Рішення № 106345319, 20.09.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4292/22

пр.№ 2-о/464/156/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2022 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.

секретар судового засідання Гузюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про встановлення факту смерті, -

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті. Заяву мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на непідконтрольній уряду України території у м.Донецьк померла його мати ОСОБА_2 . Дана обставина підтверджується довідкою про причину смерті № 3537, свідоцтвом про смерть. Встановлення факту смерті заявнику необхідне для оформлення реєстрації смерті особи та прийняття спадщини.

Заявник у судове засідання не з`явився, просить розглядати справу за його відсутності.

У судове засідання представник заінтересованої особи Сихівський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті ЛьвовіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів) не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.

Згідно зст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно дост. 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Андріївка Волноваського району Донецької області, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 .

Заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_3 , а матір`ю є ОСОБА_4 . В подальшому матір заявника 31.07.1999 уклала шлюб з ОСОБА_5 і змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 04.07.2013.

Відповідно до інформації, наявної у документі під назвою «Довідка про причину смерті» № 3537, виданому 30.11.2016, причиною смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказано: атеросклеротична хвороба серця, а також зі свідоцтва про смерть виданого так званим Ленінським відділом запису актів цивільного стану м.Донецька ДНР від 01.12.2016, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк.

Відповідно до вимогЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.

До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно доЗаконів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тапостанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 року.

Відповідно до статей1,3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України.

Статтею 9 цього Законупередбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Згідно зіст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбаченихКонституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно знаказом Міністерства юстиції України від 17.06.2014 №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції»тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання деякими відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Донецької області.Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Зважаючи на те, що заявник не може у встановленому законом порядку оформити спадщину, оскільки отримане ним свідоцтво про смерть матері ОСОБА_2 видане органами, що діють на тимчасово окупованій території України, не мають на території України юридичної сили, з метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити та встановити факт смерті його матері, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ч. 4ст. 317 ЦПК Україниухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючисьст. 317 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: с.Андріївка Волноваського району Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк, що є тимчасово окупованою територією України. Причина смерті: атеросклеротична хвороба серця.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), місцезнаходження: м.Львів, просп.Червоної Калини, 109.

Суддя О.Ю. Горбань