Постанова № 10634560, 26.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 р. справа № 2а-13162/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вірівське»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000181520 від 11.05.2010р.

за участі представника позивача Небера В.В.

представника відповідача Пруднік Н.О.

ВСТАНОВИВ

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Вірівське» звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000181520 від 11.05.2010р.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000181520/0 від 11.05.2010р. в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 20845,22 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним були самостійно сплачені податкові зобовязання з ПДВ із зазначенням у платіжних документах періоду їх виникнення. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Конституцію України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з ПДВ. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань більш, ніж на 90 днів. У звязку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 24105,01 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях від 14.06.10р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Вірівське»» є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, ідентифікаційний код 00724784.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання порушення строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.03.2005р. по 31.10.2009р. Результати перевірки відображені у акті № 477/15-2/00724784 від 05.05.2010р. (надалі акт перевірки). За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» в частині своєчасності сплати сум узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі -48210,02 грн., у тому числі з затримкою більше ніж 90 календарних днів 48210,02 грн.

На підставі акту перевірки 11 травня 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №000181520/0, відповідно до якого на підставі п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі Закон «Про порядок погашення…») за затримку на 1649 календарних денів узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ до позивача застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що складає 24105,01 грн.

Як вбачається з акту перевірки відповідач виходив з того, що несвоєчасно сплачені податкові зобовязання виникли на підставі декларацій з податку на додану вартість №7830 від 18.05.2006р., № 8475 від 8475 від 19.06.2006р., № 10443 від 13.07.2006р., № 12733 від 18.08.2006р., декларація № 13436 від 20.09.2006р., декларація № 15826 ввід 19.10.2006р., № 17854 від 20.11.2006р., № 18629 від 18.12.2006р., № 21033 від 18.01.2007р., № 1439 від 19.02.2007р., № 2154 від 19.03.2007р., № 4675 від 19.04.2007р., № 6650 від 21.05.2007р., № 7421 від 20.06.2007р., № 10086 від 18.07.2007р., № 12236 від 20.08.2007р., № 13073 від 20.09.2007р., № 16061 від 19.10.2007р., № 18195 від 20.11.2007р., № 19069 від 19.12.2007р., №21985 від 18.01.2008р., № 19832 від 20.11.2008р., № 20697 від 18.12.2008р., № 23770 від 19.01.2009р., №1896 від 20.02.2009р., № 2668 від 20.03.2009р., № 4545 від 08.04.2009р., №8017 від 20.05.2009р., № 9038 від 22.06.2009р., уточнюючого документу № 8033 від 20.05.2009р, податкових повідомлень-рішень № 0000352340 від 10.03.2005р., № 0000752340 від 08.10.2008р..

На вимогу суду позивач надав копії платіжних доручень: № 107 від 27.10.2009р.на суму 188033,51грн, № 39 від 28.10.2008р. на суму 15400,00грн., № 81 від 28.09.2009р. на суму 30000,00грн. про перерахування податку на додану вартість, у реквізиті «Призначення платежу» яких ним вказано: «згідно акту перевірки № 735/23/00724784 від 25.09.2008р.», «згідно до акту перевірки за період з 26.03.2004р. по 01.10.2005р.», «згідно до постанови суду від 12.01.2009р. № 2а-4704/08/0570».

Усі надані платіжні доручення були враховані відповідачем у картці особового рахунку позивача з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача надав до суду копію акту № 735/23/00724784 від 25.09.2008р. та пояснення в якому з посиланням на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2009р. зазначає, що у платіжному доручені № 81 від 25.09.2009р. на суму 30000,00 грн. помилково було вказано в призначені платежу «ПДВ-20% згідно до акту перевірки за період з 26.03.2004р. по 01.10.2005р. перераховано повністю», оскільки останнього взагалі не існує.

Суд враховує, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами податкового боргу, який позивач погашав протягом 2010 року. Суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обовязковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вже зазначалось раніше позивачем платіжними дорученнями № 107 від 27.10.2009р. на суму 188033,51 грн., № 39 від 28.10.2008р. на суму 15400,00грн., № 81 від 25.09.2009р. на суму 30000,00 грн. було перераховано податок на додану вартість, у реквізиті «Призначення платежу» яких ним вказано «згідно акту перевірки № 735/23/00724784 від 25.09.2008р.», «згідно до акту перевірки за період з 26.03.2004р. по 01.10.2005р.», «згідно до постанови суду від 12.01.2009р. № 2а-4704/08/0570».

В судовому засіданні встановлено, що на підставі акту перевірки про результати позапланової перевірки Державного підприємства «Вірівське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004р. по 01.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 01.09.2008р. № 735/23-2/00724784 від 25.09.2008р., відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 08.10.2008р. Зобовязання за цим рішенням сплачені платіжним дорученням № 39 від 28.10.2008р.

Крім того, згідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009р. по справі №2а-4704/08/0570 позовні вимоги були задоволені, зокрема з ВАТ «Вірівське» було стягнуто заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 144333,72 грн. за певні періоди. Зобовязання за цими періодами були частково погашені з пропущенням встановлених строків (розрахунок наведений на а.с.123), у звязку з цим висновки акту перевірки є частково правомірними. Позивач оскаржує застосування штрафних санкцій у частині, що відповідає своєчасно сплаченим зобовязанням. Враховуючи, що матеріали справи підтверджують доводи позивача, його вимоги підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач надав пояснення, в якому зазначає, що у платіжному доручені № 81 від 25.09.2009р. на суму 30000,00 грн. помилково було вказано в призначені платежу «ПДВ-20% згідно до акту перевірки за період з 26.03.2004р. по 01.10.2005р. перераховано повністю», оскільки останнього взагалі не існує. Тобто позивач помилково визначив, що відповідну суму він спрямовує на погашення зобовязань, які не існують.

У свою чергу, відповідачем сплачені суми були зараховані в рахунок погашення податкового боргу по податковим повідомленням рішення № 0000352340 від 10.03.2005р. та № 0000752340 від 08.10.2008р. Помилка позивача у визначені призначення платежу не надає відповідачеві повноважень спрямувати сплачену ним суму на свій розсуд.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Вірівське» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000181520/0 від 11.05.2010р. в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 20845,22 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 000181520/0 від 11.05.2010р. в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 20845,22 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Вірівське» (85020, Донецька область, Добропільський район, с. Варівка, вул. Кірова, 5, код ЄДРПОУ 00724784) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 26 липня 2010 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 30 липня 2010 року.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.