Рішення № 106349055, 06.09.2022, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/690/22

Провадження №2/568/285/22

06 вересня 2022 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Фаєвської М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Радивилів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, Ситненського ліцею Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, Ситненського ліцею Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі відповідач 1, відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідачів на його користь компенсацію за невикористані дні основної відпустки у зв`язку із звільненням за період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 02.11.2021р. за його позовом до Управління відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради, Ситненського ліцею Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, він був поновлений на роботі на посаді вчителя фізичної культури за сумісництвом Ситненського ліцею Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області з 14.11.2017р. Наказом Ситненського ліцея Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області №56-к від 09.11.2021р. позивач був поновлений на роботі. 23.11.2021р. наказом №168 Ситненського ліцея Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області він був призначений на посаду керівника спортивного гуртка з 23.11.2021р. по 02.06.2022р. за сумісництвом. Наказом Ситненського ліцея Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області за №10-к від 02.06.2022р., він був звільнений з посади за згодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. За період його роботи з 14.11.2017р. по 02.06.2022р., він у відпустці не перебував, а тому при звільненні, йому повинні були виплатити компенсацію за дні невикористаної відпустки за зазначений період. Однак така компенсація була проведена лише за період з 23.11.2021р. по 02.06.2022р. Компенсація за період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р. проведена не була. У зв`язку із зазначеним, позивач вимушений звернутися до суду з зазначеним позовом та просить стягнути з відповідачів компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки за період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позов не визнала повністю. Суду пояснила, що компенсація за невикористану відпустку була виплачена позивачу за період його роботи, а саме з 23.11.2021р. по 02.06.2022р. В період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р. позивач не працював, а тому відпустка йому не надавалася та відповідно компенсація не повинна виплачуватися. В той же час, підтвердила, що в зазначений період позивач судився з приводу незаконності його звільнення та був поновлений на роботі. Суду надала свій розрахунок компенсації за невикористану відпустку, яка склала 14908, 73 грн.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні також заперечила проти задоволення позову, посилаючись на ту обставину, що позивач у період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р. фактично не працював, а тому немає право на відпустку. Також суду зазначила, що Ситненський ліцей Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області не може являтися відповідачем у цій справі, у зв`язку з тим, що немає бухгалтерії та фінансування здійснюється Управлінням відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, позивач з 17.11.2016р. був прийнятий на роботу на посаду вчителя фізичної культури Ситненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Крупецької сільської ради за сумісництвом. Наказом відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Радивилівського району Рівненської області №126-к від 13.11.2017р. його було звільнено з займаної посади. Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 02.11.2021р. наказ про звільнення був скасований та позивача ОСОБА_2 було поновлено на посаді вчителя фізичної культури з 14.11.2017р. і стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наказом Ситненського ліцея Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області №56-к від 09.11.2021р. позивач був поновлений на роботі. 23.11.2021р. наказом №168 Ситненського ліцея Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області він був призначений на посаду керівника спортивного гуртка з 23.11.2021р. по 02.06.2022р. за сумісництвом. Наказом Ситненського ліцея Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області за №10-к від 02.06.2022р., він був звільнений з посади за згодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. В зазначеному наказі також було зазначено про необхідність виплати компенсації за відпрацьований період з 23.11.2021р. по 02.06.2022р. В судовому засіданні сторони підтвердили, що компенсація за зазначений період була виплачена. Зазначені обставини підтверджуються дослідженими в суді доказами.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

На сумісника поширюються всі права, гарантії та обов`язки, передбачені чинним законодавством, колективним договором i правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Сумісники виконують свої трудові обов`язки на умовах неповного робочого часу. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП). А оскільки всі громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, мають право на відпустку (ст. 2 Закону про відпустки), сумісники також мають право на щорічну відпустку. Тобто сумісник має право отримати щорічну відпустку і за основним місцем роботи, і за неосновним місцем роботи (сумісництвом). При цьому як щорічна відпустка за основним місцем роботи, так і щорічна відпустка, що надається за сумісництвом, підлягає оплаті.

Тривалість відпустки за сумісництвом така сама, як і тривалість відпустки за основним місцем роботи.

Згідно ч.1 ст. 56 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на подовжену оплачувану відпустку.

У відповідності до ч.6 ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка педагогам складає 56 календарних днів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82КЗпП, ст. 9 України «Про відпустки» від 15.11.1996р.№ 504/96-ВР, до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата повністю або частково (у т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Таким чином, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу. При цьому її тривалість визначається пропорційна з дати поновлення на роботі й до кінця його робочого року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Також, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку виплата компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Як встановлено судом, позивач у період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р. знаходився у вимушеному прогулі у зв`язку із незаконним звільненням, був поновлений на роботі, а тому зазначений період зараховується до стажу та дає право на щорічну відпустку. Позивач мав право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 56 календарних днів. Відпустка ним не була використана. Отже, при звільненні позивача, відповідачі зобов`язані були здійснити виплату грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної основної відпустки у зазначений період, однак такої виплати не здійснили.

Суд погоджується з розрахунком відповідача 1 розміру компенсації за невикористану відпустку, здійсненим за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, який становить 14 908 грн. 73 коп. Розрахунок було здійснено, виходячи із середнього заробітку позивача, визначеному рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 02.11.2021р., що на думку суду є правильним, оскільки у період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р. позивач знаходився у вимушеному прогулі та йому заробітна плата не нараховувалася.

Відтак, з Управління відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_2 слід стягнути компенсацію за невикористану відпустку у зв`язку із звільненням в розмірі 14908 грн. 73 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. Вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку у зв`язку із звільненням з відповідача 2 не підлягають задоволенню, оскільки останній не є розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку у зв`язку із звільненням знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до часткового задоволення з відповідача 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення компенсації за невикористану відпустку у зв`язку із звільненням, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача 1 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, Ситненського ліцею Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за період з 14.11.2017р. по 22.11.2021р. у розмірі 14908, 73 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісім гривень сімдесят три копійки) з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 15.30 год. 15 вересня 2022 року у приміщенні Радивилівського районного суду Рівненської області.

Надати позивачу строк п`ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.09.2022р.

Суддя О.М. Делалова