Ухвала суду № 106344979, 20.09.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

справа №308/8561/22

У Х В А Л А

І МЕ Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху

20.09.2022 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2022 матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів постановлено передати на розгляд за підсудністю до Томаківського районного суду Дніпропетровської області.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2022 скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Вирішуючи зазначене питання, суддя виходив із наступного.

Так, правова регламентація вимог до змісту та форми позовної забезпечується приписами статей 175 та 175 ЦПК України.

У відповідності до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення рішення суду. Подане клопотання позивач обґрунтовує скрутним матеріальним станом, який не дозволяє сплатити судовий збір. Позивач також зазначає про фінансову неможливість сплатити судовий збір, так як на її утриманні знаходиться син, відсутність рахунків у банках, нерухомого майна та низький дохід від здійснення адвокатської діяльності. Позивач посилається на те, що є малозабезпеченою особою, яка проживає на орендованій квартирі як внутрішньо переміщена особа.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Отже, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, і особи, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Таким чином, відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору можливе виключно за наявності відповідних підстав і є правом, а не обов`язком суду.

Позивачем до позовної заяви долучено податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, зі змісту якої слідує, що загальна сума річного доходу останньої становить 8560 грн.

У той же час як слідує з Розділу VІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи позивач є власником двох об`єктів нерухомого майна, набутого у 2014 та 2020 роках.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей та наданих на їх підтвердження доказів про відсутність будь-яких інших доходів у позивача, що унеможливлювали б сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі. У той час як долучені до клопотання про відстрочення сплати судового збору документи не свідчать про те, що позивач у справі не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Крім того, не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б свідчити про її скрутне матеріальне становище.

Крім того, позивачем долучено розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, у відповідності до якого сума сплаченого ЄСВ за 2021 рік становить 15950 грн. Відповідно до зазначеного розрахунку ЄСВ позивачем сплачується як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, тобто в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VІ) належить до групи платників, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 4 цитованого Закону.

За правилами частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

У свою чергу, за змістом положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX (далі Закон №1082-IX) у 2021 році мінімальну заробітну плату установлено наступним чином: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.

Доцільно зауважити про те, що за правилами абзацу першого пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У свою чергу, мінімальним страховим внеском є така сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).

Таким чином, позивачу розмір ЄСВ, який підлягав сплаті, нараховувався, виходячи з величини мінімальної місячної заробітної плати, проте вказані обставини автоматично не підтверджують відсутність доходу як такого. Натомість такі обставини свідчать про не перевищення отриманого доходу базі ЄСВ, яка використовується для його обчислення за звітний період.

Таким чином, враховуючи, що позивачем до позовної заяви не долучено доказів, які свідчили б про її скрутне матеріальне становище і про неможливість сплатити судовий збір при пред`явленні позову, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, вважаю, що позивач, як сторона у справі, має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно з частиною 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд звертає увагу на те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 році: з 1 січня становить 2481 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12405,00 грн.).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтовуваний розрахунок сум, що стягується чи оспорюються.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За правилами частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Як зазначено у пункті 11 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначено ціну позову в іноземній валюті в розмірі 10500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду (06.07.2022) становить 307176,45 грн.

Отже, за подання позову про стягнення з відповідача на користь позивача 10500 доларів США останній повинен сплатити 3071,76 грн. судового збору.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Підсумовуючи викладене, суддя доходить до переконання про необґрунтованість заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору, а тому у відповідне клопотання слід залишити без задоволення.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для їх усунення.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - відмовити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення коштів- залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду:

- документа про сплату судового збору у розмірі 3071(три тисячі сімдесят одна) грн.76 коп.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.Й. Данко