Рішення № 106349126, 15.09.2022, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1219/22

провадження № 2-адр/694/1/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

15.09.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Сакун Д.І.

за участю секретаря судового засідання Матвієнко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка Черкаської області заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Валько І. В. про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовомОСОБА_1 до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог начальник Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Здоренко Роман Олексійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.08.2022 року позов ОСОБА_1 до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог начальник Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Здоренко Роман Олексійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,задоволено.

Вказаним рішенням не було вирішено питання про судові витрати в частині витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем при зверненні до суду.

30.08.2022 року представник позивачаадвокат Валько І. В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Згідно ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Сторони були повідомлені належним чином про судове засідання, проте не з`явились. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Станом на момент розгляду заяви представника позивача, від представника відповідача надійшли заперечення на вказану заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідно до яких останній просив дані витрати не стягувати у зв`язку з їх захищеністю та невідповідністю їх розміру складності справи.

Дослідивши обґрунтування заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи та поданої представником позивачаадвокатом Вальком І. В. заяви вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9750,00 грн. та на оплату судового збору понесено 496,20грн.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.п.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано до суду договір про надання правничої допомоги від 13.07.2022 року, копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 13.07.2022 року, акти-рахунки прийому-передачі послуг з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги від 15.07.2022 та від 29.08.2022 року, копію меморіального касового ордеру від 13.07.2022 на суму 6000,00грн. та копію платіжного доручення від 30.08.2022 на суму 4596,00грн..

За правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 та постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги представника позивача щодо стягнення на користь позивача судових витрат, а саме: витрат на професійну правову допомогу в розмірі 9750 грн., суд зазначає, що вони підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000 грн, з огляду на те, що представник позивача в судовому засіданні не брав участі, а категорія справи є типовою та має усталену судову практику, а вказані витрати є завищеними. Крім того, з копії платіжного доручення від 30.08.2022 на суму 4596,00грн. вбачається, що оплата здійснена ОСОБА_2 , яка не є учасником справи і з призначення платежу неможливо встановити за що здійснена вказана оплата.

Водночас, позивачем по справі сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 496,20грн. згідно з квитанцією від 15.07.2022, а тому суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 252 КАС України підстав для ухвалення додаткового рішення, з огляду на це, необхідно здійснити розподіл судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись статтями139,143,250,252, КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Валько І. В. про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовомОСОБА_1 до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог начальник Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Здоренко Роман Олексійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,) за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородського районноготериторіального центрукомплектування тасоціальної підтримки підтримки (кодЄДРПОУ 09904476,адреса:просп..Шевченка 6,м.Звенигородка,Черкаська область,20202) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 гривні та витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн,.

У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.І.Сакун