Ухвала суду № 106350547, 20.09.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2841/22

Провадження № 1-і/206/35/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021085170000015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2ст.185,ч.2ст.186КК України Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора Ходоровського Я.О.,

захисника-адвоката Яструба О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021085170000015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 23 січня 2021 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, йшов по автодорозі Харків-Сімферополь М-18 на 445 км неподалік від с. Вовчанське, Якимівської ОТГ, Мелітопольського району Запорізької області, а саме по мосту через річку Малий Утлюг де, скориставшись відсутністю сторонніх осіб навколо, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до каналізаційного люка, який розташований на узбіччі вищезазначеної дороги, де таємно повторно викрав чувуну кришку люка, вартістю 2664,93 гривень, яка належить ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», після чого з викраденим з місця злочину зник, чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 13 червня 2021 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись на лавці біля території домоволодіння АДРЕСА_1 , де шляхом нанесення підзатильника потерпілому ОСОБА_2 , відкрито, повторно заволодів мобільним телефоном «Meizu M5 Note», вартістю 914,50 гривень та з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, розпорядившись мобільним телефоном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на вищезазначену суму.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

18 лютого 2022 року до Якимівського районного суду Запорізької області Якимівським відділом Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області по кримінальному провадженню № 12021085170000015 від 24 січня 2021 року направлено обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

27 липня 2022 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено на 60 днів, тобто до 24 вересня 2022 року.

Обґрунтовуючи необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором вказано, що на даний час продовжують існувати ризики, які існували на час застосування даного запобіжного заходу та його продовження, а саме залишаються актуальними ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинення інших кримінальних правопорушення.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що за вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, і у разі доведеності його винуватості під час судового розгляду до нього, з урахуванням того, факту, що 14 грудня 2020 року Якимівським районним судом Запорізької області його було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, його буде засуджено до реального позбавлення волі. Також, ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків та на стадії досудового розслідування тривалий час переховувався та перебував у розшуку. З метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може виїхати на непідконтрольну Україні територію.

Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків є реальним, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 обізнаний про місце проживання потерпілого, та для заволодіння мобільним телефоном здійснив фізичний вплив на нього. Потерпілий та свідки, що допитані під час досудового розслідування, судом на стадії судового розгляду не допитані. Обвинуваченим можуть бути вчинені спроби незаконного впливу на свідків та потерпілого, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для обвинуваченого світлі.

Ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень підтверджується тим, що ОСОБА_1 раніше був засуджений за умисні корисливі злочини, що свідчить про його схильність до вчинення даного виду кримінальних правопорушень та його не бажання стати на шлях виправлення.

Прокурор також вказав, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки враховуючи дані про обвинуваченого ОСОБА_1 , який офіційно не працевлаштований, не має постійного офіційного джерела прибутку, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, на життя заробляє шляхом вчинення крадіжок, застосування до останнього запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту передбачає перебування ОСОБА_1 у певному відомому прокурору або суду населеному пункті, проживання у відомому житлі за певною адресою, вільне безконтрольне пересування та можливість залишення житла з метою переховування від суду або вчинення нових кримінальних правопорушень. Обвинувачений ОСОБА_1 не працевлаштований, не має джерела доходів та будь-якої власності, що виключає можливість внесення ним застави. Слідчому або прокурору не надходили від будь-яких осіб клопотання про внесення застави за обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Яструб О.П. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та просили застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, обґрунтовуючи це тим, що прокурором належним чином не доведені наведені ним існуючи ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а сам ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, від органів досудового розслідування не переховувався, а лише їздив на роботу.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до наступного висновку.

Розпорядженням голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)» № 7/0/9-22 від 14 березня 2022 року Самарському районному суду м. Дніпропетровська визначено територіальну підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Стаття 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачає види запобіжних заходів, серед яких є найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Отже, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не працевлаштований, постійного джерела прибутку не має.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Яструба О.П. про застосування більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, суд не приймає до уваги, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти спробам останнього переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків.

Крім того, суд також критично ставиться до доводів обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований та на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, оскільки вказані обставини не підтверджені належним чином.

Також суд враховує те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі, і за скоєння тяжких злочинів, вчинив нові кримінальні правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про наявність ризиків вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Суд погоджується з доводами прокурора, що у зв`язку з періодом воєнного стану та збройної агресії в Україні, в разі не продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може виїхати на тимчасову окуповану територію України.

Приходячи до висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу суд враховує також ту обставину, що зареєстроване місце проживання та останнє місце мешкання обвинуваченого ОСОБА_1 перебуває під тимчасовою окупацією.

За таких умов, суд погоджується з прокурором про реальне існування ризиків переховування обвинуваченим ОСОБА_1 від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Отже, з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу та виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 182 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - 2481 грн.

Враховуючи дані обвинуваченого, суд вважає, що застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (74430,00 грн.) буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не являється завідомо непомірною для нього.

В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 197, 331, 350, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виглядітримання підвартою задовольнити частково.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 діб, а саме до 18 листопада 2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 74430,00 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Обвинувачений або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІП) та номер справи або частка майна такого.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 на строк два місяці наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.

У задоволенні клопотання захисника Яструба Олександра Петровича та обвинуваченого ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою відмовити.

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Р.О.Кушнірчук