Ухвала суду № 106347013, 16.09.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6946/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської областіБенца К.К.,при секретарісудового засіданняМайор Ю.В.,за участюпрокурора Сич Х.В., слідчого Крит`єв О.Г.,підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Сливка В.П., перекладача Сабов Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12022070000000139 від 27 травня 2022 року старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області майора поліції Крит`єв О.Г. погоджене з прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Сич Х. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, тимчасово не працюючого, не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчийслідчого відділурозслідування злочиніву сферітранспорту СУГУ НПв Закарпатськійобласті майорполіції Крит`євО.Г.,запогодженнямз прокуроромРахівського відділуТячівської окружноїпрокуратури СичХ.,звернувсядослідчого суддізклопотанняму кримінальномупровадженні,відомостіпрояке внесенідоЄдиногореєстру досудовихрозслідуваньза№12022070000000139від 27травня 2022року заознакамикримінального правопорушення,передбаченогоч.3ст.286-1ККУкраїнипро застосуваннязапобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою без визначеннярозміру заставидопідозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що 26травня 2022року,близько 17години 20хвилин,водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,керуючи технічно-справнимне зареєстрованиму встановленомупорядку двоколісниммотоциклом марки«BMW»,без реєстраційногономерного знаку,VIN НОМЕР_1 ,перебуваючи встані алкогольногосп`яніння вконцентрації 1.85% проміле, що відноситься до середнього ступеня сп`яніння, згідно протоколу освідчення, для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння, виданого КНП «Виноградівської РЛ» № 71 від 26.05.2022, разом з пасажиром заднього пасажирського сидіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухався у денний час доби, без опадів та будь-яких інших атмосферних явищ на ділянці автодороги, яка вкрита асфальтобетоном, з лівим заокругленням дороги, має по одній смузі руху у кожному по вул. Кошута в с. Велика Паладь, Берегівського району у напрямку вул. Петефі, де навпроти будинку № 140 вказаної вище вулиці, під час руху не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3 «б»; 2.9 (а); 12.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року.

ОСОБА_1 будучи самовпевненим та самонадійним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку та дорожні умови, чим не втримав керований ним двоколісний мотоцикл у межах своєї смуги руху, внаслідок чого допустив з`їзд керованого ним мотоциклу за межі проїзної частини дороги в правий по напрямку руху кювет з подальшим перекиданням та зіткненням з бетонною конструкцією містка.

Унаслідок дорожньо-транспортноїпригоди пасажир не зареєстрованого у встановленому порядку двоколісного мотоциклу марки «BMW», без реєстраційного номерного знаку, VIN НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишній мешканець АДРЕСА_2 , згідно судово-медичного висновку отримав тілесні ушкодження у виді, рани на шкірних покривах лівої тьмяно-скронево-потиличної ділянки голови з множинними переломами кісток склепіння й основи черепа та розм`яттям тканини головного мозку, перелом кісток носу нижньої та верхньої щелеп зліва, забійної рани на шкірних покривах внутрішньої поверхні верхньої та середньої третин правої гомілки, саден на шкірних покривах підборіддя, лівої щоки, підреберної ділянки справа, зовнішньої поверхні 3-ої дистальної фаланги середнього пальця правої кисті, внутрішньої поверхні нижньої третини правого стегна, внутрішньої поверхні верхньої третини лівої гомілки внутрішньої поверхні лівої стопи.

Тілесні ушкодження у виді саден виникли від дії тупого твердого предмету по механізму тертя-ковзання де місцями прикладання сил являлися місця розташування ушкоджень, ушкодження у вигляді забійної рани заподіяне внаслідок прямої короткочасної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею веретеноподібна форма рани, наявність вузької ділянки зсаднення по її краях, що повторює форму рани з чіткими зовнішніми межами по ударному механізму спричинення, де місцем прикладання сили являлося місце розташування ушкодження. Рана забійна, про що свідчать нерівні дещо зсаджені краї, закруглені кінці рани тканинних перетинок. Ушкодження заподіяне в результаті одного удару, що підтверджується наявністю однієї рани з узькими ділянками зсадненнями по краях веретеноподібною формою і невеликими розмірами ушкодження наявністю крововиливу в під лежачих м`яких тканинах, а також відсутністю інших ушкоджень в цій області. Тілесні ушкодження у вигляді множинних уламкових переломів кісток склепіння та основи черепа з розмізженням речовини головного мозку, переломів кісток носа і щелеп виникли в результаті прямої ударно-травматичної дії тупого твердого предмету з переважаючою травмуючою поверхнею, або при ударянні об таку, де місцем прикладання травмуючої сили була ліва половина голови з напрямком травмуючої дії зліва на право, що підтверджується локалізацією ушкоджень. Всі вище перераховані ушкодження є прижиттєві та вкладаються в час автопригоди.

Враховуючи локалізацію, характер і механізм виникнення всіх встановлених тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_2 , останній перебував на місці пасажира заднього сидіння двоколісного мотоциклу марки «BMW», без реєстраційного номерного знаку, VIN НОМЕР_1 у момент ДТП.

Тілесні ушкодженняу виглядімножинних уламковихпереломів кістоксклепіння таоснови черепаз розмізженнямречовини головногомозку це ушкодженняє небезпечнимдля життяв моментїх спричиненняі зацією ознакою,згідно п.2.1.2«Правил судово-медичноговизначення ступенятяжкості тілеснихушкоджень» затвердженихНаказом №6МОЗ України «Пророзвиток тавдосконалення судово-медичноїслужби» від17.01.1995слід кваліфікуватияк тяжкітілесні ушкодження,які призвелидо смерті.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, внаслідок яких потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Слідчий зазначає, що у вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

15 вересня 2022 року ОСОБА_1 , у встановленому ст.ст. 276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 повністю, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.05.2022 року та схемою до нього; протоколом медичного огляду виданого КНП «Виноградівська РЛ» №71 від 26.05.2022, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 , протоколами допитів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , висновком СМЕ №91/в від 27.06.2022 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий зазначає, що необхідність обранняпідозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходуувиглядітримання підвартою,обумовленанеобхідністюзапобігти ризикам: вчинення нимспроб переховуватисявідорганівдосудового розслідуваннятасуду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину, може незаконновпливати насвідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризикидоводяться вагомістюдоказів провчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, оскільки санкція статті Кримінального кодексу, що йому інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Враховуючи викладене,беручи доуваги те,що ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України,яке відноситьсядо категоріїтяжких злочинів,тяжкість покарання,яке йомузагрожує,та приймаючидо уваги,щожоден більшмякий запобіжнийзахід незможе запобігтивказаним ризикам,слідчий проситьзастосувати запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою без визначення застави відносно підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 (шістдесят) днів.

Враховуючи наведенів клопотанніобставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

На думку сторони обвинувачення, з урахуванням сукупності обставин, наведених вище, а саме тяжкості кримінального правопорушення, способу його вчинення, наслідків, які воно потягло, суворості можливого покарання, наявності кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутності обставин, які перешкоджають триманню під вартою ОСОБА_1 , застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою буде недостатнім, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_1 не досягне мети застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В судовому засіданні слідчий Крит`єв О.Г. клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.

Захисник підозрюваногоусудовомузасіданні заперечивпротиобраннявідносно ОСОБА_1 запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,зазначив,що наданий часвідсутні будь-якіризики зазначенів ч.1ст.177КПК України. Ризики наякі вказавпрокурор єнедоведеними.Просив узадоволенні клопотання відмовити.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився з доводами захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку прокурора та слідчого про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчого мотивоване тим, щоперебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення .

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньму у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України за вчиненняякогопередбачено покаранняувигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Не вирішуючипитанняпродоведеністьвинитаправильністькваліфікаціїдій ОСОБА_1 зач.3 ст. 286-1 ККУкраїни,авиходячилише зфактичних даних, що містятьсяв долучених до клопотанняматеріалах кримінальногопровадження,приходжу довисновку про обґрунтованість підозриостаннього увчиненні кримінального правопорушення за викладених вклопотанні обставин.Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 286-1 КК України відповіднодо ст.12КК Українивідноситься до категорії тяжких злочинів,за вчиненняякого передбачено зокрема, покарання увигляді позбавлення волі настрок від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Прокуроромта слідчимнаведено обставини,якісвідчать прообґрунтованість підозриувчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненнікримінального правопорушенняпідтверджуєтьсязібраними укримінальному провадженні тадоданими до клопотання доказами,якіна даній стадіїпроцесуєдостатнімидля висновкупро обґрунтованість підозри,інапідставіякихслідчий винісповідомлення ОСОБА_1 про підозру,копія якого15вересня 2022року,йомувручена. Однак, дослідження доказів з метою визнання їхтакими, якіможуть бути покладені воснову винуватостіособиу вчиненні того чи іншого злочину відноситься достадії судового розглядупосуті, таневирішується настадії досудового розслідування.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.286-1КК України.

Слідчий суддя,виходячи з положень ч.5 ст.9КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини,відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства`від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)

Разом зтим,перевіряючинаявністьобґрунтованоїпідозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.286-1 КК України,слідчий суддя виходить з того, що сукупністьматеріалівкримінального провадження наданій стадії розслідування, є достатньою длязастосуваннящодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,оскільки обґрунтованістьпідозрице не акт притягнення особи до відповідальності,а сукупність даних,якіпереконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетноюдо вчинення конкретного злочину.

Прицьому,слід зауважити,щостандартдоведення обґрунтованостіпідозриє нижчим від стандартудоведеностівинуватостіпозарозумнимсумнівомтавимагає меншої ваги доказів, ніждляухваленняобвинувальноговироку.

Окрімтого,уп.48 рішення«Чеботарь протиМолдови» ЄвропейськийСудзправ людини зазначив, щополіціянезобов`язана матидокази,достатнідляпред`явлення обвинувачення, або щобця особа булапідданасуду.Метоюпопередньоготримання під вартоюєподальше розслідування кримінальної справи,якеповиннопідтвердитиаборозвіяти підозру,якає підставоюдля затримання.

Слідчий суддя,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики,на думку слідчого судді, доводяться вагомістю доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним.

Європейськийсудзправлюдиниусправі«ІлійковпротиБолгарії»вказав,що «суворість передбаченого покарання»єсуттєвим елементомприоцінюванні «ризиків переховування або повторновчиненнязлочинів». Отже,судприймає доуваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушеннятапокарання,щопідвищуєризикзникненняобвинуваченоговід правосуддя.

УрішенніЄвропейськогосуду«ЛабітапротиІталії»від06.04.2000р.зазначено,щонебезпекаперешкоджаннявстановленнюістиниусправіта переховуванняособивід правосуддя може вимірюватися суворістюможливогопокараннявсукупностіз наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, їїзв`язками здержавою, уякій його переслідують,та міжнародними контактами.

Вирішуючипитанняпроіснування передбаченихкримінальнимпроцесуальним законом ризиківнеправомірноїпроцесуальноїповедінкипідозрюваного, слідчий суддявідмічає, що ризиком не можна вважатипрогнозовану подію,настання якої розглядаєтьсяяк цілком гарантоване.

Ризикомуконтекстікримінальногопровадженняєпевнаступіньймовірностітого,що особа, у цьому випадку підозрюваний,можутьвдатисядовчинків, якібудуть перешкоджати судовому розгляду абож створятьзагрозусуспільству.

Такимчином,слідчий суддя,оцінюючивірогідність такоїповедінки підозрюваного, має дійти обґрунтованоговисновкупровисоку ступіньймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивнавідповідь свідчитьпро реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Надаючиоцінкуможливостіпідозрюваному переховуватисявід органів слідства, впливати на свідків абовчинити інше кримінальне правопорушення ,слідчий суддя бередо уваги, щоіснує певна ймовірність того,що підозрюваний зметоюуникнення покарання, завчинення інкримінованого злочинуможе вдатисядовідповіднихдій.

Накористьреальногоіснуваннявказаних ризиківслідвіднеститіобставини,що ОСОБА_1 обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів,завчиненняякогозаконом передбачено покарання увиді позбавленняволі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Співставленнянегативнихдля ОСОБА_1 наслідків переховування у виглядійого покарання уневизначеномумайбутньому, ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Водночас,напереконанняслідчогосудді,небезпекапереховування ОСОБА_1 здається явно переконливою.

Окрім цього щодоризикунезаконноговпливуна свідків у кримінальному провадженні то слідчий суддявважаєйого обґрунтованим, оскількипідозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою дачі ними завідомо неправдивих показів чи відмови від дачі показів.

Також, ОСОБА_1 може впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінального правопорушення свідків, а також на понятих, які будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.

Окрімцього,при встановленні наявності ризикувпливуна свідків слідвраховувати встановлену КПК процедуру отримання показань відосіб, якіє свідками, укримінальному провадженні, асаме спочатку настадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим прокурором, апісля направлення обвинувального актадосуду настадіїсудового розгляду-усно шляхом допиту особи всудовомузасіданні (частини 1,2статті23, стаття224 КПК). Судможе обґрунтовувати свої висновкилише на показаннях,які він безпосередньо сприймав підчассудового засіданняабоотриманих у порядку, передбаченому статтею 225КПК, тобтодопитаних настадіїдосудового розслідування слідчим суддею.Судневправі обґрунтовувати судовірішення показаннями,наданими слідчому,прокурору,абопосилатися наних(частина4 статті95КПК).Затаких обставин ризиквпливунасвідківіснуєнелишена початковому етапі кримінального провадження призібранні доказів,ай настадії судового розгляду домоменту безпосереднього отримання судом показаньвід свідків та дослідження їхсудом.

Наданийчасіснуєреальнанеобхідністьдопиту свідків, проведення великого обсягу необхіднихпроцедурних(процесуальних)дій,відтак,напереконання слідчого судді, існує об`єктивна реальністьризикуможливого впливупідозрюваного на свідків.

Тому,надумкуслідчого судді,існуванняризикуможливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового слідства та вплив на свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи, залишається високим.

Водночас,продовжуєзалишатисяреальнимризиктого,що ОСОБА_1 перебуваючи наволі може вчинити інше кримінальнеправопорушення,зможеухилитисявідсудутане виконатийого процесуальнірішення(ризикпереховування).Існуваннятакихризиківобгрунтовуєтьсяхаракте-ромпротиправнихдій, спосібвчиненнякримінального правопорушення,якиймає високий ступіньсуспільної небезпеки,татяжкість покарання,якезагрожує ОСОБА_1 уразі визнанняйого винуватиму інкримінованомузлочині.

Такимчином,єпідставивважати,щоперебуваючинаволі, підозрюванийз метою ухилення від кримінальноївідповідальностізможепереховуватисявідорганів досудового розслідування, знаючи танамагаючисьуникнути відповідальностіза вчинененимдіяння,усвідомлюючинаслідкивразі доведенняостанньомувиниувчиненівищевказаногозлочину,можевподальшомуперешкоджати повному та всебічномудосудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином.

Надумкуслідчогосудді,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихслідчимсуддеюризиків,танебудеефективнимта доцільним врамках даного кримінального провадженнятасвідчить проте,щоіншібільш м`які запобіжнізаходи можуть бути недостатніми длязапобіганняризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни

Дані про особу ОСОБА_1 : має постійне місце проживання, не одружений, тимчасово не працює, дітей на утриманні не має, свідчитьпро відсутністьтіснихсоціальнихзвязківта підтверджуєіснування ризиків, а відтак дані про особу слідчий суддя визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_1 дозволяють та не перешкоджають обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тяжкими захворюваннями,які бперешкоджали йогоутриманню підвартою,не страждає, стан його здоров`я не перешкоджає триманню його під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає на даний час обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Також, слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу сторони захисту на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від 26 червня 1991року зазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільства ісоціальнінаслідки,які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну мірузапобіжногозаходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейськогосудузправ людини вбачається,що у справах,де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину,виходячизсамої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПК України, застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Щодообґрунтованостізастосуваннязапобіжногозаходусамеувиглядітриманняпідвартою,слідчийсуддятакожвважаєзанеобхіднезазначитинаступне.

Стаття183КПКУкраїнивизначає,щотриманняпідвартоюєвинятковимзапобіжнимзаходом,якийзастосовуєтьсявиключноуразі,якщопрокурордоведе,щожоденізбільшм`якихзапобіжнихзаходівнезможезапобігтиризикам,передбаченимстаттею177цьогоКодексу,крімвипадків,передбаченихчастиноюп`ятоюстатті176цьогоКодексу.Запобіжнийзахідувиглядітриманняпідвартоюнеможебутизастосований,окрімяк:доранішенесудимоїособи,якапідозрюєтьсяабообвинувачуєтьсяувчиненнізлочину,заякийзакономпередбаченопокаранняувидіпозбавленняволінастрокпонадп`ятьроків.

Слідчийсуддязвертаєувагунаспосібвчиненнякримінальногоправопорушення,якиймаєвисокийступіньсуспільноїнебезпеки,зумовленоїтяжкиминаслідкаминелишедля конкретних осіб,а і длясуспільствавцілому, наявністьреальних ознаксправжнього суспільногоінтересу, який, незважаючи напрезумпціюневинуватості,переважає принцип повагидоособистості,а також враховує практикуЄвропейськогосуду зправлюдини, відповідно доякоїсуд своїмрішенням повинен забезпечити нелишеправапідозрюваного, алейвисокістандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів,щовимагаєвідсуду більшоїсуворостів оцінціпорушень цінностей суспільства.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

В судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_1 не бувзатриманий,а відтак строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту взяття під варту.

Відповідно вимог ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України слідчий суддя враховує передбачені законом обставини та дійшов до висновку про наявність підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, враховуються заявлені обвинуваченою стороною ризики, передбачені ст.177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою.

Оцінюючи в сукупності всі вищевикладені обставини, наявні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

З урахуванням норми п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючипідстави таобставини, передбаченістаттями177та178цьогоКодексу,суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12022070000000139 від 27 травня 2022 року старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області майора поліції Крит`єв О.Г. погоджене з прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Сич Х. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого,тимчасовонепрацюючого,несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 13 листопада 2022 року, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 20.09.2022 року о 15 год. 20 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца