Ухвала суду № 106345596, 16.09.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2022 Справа №607/12517/22

Провадження №1-кс/607/4054/2022

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., за участю секретаря судового засідання Дуркало Т.В., прокурора Романів Д.Я., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника адвоката Чапаєва Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчої СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Базунової В.О., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Романів Д.Я. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синява Збаразького району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2022 року слідча СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Базунова В.О. за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури Романів Д.Я., звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022211040001384 від 14 вересня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що 14 вересня 2022 року, близько 17 години 53 хвилин, у ОСОБА_1 , раніше судимого за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, який перебував поблизу будинку № 3 по вулиці Фабричній у м.Тернополі, виник повторний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому матеріальних збитків та бажаючи настання таких наслідків, 14 вересня 2022 року, близько 17 години 53 хвилини, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу під`їзду № 3, що знаходиться по вулиці Фабричній, у м.Тернополі, таємно, шляхом вільного доступу, викрав сумку синьо-білого кольору, всередині якої знаходились будівельні інструменти та грошові кошти у сумі 300 гривень.

В подальшому, із викраденим майном, ОСОБА_1 , безперешкодно покинув місце злочину, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на загальну суму 2 500 гривень.

14 вересня 2022 року ОСОБА_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України, а 15 вересня 2022 року в межах кримінального провадження №12022211040001384, повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 14.09.2022; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_2 від 14.09.2022; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 15.09.2022; протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками із потерпілим ОСОБА_2 від 15.09.2022; протоколом огляду відеозапису від 15.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 15.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 15.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 15.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 15.09.2022; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.09.2022 року.

Мотивуючи клопотання,слідча посилаєтьсяна обґрунтованістьпідозри ОСОБА_1 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК України,яке відповіднодо ст.12КК Україниє тяжкимзлочином, та за яке передбачано покарання у вигляді позбавлення воліна строквід п`ятидо восьмироків;існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. З урахуванням викладеного, зокрема, даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , а також зважаючи на те, що останній не має джерела доходу, оскільки ніде не працює та не навчається, раніше судимий за аналогічні злочини проти власності, що свідчить про системну неправомірну поведінку підозрюваного, а тому на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та йому необхідно обратизапобіжний західу вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім на переконання слідчої, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 обґрунтованими.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат Чапаєв Р.В. заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, при цьому просить застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022211040001384 від 14 вересня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У даному провадженні 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Зокрема, такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022211040001384 від 14.09.2022 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.09.20022 року; протокол огляду місця події від 14.09.2022 року; протокол допиту потерпілого від 15.09.2022 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.09.2022 року; довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками у кримінальному провадженні №№12022211040001384 від 14.09.2022 року; протокол огляду від 15.09.2022 року; протокол допиту свідків від 15.09.2022 року; вимога на ОСОБА_1 згідно якої останній раніше судимий, копія вироку Тернопільського міськрайонного суду від 22.06.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.361 КК України та призначено покарання у вигляді 1 рік 1 місяці обмеження волі, інші матеріали кримінального провадження.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчою до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Крім того, на переконання слідчого судді, ризик вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний офіційно не працює, джерел доходу не має, скоєння злочину було викликано зокрема його скрутним матеріальним становищем, більше того підозрюваний раніше судимий за умисні корисливі злочини, зокрема 22.06.2022 року засуджений Тернопільським міськрайонним судом до одного року одного місяця обмеження волі, однак останній для себе певних висновків не зробив та вчинив новий умисний корисливий злочин під час відбування покарання призначеного судом, зазначене дає підстави вважати високою ймовірність вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Водночас ризик передбачений п.4ч.1ст.177КПК України, на думку слідчого судді є лише припущенням, оскільки жодним належним та допустимим доказом прокурором в судовому засіданні та слідчою у клопотанні не доведено, адже стороною обвинувачення мало б бути зазначено та підтверджено, які саме дії особи слідчий чи прокурор оцінює як перешкоджання, а також в який саме спосіб особа такими діями реально заважає здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Втім,за наведенихвище обставин,на переконанняслідчого судді,застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_1 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом. Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчої, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_1 .

Також слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваного - адвоката Чапаєва Р.В. про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Чапаєва Р.В. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання слідчої СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Базунової В.О., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Романів Д.Я. про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 год. 59 хв. 13.11.2022 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/12517/22; провадження №1-кс/607/4054/2022 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.09.2022 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

-не відлучатисяза межім.Тернополя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 13.11.2022 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіС. В. Кунцьо