Постанова № 10634395, 28.07.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 р. Справа № 2-а-2320/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Федорченко Р.О.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

до: приватної виробничо-комерційної фірми "Персей"

про: стягнення податкового боргу в сумі 1825,14 грн.

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Вінниці (далі позивач) з позовом до приватної виробничо-комерційної фірми “Персей” (далі відповідач) з позовом про стягнення податкового боргу в сумі 1825,14 грн., мотивуючи його тим, що станом на 21.05.2010 року за відповідачем рахується податковий борг на зазначену суму, в т.ч.: по сплаті податку на додану вартість - 1315,92 грн., по сплаті збору на спеціальне водокористування - 509,22 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та додані у справу докази, просила позов задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції за 18.06.2010 р. (а.с.39). Крім того, в матеріалах справи містяться докази відсутності підприємства за фактичною адресою (а.с.35).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з участю його представника та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів відповідача, а після зясування думки представника позивача - дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази і їх сукупності, встановив наступне.

Приватна виробничо-комерційна фірма “Персей” здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 26.11.1996 р. (а.с.17) та взята на податковий облік у ДПІ у м. Вінниці 02.12.1996 р. (а.с.7).

Судом встановлено, що на момент винесення рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 1315,92 грн. та збору на спеціальне водокористування в сумі 509,22 грн., що підтверджується актами перевірки №11060/15-2/24436044 від 05.12.2008 р. та №4149/15-2/24436044 (а.с.14,16).; податковими повідомленнями-рішеннями форми «Р» №0005881503/0 від 17.12.2008 р., №0003291503/0 від 25.06.2008 р., №0001081530/0 від 11.02.2009 р., №0011911501/0 від 17.06.2008 р. (а.с.9,11,13.15); актами про неможливість вручення податкових повідомлень-рішень №11798/15-3/24436044 від 30.12.2008 р. та №5195/15-3/2443604 від 04.07.2008 р. (а.с.10,12) та розрахунком заборгованості відповідача станом на 21.05.2010 р. (а.с.6).

Крім того, судом також встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача перша податкова вимога № 1/829 від 21.07.2008 р. (а.с.28) та друга податкова вимога №2/1058 від 08.09.2008 р. (а.с.29). У звязку з поверненням до податкового органу рекомендованих поштових повідомлень, в яких направлялись зазначені податкові вимоги, останні були розміщені на дошці податкових оголошень, що підтверджується матеріалами справи (а.с.40,41), однак, вони залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних (обовязкових платежів) належить податок на додану вартість. Сума даного податку в повному обсязі зараховується до державного бюджету.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач є платником податку на додану вартість.

Пунктом 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону України встановлено порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно погасити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобовязаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обовязків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Крім того, заявлена за позовом сума підтверджується належними доказами, податковий борг є узгодженим, а його розмір відповідачем не оспорюється.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Персей" (49081, м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 8/4, кв.162, код ЄДРПОУ 24436044) на користь Державної податкової інспекції у м. Вінниці податкову заборгованість в сумі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять пять) грн. 14 коп. за рахунок активів платника податків.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 29 липня 2010 року.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович