буд. 52, прим. 429, м. Київ, 03190; ідентифікаційний код 41305388)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» (вул. Федори Пушиної, буд. 8А, офіс 618, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 39115189)

про стягнення 256 604,87 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «Етна» (надалі ТОВ «Виробничо-інжинірингова фірма «Етна», Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» (надалі - ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг», Відповідач) 256 604,87 грн заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним здійснено поставку товару Відповідачу на загальну суму 2 075 419, 41 грн., яку Відповідачем сплачено частково у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 255 604, 87 грн.

Як вбачається з доводів Позивача, ним вчинялися дії щодо досудового врегулювання спору, однак станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість Відповідачем не сплачено.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2022 позовну заяву залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

15.07.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 19.07.2022 направлялася на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0105492568429 та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана представником Відповідача (за довіреністю) - 27.07.2022.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/5631/22 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем здійснено поставку товару Відповідачу на суму 390 485, 57 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 2918 від 01.07.2021 на суму 289 867, 90 грн (з ПДВ);

№ 3184 від 13.07.2021 на суму 2 307, 48 грн (з ПДВ);

№ 3428 від 26.07.2021 на суму 1 626, 62 грн (з ПДВ);

№ 4603 від 16.09.2021 на суму 4 422, 90 грн (з ПДВ);

№ 4879 від 29.09.2021 на суму 306, 95 грн (з ПДВ);

№ 4880 від 29.09.2021 на суму 338, 84 грн (з ПДВ);

№ 4888 від 29.09.2021 на суму 13 694, 21 грн (з ПДВ);

№ 4889 від 29.09.2021 на суму 3 423, 55 грн (з ПДВ);

№ 4890 від 29.09.2021 на суму 304, 08 грн (з ПДВ);

№ 4891 від 29.09.2021 на суму 8 543, 28 грн (з ПДВ);

№ 4892 від 29.09.2021 на суму 1 771, 92 грн (з ПДВ);

№ 5858 від 05.01.2021 на суму 2 721, 37 грн (з ПДВ);

№ 5953 від 10.11.2021 на суму 21 652, 27 грн (з ПДВ);

№ 6088 від 15.11.2021 на суму 21 652, 27 грн (з ПДВ);

№ 6089 від 15.11.2021 на суму 3 480, 05 грн (з ПДВ);

№ 6107 від 16.11.2021 на суму 6 835, 39 грн (з ПДВ);

№ 6109 від 16.11.2021 на суму 7 536, 48 грн (з ПДВ).

Суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін, що в свою чергу підтверджує факт поставки Позивачем відповідного товару без зауважень та претензій з боку Відповідача та виникнення у останнього обов`язку здійснити оплату поставленого товару.

Згідно доводів Позивача оплата товару мала здійснюватися одразу після поставки товару протягом декількох днів згідно домовленості сторін.

Судом встановлено, що письмового договору між сторонами не укладено.

Крім цього, Позивач зазначає, що в рахунок погашення заборгованості за товар згідно зазначених вище видаткових накладних Відповідачем сплачено кошти в розмірі 134 880, 69 грн, у зв`язку з чим непогашеною залишається сума 255 604, 87 грн.

Зазначені обставини Відповідачем не заперечуються та не спростовуються належними та допустимими доказами, а відтак є такими, що встановлені судом.

Також на підтвердження факту існування у Відповідача заборгованості в розмірі

255 604, 87 грн. Позивачем до суду надано Акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2020-31,05.2022, підписаний представниками сторін за допомогою електронно-цифрового підпису.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем на адресу Відповідача направлялася вимога № 14/12/2021/ЕТ від 14.12.2021 (поштове повідомлення

№ 0408032597709) про сплату заборгованості в розмірі 255 604, 87 грн протягом семи днів з дня її отримання.

Докази направлення вимоги № 14/12/2021/ЕТ від 14.12.2021 містяться в матеріалах справи.

Згідно наданого Позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0408032597709 вимогу № 14/12/2021/ЕТ від 14.12.2021 отримано уповноваженим представником останнього 21.12.2021, що в свою чергу не заперечується Відповідачем.

Станом на дату ухвалення даного рішення Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів належного виконання зобов`язань та здійснення оплати в рахунок погашення заборгованості.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Суд проаналізувавши правовідносини сторін та матеріали справи, дійшов висновку, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки у спрощеному порядку, шляхом здійснення Позивачем поставки товару та часткової оплати такого товару Відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини справи щодо відсутності між сторонами письмового договору та фактично відсутності в матеріалах справи доказів підтвердження погодження сторонами строків оплати товару (протягом декількох днів після поставки) суд вважає за доцільне застосовувати положення статті 530 ЦК України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, враховуючи дату отримання Відповідачем вимоги № 14/12/2021/ЕТ від 14.12.2021 21.12.2021, у останнього виник обов`язок здійснити оплату зазначеної у вимозі заборгованості відповідно у строк до 28.12.2021 (включно).

Однак, станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем заборгованості в розмірі 255 604, 87 грн., а відтак Відповідачем порушено господарське зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та відсутність заперечень з боку Відповідача, а також встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги є правомірними.

Додатково суд зазначає, що наданий Позивачем акт звірки взаєморозрахунків наразі не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу, оскільки відображена в ньому інформація не підтверджена первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини та відсутність заперечень Відповідача щодо заявлених Позивачем вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а стягненню з Відповідача 255 604, 87 грн. заборгованості за поставлений товар.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «Етна» - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» (вул. Федори Пушиної, буд. 8А, офіс 618, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 39115189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «Етна» (вул. Данила Щербаківського, буд. 52, прим. 429, м. Київ, 03190; ідентифікаційний код 41305388) заборгованість в розмірі 256 604 (двісті п`ятдесят шість тисяч шістсот чотири) грн. 87 коп та судовий збір в розмірі 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 07 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 19.09.2022

Суддя Антон ПУКАС