Ухвала суду № 10634162, 29.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"29" липня 2010 р.6/01-12/1874 Суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів

до Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів

про - визнання недійсним рішення 46 сесії Старокостянтинівської міської ради від 19.05.2010 р. № 27 п.9

- визнання договору № 040674700042 від 30.05.2006 р. укладеним на новий строк

ВСТАНОВИВ:

28.07.2010 р позивач звернувся до суду із позовною заявою до Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів про визнання недійсним рішення 46 сесії Старокостянтинівської міської ради від 19.05.2010 р. № 27 п.9 та визнання договору № 040674700042 від 30.05.2006 р. укладеним на новий строк

Згідно п. 31 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом звертається увага на те, що позивачем як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подано квитанцію № 10 від 27.07.2010р. про сплату 236 грн. за інформаційно-технічні послуги із зазначенням наступних реквізитів: отримувач – ГУДКУ у Хмельницькій області, код отримувача 23565225, банк отримувача: ГУДКУ у Хмельницькій області, код установи банку 815013, рахунок 31215259700002. Однак з 21.06.2010р. відповідно до доручення Міністерства фінансів України, звернення Державної судової адміністрації України, листа Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області від 18.06.2010р. № 18.1-09/123-5094 відкриті окремі рахунки за кодами класифікації доходів бюджету для зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських судах: код бюджетної класифікації доходів 22050003, символом звітності 264, рахунок 31211264700002, одержувач УДК у м. Хмельницькому, МФО 815013, банк одержувача ГУДКУ у Хмельницькій області, ОКРО 23565225.

За таких обставин, квитанція № 10 від 27.07.2010р. про сплату 236 грн. за інформаційно-технічні послуги не може бути належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 57 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, відповідно до п. 5.27 вимог до оформлювання документів Затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 №55, відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Як вбачається із поданих матеріалів, документи, додані до позовної заяви не можна вважати належними доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України та п. 5.27 вимог до оформлювання документів (копії належним чином не засвідчені), тому суд вважає, що вказаних доказів до поданих матеріалів позивачем не додано.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010р. у справі №1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України проаналізовано повноваження та компетенцію адміністративних судів щодо судового захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, врегульовані Конституцією України та іншими законами України.

Зокрема, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що при вирішенні сільськими, селищними, міськими радами питань розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності вони діють як суб’єкти владних повноважень.

Під поняттям „справа адміністративної юрисдикції” наведеного у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також, у рішенні Конституційного Суду України зазначено, що положення п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності” слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним рішення 46 сесії Старокостянтинівської міської ради від 19.05.2010 р. № 27 п. 9 повинна розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 63 ГПК України суд повертає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо:

3) не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що при повторному зверненні з позовом необхідно враховувати вимоги ст. 12 ГПК України.

Керуючись п. п. 3, 5, 10 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України , -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву повернути позивачу без розгляду.

У відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.1993р. №7-93 державне мито у сумі 85,00 грн., перераховане платіжним дорученням № 8 від 27.07.2010р. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., перераховане платіжним дорученням № 10 від 27.07.2010 р. підлягають поверненню.

Видати довідки про повернення суми мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Додаток: позовна заява з доданими до неї матеріалами на 22 аркушах, в т.ч. платіжне доручення № 8 від 27.07.2010р. про сплату державного мита в розмірі 85,00 грн., та платіжне доручення № 10 від 27.07.2010р. про сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                      

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.