Ухвала суду № 106348212, 21.09.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3920/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року. суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Гандзій Д.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ :

20 вересн 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області з вказаною позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просив суд, визнати протиправним та скасувати Наказ Мінюсту України № 3735/5 від 26.10.2020 р. про задоволення скарги ОСОБА_2 від 31.03.2020 р.

Вважаю, що у відкритті провадження по даній справі слід відмовити з наступних підстав.

Частинами 1та 2статті 5ЦПК Українипередбачено -здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідностізі ст.13ЦПК України судрозглядає справине інакшеяк зазверненням особи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасниксправи розпоряджаєтьсясвоїми правамищодо предметаспору навласний розсуд.Таке правомають такожособи,в інтересахяких заявленовимоги,за виняткомтих осіб,які немають процесуальноїдієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Частиною 1 статті 186 ЦПК України передбачено суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАСУ - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 2,7частини 1статті 4КАСУ визначено,що публічно-правовийспір -спір,у якому: хочаб однасторона здійснюєпублічно-владніуправлінські функції,в томучислі навиконання делегованихповноважень,і спірвиник узв`язку ізвиконанням абоневиконанням такоюстороною зазначенихфункцій;або хочаб однасторона надаєадміністративні послугина підставізаконодавства,яке уповноважуєабо зобов`язуєнадавати такіпослуги виключносуб`єкта владнихповноважень,і спірвиник узв`язку ізнаданням абоненаданням такоюстороною зазначенихпослуг; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом1частини 1статті 19КАСУ передбачено,що юрисдикціяадміністративних судівпоширюється насправи упублічно-правовихспорах,зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб?єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2,4,19 чинного КАСУ, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначають поняття публічно-правового спору та суб?єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб?єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спірні правовідносини виникли у зв?язку із оскарженням рішення суб?єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України про скасування рішень про державну реєстрацію за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 від 31.03.2020 на дії державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 03.01.2018 р. № 39096036, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Оперчук І.М. від 03.01.2018 р. № 39096009, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Ю.А. від 05.01.2018 р. та інших, далі за списком згідно п. 2 оскаржуваного Наказу Мінюсту № 3735/5 від 26.10.2020 р.

У межах цієї адміністративної справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб?єктів державної реєстрації, територіальних органів Мінюсту.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частина 3статті 19КАСУ встановлює- адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Статтею 20 КАСУ передбачено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Частиною 1 статті 27 КАСУ встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У п. 71 рішення«Рисовський проти України»(заява 29979/04) зазначено: «… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

За юридичною термінологією нормативно-правовий акт є офіційним письмовим документом, який приймається уповноваженим органом, установлює, змінює або скасовує норми права.

Нормативно-правові акти міністерств поширюються, як правило, на сферу діяльності міністерства або на всіх громадян та юридичних осіб. На відміну від правових актів індивідуального значення (вирок суду, наказ директора тощо) нормативно-правові акти мають найбільш загальний характер та спрямовані на врегулювання певного виду суспільних відносин і застосовуються неодноразово.

Статтею 117 Конституції України закріплено, що нормативно - правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом.

В рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року№ 2-зп (справа 3/35-313)передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія.

У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб?єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб?єкта, а відповідно інший субєкт зобов?язаний виконувати його вимоги та приписи.

Тобто, відмінною ознакою дій суб?єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов?язки.

Наведені висновки, узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною в листі від 26 грудня 2005 року№ 3.2.-2005(Науковий висновок від 12.02.2016 р. з висловленням правової позиції щодо юрисдикції справи № 800/362/15 за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України).

Вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,який засвоєю природоює актоміндивідуальної діїпідлягає розглядовів порядкуадміністративного судочинстваі повинні розглядатися за нормами КАСУ окружним адміністративним судом, з огляду на те, що судовому розгляду в порядку ЦПК України вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 186 ЦПК України, ст.ст. 2,4,19 КАСУ, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, роз`яснивши позивачу, що розгляд вказаних вимог належить розглядати за нормами КАСУ в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом.

Ухвала можебути оскарженадо Одеськогоапеляційного судучерез Овідіопольськийрайонний судшляхом подачів 15-деннийстрок апеляційноїскарги здня їїпроголошення,а уразі,якщо ухвалубуло постановленобез участіособи,яка їїоскаржує,протягом п`ятиднів здня отриманнякопії ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гандзій